Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря місце поховання черниць Вознесенського Флорівського жіночого монастиря в

Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря

Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря

Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря — місце поховання черниць Вознесенського Флорівського жіночого монастиря в м. Київ. Первісно поховання проводилися на території самого монастиря, у підніжжя Замкової гори, з 1840-х років біля церкви Казанської ікони Божої Матері виник невеликий почесний цвинтар, де, окрім, осіб духовного звання, ховали й видатних мирян, зокрема, благодійників і професорів Київської Духовної академії. Тоді ж, у 1840-х роках монастирський цвинтар облаштували на нещодавно придбаній ділянці Замкової гори — цей цвинтар відомий також під назвами Флорівський (Фролівський), Киселівський або цвинтар на Замковій горі.

Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря
image
закинутий склеп на Замковій горі
Інформація про цвинтар
H G O
Країнаimage Україна
РозташуванняКиїв
Закрито1920-ті
Статусзачинений
СкладТроїцька церква (зруйнована)
image
image
Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря
Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря (Київ)
image Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря у Вікісховищі
image
Флорівський цвинтар на Замковій горі у 1862 р. (ліворуч, огороджений стіною; у центрі гори Троїцька церква), праворуч під горою Флорівський монастир.

На початку 1920-х років Флорівський цвинтар на Замковій горі закрили, хоча пізніше там зрідка відбувалися поховання. У 1960-х роках цвинтар остаточно знищили, деякі могили перенесли на Лук'янівське кладовище. Також на території Флорівського монастиря збереглися поодинокі поховання.

Історія

Перші відомі поховання на території, де стоїть сучасний Флорівський монастир, здійснювалися на погості парафіяльної церкви святого Василія, яка розташовувалася північніше храмів монастиря. Це була невелика дерев'яна споруда, зведена за деякими джерелами на початку XVII століття гетьманом Петром Сагайдачним, за іншими — до 1566 року (можливо, це були дві різні церкви, або одну збудували на місці іншої). Вона згоріла у пожежі 1811 року та більше не відновлювалася, на згадку про неї у Флорівському монастирі встановили мурований пам'ятний стовп, який також не зберігся. Землі біля Василівської церкви монастирю не належали, тому в перші століття існування монастиря чорниць ховали біля монастирських будівель, або на погості у підніжжя Замкової гори на захід від церкви Флора і Лавра, або, за твердженням Л. Проценко, на кладовищі Кирилівського монастиря. Ігумень Флорівської обителі ховали навпроти дзвіниці або біля монастирських храмів, зокрема, зведеного у 1732 році Воскресенського собору. Черницю Нектарію (в миру — княгиню Наталію Борисівну Долгорукову, †1771) та її сина Дмитра Долгорукова (†1769) поховали в некрополі Києво-Печерської лаври. Перше документально зафіксоване поховання відбулося у 1771 році — біля вівтарної частини церкви Вознесіння поховали ігуменю Феодору (Сморжевську).

У 1787 році Кирилівський монастир перетворили на «інвалідний дім», тому поховання черниць Флорівського монастиря там припинили. У серпні 1796 року ігуменя Августа просила у Київської консисторії дозволу здійснювати поховання мешканок монастиря на Щекавицькому цвинтарі, проте дозвіл на це отримала тільки влітку 1798 року.

На початку XIX століття монастир отримав у користування косогір на Замковій горі, а 1822 року просив про виділення йому земель на вершині гори для облаштування монастирського цвинтаря. Втім, тоді через негативний висновок старшого поліцеймейстера та архітектора, міська влада у проханні відмовила.

image
Руїни цвинтарної стіни на Замковій горі

Восени 1833 року ігуменя Смарагда звернулася до київського генерал-губернатора В. В. Левашова із повторним проханням виділити обителі територію на Замковій горі, мотивуючи своє прохання тим, що ця земля не використовується і для міста лишається непотрібною. Наступного, 1834 року міський архітектор Станзані за дорученням Левашова обстежив Замкову гору та підтвердив, що схил гори дуже крутий і будувати там житлові будинки неможливо. Однак Київська міська комісія на чолі з війтом Г. І. Киселевським була протилежної думки та вважала, що на території, на яку претендує Флорівський монастир, можуть оселитися близько десяти осіб з найбідніших верств населення. Зрештою, сторони дійшли до певного консенсусу: 2 серпня 1834 року монастир за 450 руб. 4 коп. викупив у міста ділянку площею 3606 квадратних сажнів. Поховання черниць на Киселівці почалися у 1840 році, проте лише у виняткових випадках, адже круті схили гори і відсутність зручного в'їзду на неї значно ускладнювали процедуру поховання, переважну більшість черниць ховали на Щекавиці. Пізніше, у 1856 році генерал-губернатор дозволив монастирю обнести цю територію кам'яною огорожею. У 1854—1857 роках на вершині Замкової гори за проєктом архітектора Павла Спарро побудували кладовищенську церкву Святої Трійці, у 1858—1859 роках до неї проклали в'їзний шлях від монастиря, тому вже 1859 року черниць ховати на Щекавицькому цвинтарі припинили , натомість цвинтар на Киселівці став офіційним і основним місцем поховання мешканок Флорівського монастиря.

З 1860-х років на цвинтарі, що отримав назву Флорівський (або верхній Флорівський, на противагу похованням у самому монастирі), почали ховати також представників білого духовенства, а з кінця того ж десятиліття — і заможних мирян — благодійників монастиря або мешканців Подолу та Гончарів-Кожум'як. Поховання в некрополі Флорівського монастиря були небезплатні, монастир брав певну плату в залежності від місця поховання. Це приносило обителі певний дохід, так у 1895 році обитель отримала 30 тис. рублів, а в 1918 році — 75 370 руб, що склало більшу частину доходів обителі.

Флорівський цвинтар мав вельми почесний статус, тут ховали військових діячів, князів, професорів та інших видатних киян. Станом на 1929 рік тут було кілька сотень поховань, площа цвинтаря складала 2,5 га. У 1917 році на Флорівському кладовищі поховали 16 вояків 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького, що перейшли на бік Центральної ради та загинули у сутичках з військами російського Тимчасового уряду. У серпні 1919 року на південному схилі Флорівської гори поховали у братській могилі вояків армії УНР, загиблих у боях з Добровольчою армією за Київ. На могилі стояв великий дерев'яний хрест, знищений після 1930-х років і відновлений у 1998 році.

image
Братська могила козаків Богданівського полку УНР

У самому монастирі, біля зведеної у 1841—1844 роках церкви Казанської ікони Божої Матері утворилося невелике почесне кладовище для ігумень та мирян, зокрема, професорів Київської духовної академії. До 1918 року воно розширилося на схід від церкви.

За радянських часів Флорівський монастир став занепадати, його закрили, а споруди передали під робітниче містечко металістів. У 1920-х роках закрили цвинтар на Флорівській горі, хоча поодинокі поховання там продовжувалися і пізніше, у 1927 році закрили, а в 1938 році розібрали кладовищенську Троїцьку церкву. На місці Флорівського цвинтаря за Генеральним планом Києва мали створити великий парковий комплекс, проте цей проєкт так і не був реалізований, замість того в 1943 році на горі влаштували військовий об'єкт, так звану «глушилку» ((радіостанцію, що глушила трансляцію закордонних радіостанцій)), чим остаточно знищили монастирський цвинтар. Деякі поховання родичі померлих перенесли на Лук'янівське кладовище, втім, переважна більшість могил після 1960-х років (а особливо у 1990-х роках) були зруйновані. Некрополь біля церкви Казанської ікони Божої Матері також зруйнували за радянської влади, коли передали церковне приміщення виробничому пошивному об'єднанню «Юність».

За Незалежної України Флорівському монастирю виділена для поховань ділянка на Лісовому кладовищі Києва.

image
Могила ігумені Євпраксії на території Флорівського монастиря
image
Інші могили на території Флорівського монастиря
image
надгробок Петра Ліницького на Замковій горі
image
Поховання на Замковій горі

Поховання Флорівського некрополя

Див. також:

жирним курсивом виділені поховання, що збереглися

біля Вознесенського собору
  • ігуменя Августа (Апраксіна, †1804) — з південно-західного боку
  • ігуменя Євпраксія (†1919) — з південного боку
  • ігуменя Калісфена (Милославська, †1785) — з південно-західного боку
  • ігуменя Пульхерія (Шаховська, †1812) — з південно-східного боку
  • ігуменя Феодора (Сморжевська, †1771) — біля вівтарної частини
біля церкви Воскресіння Христового
  • черниця Олена (Бахтєєва Катерина Олексіївна, 1756—1834) — на схід від церкви
біля церкви Казанської ікони Божої Матері
  • Єпіфанов Іван Матвійович (1836—1898), полковник
  • Ігнатович Іоаким Тимофійович (1784—1881), соборний протоієрей Фролівського монастиря — похований біля північної стіни
  • Лашкарьов Петро Олександрович (1834—1899), професор
  • Маккавейський Нікола Корнилович (1869—1919), професор
  • князь Мещерський Сергій Іванович (1798—1870) — біля північної стіни
  • Олесницький Яким Олексійович (1842—1907), професор Київської Духовної академії — похований за вівтарною стіною
  • ігуменя Парфенія (Адабаш Аполлінарія Олександрівна) — біля північної стіни
  • Певницький Василь Федорович (1832—1911), професор Київської Духовної академії (за Л. Проценко похований на верхньому кладовищі)
  • Петров Микола Іванович, професор Київської духовної академії
  • ігуменя Серафима (Вонлярляревська Серафима-Олександра Василівна, 1808—1853) — похована біля південної стіни
  • Соловйов Георгій (†1893), протоієрей, член київської духовної консисторії
  • Хомяков Василій Іванович — похований з південного боку церкви
  • князь Ширинський-Шихматов Іван Дмитрович (1832—1876) — похований біля північної стіни
  • Штрогофер Олексій, професор
  • ігуменя Ювеналія (Михайлович Іувеналія Петрівна, бл. 1773—1848) — похована біля південної стіни
  • Юзефович Микола Лук'янович (1830—1897), полковник
біля церкви Флора і Лавра
  • черниця Агнія (†1842), мати ігумені Смарагди (Набокової) — похована у східної стіни, біля доньки
  • послушниця Амосова Наталя Олексіївна (1769—1839) — похована біля східної стіни
  • ігуменя Смарагда (Набокова Варвара Андріївна, 1784—1834) — похована біля східної стіни
  • ігуменя Смарагда (Норова) — похована біля східної стіни
  • єпископ Новозибківський Федір (Власов, †1924) — похований біля південного боку
на Замковій горі
  • ігуменя Агнія (Анна Гриндлінг, 1801—1865) — з північного боку Троїцької церкви
  • Алексєєв П. П., професор-хімік
  • Афанасьєв Григорій Григорович (1810—1872), полковник
  • Баранов Микола Григорович (1825—1902), полковник
  • князь Баратов Олексій Григорович (1817—1873)
  • Голубєв Степан Тимофійович (1848—1920)
  • Глушко Іван Романович (1812—1884), генерал-майор
  • Жмакін В., інженер-винахідник
  • Іванишев Микола Дмитрович (1811—1874), ректор Київського університету
  • Ключарєв Олексій, таємний радник
  • Ліницький Петро Іванович (1839—1906), професор Київської Духовної академії
  • кафедральний протоієрей Марковський Петро Леонтійович (1811—1897)
  • Новицький Орест Маркович (1806—1884), професор
  • Онацька Надія Даміанівна, письменниця (1892—1919)
  • Чеснок Микола Іванович (1796—1871), інженер-полковник, в чернецтві — Миколай
точне місце поховання не встановлене
  • Бобровницький Іван Матвійович (1811—1885), професор Київської духовної академії
  • Богородицький Іоанн Георгійович (1850—1918), протоієрей подільської Іллінської церкви
  • Дейша Софія Устимівна (1848—1904), сестра дружини Михайла Коцюбинського

Додатково

Цей розділ містить [en] про предмет статті. Будь ласка, перемістіть будь-яку інформацію до інших розділів або статей.
  • При ритті могил на Замковій горі часто знаходили уламки шиферу і цегли давньоруського періоду, металеві та скляні прикраси, дротики, ножі, наконечники стріл, одного разу знайшли скарб — тисячу срібних монет часів Петра I.
  • Біля південної стіни кладовищенської Троїцької церкви стояв на чавунному п'єдесталі у вигляді гори 11-аршинний чавунний хрест із написом «Василій Іванович Хом'яков». Так звали киянина, який дуже любив Флорівський монастир, жертвував на нього кошти і за заповітом наказав встановити цей меморіальний хрест, аби привернути увагу киян та прочан до обителі. Сам Хом'яков був похований не під цим хрестом, а на нижньому цвинтарі, біля церкви Казанської ікони Божої Матері.

Примітки

  1. Киев, 1982, с. 189.
  2. Проценко, 1994, с. 64.
  3. Звід, 2011, с. 1686.
  4. Отдѣлъ вторый: Вѣдомость протопопіи кіевоподольской о числѣ состоящихъ въ оной городовыхъ церквей и при нихъ священно и церковно-служителей и ихъ жен и дѣтей обоего пола, учиненная, по требованію г. городничаго кіевскаго Круглова, апрѣля 2 дня 1784 года // Кіевскія епархіальныя вѣдомости. — 1862. — № 9 (1 травня).(рос. дореф.)
  5. Проценко, 1995, с. 199.
  6. Звід, 2011, с. 1689.
  7. Ковалинський, 2011, с. 477.
  8. Ковалинський, 2011, с. 494.
  9. Ковалинський, 2011, с. 495.
  10. Ковалинський, 2011, с. 496.
  11. Проценко, 1995, с. 200.
  12. Н. Малиженовскій. Часть неоффиціальная: Кіевскій женскій Флоровскій (Вознесенскій) монастырь (продолженіе) // Кіевскія епархіальныя вѣдомости. — 1895. — № 11 (1 червня).(рос. дореф.)
  13. Ковалинський, 2011, с. 500.
  14. Галина Денисенко. Збереження пам'яток воєнної історії в Україні і за кордоном в 20-ті роки XX ст. // [Краєзнавство (журнал) Краєзнавство]. — 2008. — Вип. 1. — С. 153—166.
  15. Звід, 2011, с. 1690.
  16. Ковалинський, 2011, с. 522.
  17. Ковалинський, 2011, с. 520.
  18. Ковалинський, 2011, с. 499.
  19. Проценко, 1994, с. 67.
  20. Проценко, 1994, с. 65.
  21. Проценко, 1994, с. 68.
  22. Часть неоффиціальная: Некрологи // Кіевскія епархіальныя вѣдомости. — 1893. — № 5 (1 березня).(рос. дореф.)
  23. Ковалинський, 2011, с. 498.
  24. Проценко, 1994, с. 66.
  25. Ковалинський, 2011, с. 497, 499.

Джерела

  • Дегтярьов Михайло, Крайня Ольга. Флорівський (Вознесенський) жіночий монастир, 16—20 ст. // Київ: Кн. 1, ч. 3: С—Я Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217–2197. — 3900 прим. — -2.
  • Проценко Л. А. Історія київського некрополя / ред. В. С. Трубенко; Національна академія наук України (Київ), Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського (Київ). — К. : Укрбланквидав, 1995. — 413 с. — 1000 прим. — .
  • Ковалинський В. В. Флорівський Свято-Вознесенський жіночий монастир // Київські мініатюри. Долі київських храмів. частина перша. — К. : Купола, 2011. — Т. 9. — 608 с. — (Київські мініатюри) — 1000 прим. — .
  • Проценко Л. А. Київський некрополь: путівник-довідник. — К. : Український письменник, 1994. — 334 с. — 15000 прим. — .
  • Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с., ил. (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nekropol Voznesenskogo Florivskogo monastirya misce pohovannya chernic Voznesenskogo Florivskogo zhinochogo monastirya v m Kiyiv Pervisno pohovannya provodilisya na teritoriyi samogo monastirya u pidnizhzhya Zamkovoyi gori z 1840 h rokiv bilya cerkvi Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi vinik nevelikij pochesnij cvintar de okrim osib duhovnogo zvannya hovali j vidatnih miryan zokrema blagodijnikiv i profesoriv Kiyivskoyi Duhovnoyi akademiyi Todi zh u 1840 h rokah monastirskij cvintar oblashtuvali na neshodavno pridbanij dilyanci Zamkovoyi gori cej cvintar vidomij takozh pid nazvami Florivskij Frolivskij Kiselivskij abo cvintar na Zamkovij gori Nekropol Voznesenskogo Florivskogo monastiryazakinutij sklep na Zamkovij goriInformaciya pro cvintar50 27 43 pn sh 30 30 40 sh d H G OKrayina UkrayinaRoztashuvannyaKiyivZakrito1920 tiStatuszachinenijSkladTroyicka cerkva zrujnovana Nekropol Voznesenskogo Florivskogo monastiryaNekropol Voznesenskogo Florivskogo monastirya Kiyiv Nekropol Voznesenskogo Florivskogo monastirya u Vikishovishi Florivskij cvintar na Zamkovij gori u 1862 r livoruch ogorodzhenij stinoyu u centri gori Troyicka cerkva pravoruch pid goroyu Florivskij monastir Na pochatku 1920 h rokiv Florivskij cvintar na Zamkovij gori zakrili hocha piznishe tam zridka vidbuvalisya pohovannya U 1960 h rokah cvintar ostatochno znishili deyaki mogili perenesli na Luk yanivske kladovishe Takozh na teritoriyi Florivskogo monastirya zbereglisya poodinoki pohovannya IstoriyaPershi vidomi pohovannya na teritoriyi de stoyit suchasnij Florivskij monastir zdijsnyuvalisya na pogosti parafiyalnoyi cerkvi svyatogo Vasiliya yaka roztashovuvalasya pivnichnishe hramiv monastirya Ce bula nevelika derev yana sporuda zvedena za deyakimi dzherelami na pochatku XVII stolittya getmanom Petrom Sagajdachnim za inshimi do 1566 roku mozhlivo ce buli dvi rizni cerkvi abo odnu zbuduvali na misci inshoyi Vona zgorila u pozhezhi 1811 roku ta bilshe ne vidnovlyuvalasya na zgadku pro neyi u Florivskomu monastiri vstanovili murovanij pam yatnij stovp yakij takozh ne zberigsya Zemli bilya Vasilivskoyi cerkvi monastiryu ne nalezhali tomu v pershi stolittya isnuvannya monastirya chornic hovali bilya monastirskih budivel abo na pogosti u pidnizhzhya Zamkovoyi gori na zahid vid cerkvi Flora i Lavra abo za tverdzhennyam L Procenko na kladovishi Kirilivskogo monastirya Igumen Florivskoyi obiteli hovali navproti dzvinici abo bilya monastirskih hramiv zokrema zvedenogo u 1732 roci Voskresenskogo soboru Chernicyu Nektariyu v miru knyaginyu Nataliyu Borisivnu Dolgorukovu 1771 ta yiyi sina Dmitra Dolgorukova 1769 pohovali v nekropoli Kiyevo Pecherskoyi lavri Pershe dokumentalno zafiksovane pohovannya vidbulosya u 1771 roci bilya vivtarnoyi chastini cerkvi Voznesinnya pohovali igumenyu Feodoru Smorzhevsku U 1787 roci Kirilivskij monastir peretvorili na invalidnij dim tomu pohovannya chernic Florivskogo monastirya tam pripinili U serpni 1796 roku igumenya Avgusta prosila u Kiyivskoyi konsistoriyi dozvolu zdijsnyuvati pohovannya meshkanok monastirya na Shekavickomu cvintari prote dozvil na ce otrimala tilki vlitku 1798 roku Na pochatku XIX stolittya monastir otrimav u koristuvannya kosogir na Zamkovij gori a 1822 roku prosiv pro vidilennya jomu zemel na vershini gori dlya oblashtuvannya monastirskogo cvintarya Vtim todi cherez negativnij visnovok starshogo policejmejstera ta arhitektora miska vlada u prohanni vidmovila Ruyini cvintarnoyi stini na Zamkovij gori Voseni 1833 roku igumenya Smaragda zvernulasya do kiyivskogo general gubernatora V V Levashova iz povtornim prohannyam vidiliti obiteli teritoriyu na Zamkovij gori motivuyuchi svoye prohannya tim sho cya zemlya ne vikoristovuyetsya i dlya mista lishayetsya nepotribnoyu Nastupnogo 1834 roku miskij arhitektor Stanzani za doruchennyam Levashova obstezhiv Zamkovu goru ta pidtverdiv sho shil gori duzhe krutij i buduvati tam zhitlovi budinki nemozhlivo Odnak Kiyivska miska komisiya na choli z vijtom G I Kiselevskim bula protilezhnoyi dumki ta vvazhala sho na teritoriyi na yaku pretenduye Florivskij monastir mozhut oselitisya blizko desyati osib z najbidnishih verstv naselennya Zreshtoyu storoni dijshli do pevnogo konsensusu 2 serpnya 1834 roku monastir za 450 rub 4 kop vikupiv u mista dilyanku plosheyu 3606 kvadratnih sazhniv Pohovannya chernic na Kiselivci pochalisya u 1840 roci prote lishe u vinyatkovih vipadkah adzhe kruti shili gori i vidsutnist zruchnogo v yizdu na neyi znachno uskladnyuvali proceduru pohovannya perevazhnu bilshist chernic hovali na Shekavici Piznishe u 1856 roci general gubernator dozvoliv monastiryu obnesti cyu teritoriyu kam yanoyu ogorozheyu U 1854 1857 rokah na vershini Zamkovoyi gori za proyektom arhitektora Pavla Sparro pobuduvali kladovishensku cerkvu Svyatoyi Trijci u 1858 1859 rokah do neyi proklali v yiznij shlyah vid monastirya tomu vzhe 1859 roku chernic hovati na Shekavickomu cvintari pripinili natomist cvintar na Kiselivci stav oficijnim i osnovnim miscem pohovannya meshkanok Florivskogo monastirya Z 1860 h rokiv na cvintari sho otrimav nazvu Florivskij abo verhnij Florivskij na protivagu pohovannyam u samomu monastiri pochali hovati takozh predstavnikiv bilogo duhovenstva a z kincya togo zh desyatilittya i zamozhnih miryan blagodijnikiv monastirya abo meshkanciv Podolu ta Gonchariv Kozhum yak Pohovannya v nekropoli Florivskogo monastirya buli nebezplatni monastir brav pevnu platu v zalezhnosti vid miscya pohovannya Ce prinosilo obiteli pevnij dohid tak u 1895 roci obitel otrimala 30 tis rubliv a v 1918 roci 75 370 rub sho sklalo bilshu chastinu dohodiv obiteli Florivskij cvintar mav velmi pochesnij status tut hovali vijskovih diyachiv knyaziv profesoriv ta inshih vidatnih kiyan Stanom na 1929 rik tut bulo kilka soten pohovan plosha cvintarya skladala 2 5 ga U 1917 roci na Florivskomu kladovishi pohovali 16 voyakiv 1 go Ukrayinskogo polku im Bogdana Hmelnickogo sho perejshli na bik Centralnoyi radi ta zaginuli u sutichkah z vijskami rosijskogo Timchasovogo uryadu U serpni 1919 roku na pivdennomu shili Florivskoyi gori pohovali u bratskij mogili voyakiv armiyi UNR zagiblih u boyah z Dobrovolchoyu armiyeyu za Kiyiv Na mogili stoyav velikij derev yanij hrest znishenij pislya 1930 h rokiv i vidnovlenij u 1998 roci Bratska mogila kozakiv Bogdanivskogo polku UNR U samomu monastiri bilya zvedenoyi u 1841 1844 rokah cerkvi Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi utvorilosya nevelike pochesne kladovishe dlya igumen ta miryan zokrema profesoriv Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi Do 1918 roku vono rozshirilosya na shid vid cerkvi Za radyanskih chasiv Florivskij monastir stav zanepadati jogo zakrili a sporudi peredali pid robitniche mistechko metalistiv U 1920 h rokah zakrili cvintar na Florivskij gori hocha poodinoki pohovannya tam prodovzhuvalisya i piznishe u 1927 roci zakrili a v 1938 roci rozibrali kladovishensku Troyicku cerkvu Na misci Florivskogo cvintarya za Generalnim planom Kiyeva mali stvoriti velikij parkovij kompleks prote cej proyekt tak i ne buv realizovanij zamist togo v 1943 roci na gori vlashtuvali vijskovij ob yekt tak zvanu glushilku radiostanciyu sho glushila translyaciyu zakordonnih radiostancij chim ostatochno znishili monastirskij cvintar Deyaki pohovannya rodichi pomerlih perenesli na Luk yanivske kladovishe vtim perevazhna bilshist mogil pislya 1960 h rokiv a osoblivo u 1990 h rokah buli zrujnovani Nekropol bilya cerkvi Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi takozh zrujnuvali za radyanskoyi vladi koli peredali cerkovne primishennya virobnichomu poshivnomu ob yednannyu Yunist Za Nezalezhnoyi Ukrayini Florivskomu monastiryu vidilena dlya pohovan dilyanka na Lisovomu kladovishi Kiyeva Mogila igumeni Yevpraksiyi na teritoriyi Florivskogo monastirya Inshi mogili na teritoriyi Florivskogo monastirya nadgrobok Petra Linickogo na Zamkovij gori Pohovannya na Zamkovij goriPohovannya Florivskogo nekropolyaDiv takozh Kategoriya Pohovani u Florivskomu monastiri zhirnim kursivom vidileni pohovannya sho zbereglisya bilya Voznesenskogo soboru igumenya Avgusta Apraksina 1804 z pivdenno zahidnogo boku igumenya Yevpraksiya 1919 z pivdennogo boku igumenya Kalisfena Miloslavska 1785 z pivdenno zahidnogo boku igumenya Pulheriya Shahovska 1812 z pivdenno shidnogo boku igumenya Feodora Smorzhevska 1771 bilya vivtarnoyi chastini bilya cerkvi Voskresinnya Hristovogo chernicya Olena Bahtyeyeva Katerina Oleksiyivna 1756 1834 na shid vid cerkvi bilya cerkvi Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi Yepifanov Ivan Matvijovich 1836 1898 polkovnik Ignatovich Ioakim Timofijovich 1784 1881 sobornij protoiyerej Frolivskogo monastirya pohovanij bilya pivnichnoyi stini Lashkarov Petro Oleksandrovich 1834 1899 profesor Makkavejskij Nikola Kornilovich 1869 1919 profesor knyaz Mesherskij Sergij Ivanovich 1798 1870 bilya pivnichnoyi stini Olesnickij Yakim Oleksijovich 1842 1907 profesor Kiyivskoyi Duhovnoyi akademiyi pohovanij za vivtarnoyu stinoyu igumenya Parfeniya Adabash Apollinariya Oleksandrivna bilya pivnichnoyi stini Pevnickij Vasil Fedorovich 1832 1911 profesor Kiyivskoyi Duhovnoyi akademiyi za L Procenko pohovanij na verhnomu kladovishi Petrov Mikola Ivanovich profesor Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi igumenya Serafima Vonlyarlyarevska Serafima Oleksandra Vasilivna 1808 1853 pohovana bilya pivdennoyi stini Solovjov Georgij 1893 protoiyerej chlen kiyivskoyi duhovnoyi konsistoriyi Homyakov Vasilij Ivanovich pohovanij z pivdennogo boku cerkvi knyaz Shirinskij Shihmatov Ivan Dmitrovich 1832 1876 pohovanij bilya pivnichnoyi stini Shtrogofer Oleksij profesor igumenya Yuvenaliya Mihajlovich Iuvenaliya Petrivna bl 1773 1848 pohovana bilya pivdennoyi stini Yuzefovich Mikola Luk yanovich 1830 1897 polkovnik bilya cerkvi Flora i Lavra chernicya Agniya 1842 mati igumeni Smaragdi Nabokovoyi pohovana u shidnoyi stini bilya donki poslushnicya Amosova Natalya Oleksiyivna 1769 1839 pohovana bilya shidnoyi stini igumenya Smaragda Nabokova Varvara Andriyivna 1784 1834 pohovana bilya shidnoyi stini igumenya Smaragda Norova pohovana bilya shidnoyi stini yepiskop Novozibkivskij Fedir Vlasov 1924 pohovanij bilya pivdennogo boku na Zamkovij gori igumenya Agniya Anna Grindling 1801 1865 z pivnichnogo boku Troyickoyi cerkvi Aleksyeyev P P profesor himik Afanasyev Grigorij Grigorovich 1810 1872 polkovnik Baranov Mikola Grigorovich 1825 1902 polkovnik knyaz Baratov Oleksij Grigorovich 1817 1873 Golubyev Stepan Timofijovich 1848 1920 Glushko Ivan Romanovich 1812 1884 general major Zhmakin V inzhener vinahidnik Ivanishev Mikola Dmitrovich 1811 1874 rektor Kiyivskogo universitetu Klyucharyev Oleksij tayemnij radnik Linickij Petro Ivanovich 1839 1906 profesor Kiyivskoyi Duhovnoyi akademiyi kafedralnij protoiyerej Markovskij Petro Leontijovich 1811 1897 Novickij Orest Markovich 1806 1884 profesor Onacka Nadiya Damianivna pismennicya 1892 1919 Chesnok Mikola Ivanovich 1796 1871 inzhener polkovnik v chernectvi Mikolaj tochne misce pohovannya ne vstanovlene Bobrovnickij Ivan Matvijovich 1811 1885 profesor Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi Bogorodickij Ioann Georgijovich 1850 1918 protoiyerej podilskoyi Illinskoyi cerkvi Dejsha Sofiya Ustimivna 1848 1904 sestra druzhini Mihajla KocyubinskogoDodatkovoCej rozdil mistit en pro predmet statti Bud laska peremistit bud yaku znachushu informaciyu do inshih rozdiliv abo statej Pri ritti mogil na Zamkovij gori chasto znahodili ulamki shiferu i cegli davnoruskogo periodu metalevi ta sklyani prikrasi drotiki nozhi nakonechniki stril odnogo razu znajshli skarb tisyachu sribnih monet chasiv Petra I Bilya pivdennoyi stini kladovishenskoyi Troyickoyi cerkvi stoyav na chavunnomu p yedestali u viglyadi gori 11 arshinnij chavunnij hrest iz napisom Vasilij Ivanovich Hom yakov Tak zvali kiyanina yakij duzhe lyubiv Florivskij monastir zhertvuvav na nogo koshti i za zapovitom nakazav vstanoviti cej memorialnij hrest abi privernuti uvagu kiyan ta prochan do obiteli Sam Hom yakov buv pohovanij ne pid cim hrestom a na nizhnomu cvintari bilya cerkvi Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi PrimitkiKiev 1982 s 189 Procenko 1994 s 64 Zvid 2011 s 1686 Otdѣl vtoryj Vѣdomost protopopii kievopodolskoj o chislѣ sostoyashih v onoj gorodovyh cerkvej i pri nih svyashenno i cerkovno sluzhitelej i ih zhen i dѣtej oboego pola uchinennaya po trebovaniyu g gorodnichago kievskago Kruglova aprѣlya 2 dnya 1784 goda Kievskiya eparhialnyya vѣdomosti 1862 9 1 travnya ros doref Procenko 1995 s 199 Zvid 2011 s 1689 Kovalinskij 2011 s 477 Kovalinskij 2011 s 494 Kovalinskij 2011 s 495 Kovalinskij 2011 s 496 Procenko 1995 s 200 N Malizhenovskij Chast neofficialnaya Kievskij zhenskij Florovskij Voznesenskij monastyr prodolzhenie Kievskiya eparhialnyya vѣdomosti 1895 11 1 chervnya ros doref Kovalinskij 2011 s 500 Galina Denisenko Zberezhennya pam yatok voyennoyi istoriyi v Ukrayini i za kordonom v 20 ti roki XX st Krayeznavstvo zhurnal Krayeznavstvo 2008 Vip 1 S 153 166 Zvid 2011 s 1690 Kovalinskij 2011 s 522 Kovalinskij 2011 s 520 Kovalinskij 2011 s 499 Procenko 1994 s 67 Procenko 1994 s 65 Procenko 1994 s 68 Chast neofficialnaya Nekrologi Kievskiya eparhialnyya vѣdomosti 1893 5 1 bereznya ros doref Kovalinskij 2011 s 498 Procenko 1994 s 66 Kovalinskij 2011 s 497 499 DzherelaDegtyarov Mihajlo Krajnya Olga Florivskij Voznesenskij zhinochij monastir 16 20 st Kiyiv Kn 1 ch 3 S YaZvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Enciklopedichne vidannya U 28 tomah Redkol tomu Vidp red P Tronko ta in Uporyad V Gorbik M Kiporenko N Kovalenko L Fedorova K Golov red Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi pri vid vi Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2011 S 1217 2197 3900 prim ISBN 966 95478 2 2 2 Procenko L A Istoriya kiyivskogo nekropolya red V S Trubenko Nacionalna akademiya nauk Ukrayini Kiyiv Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva im M S Grushevskogo Kiyiv K Ukrblankvidav 1995 413 s 1000 prim ISBN 5 12 004029 2 Kovalinskij V V Florivskij Svyato Voznesenskij zhinochij monastir Kiyivski miniatyuri Doli kiyivskih hramiv chastina persha K Kupola 2011 T 9 608 s Kiyivski miniatyuri 1000 prim ISBN 978 966 8679 17 9 Procenko L A Kiyivskij nekropol putivnik dovidnik K Ukrayinskij pismennik 1994 334 s 15000 prim ISBN 5 333 00673 3 Kiev enciklopedicheskij spravochnik pod red A V Kudrickogo K Gl red Ukrainskoj Sovetskoj Enciklopedii 1982 704 s il ros

Дата публікації:
Топ