Некрасов Андрій Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Некрасов.

Андрі́й Сергі́йович Некра́сов (9 [22] червня 1907, Москва — 15 лютого 1987) — радянський моряк і письменник.

Некрасов Андрій Сергійович
рос. Некрасов Андрей Сергеевич
Народився	22 червня 1907(1907-06-22) Москва, Російська імперія
Помер	15 лютого 1987(1987-02-15) (79 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Місце проживання	Мурманськ
Діяльність	прозаїк, дитячий письменник
Alma mater	^d
Заклад	Політичне управління Червоної армії
Мова творів	Російська
Роки активності	1928—1987
Жанр	розповідь, повість
Magnum opus	Пригоди капітана Врунгеля (повість)
Членство	СП СРСР
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда»

Біографія

Народився в Москві, в сім'ї лікаря. Мати, Людмила Федорівна Некрасова, померла після Великої Вітчизняної війни. Закінчивши школу, працював монтером і техніком на Московській трамвайній станції. У 1926 році переїхав до Мурманська і поступив матросом на риболовецьке судно. Пізніше ходив на різних судах в районах Крайньої Півночі і Далекого Сходу. У 1933 закінчив . В цьому ж році призначений заступником начальника морського управління тресту «Дальморзверпром».

Друкувався з 1928 року. Найбільшої популярності серед його творів отримала гумористична повість «Пригоди капітана Врунгеля», згодом кілька разів екранізована. Головним героєм твору став , «радянський барон Мюнхгаузен» — бувалий моряк, що розповідає про свої дивовижні подорожі по всьому світу.

З квітня 1942 року — рядовий на Західному фронті, 1942 року — співробітник фронтової газети. Член СП СРСР з 1943 року. З листопада 1943 року — в резерві ГоловПУРу в Москві.

14 квітня 1944 року, працюючи в газеті у званні лейтенанта, був засуджений Військовим трибуналом Ростовського-на-Дону гарнізону на 3 роки ВТТ.

Після війни повернувся на літературну роботу, був членом редколегій журналу «Пионер» і літературно-художнього альманаху «Океан».

Грав професійно в футбол за клуб «Крила Рад».

Помер 15 лютого 1987 року, на 80-му році життя. Андрій Некрасов похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

Бібліографія

• Морські чоботи, 1935 (збірка оповідань)
• Електричне сонце, 1936
• Повість про товариша Кірова, 1936 (разом з , Б. Івантером, Б. Шатіловим)
• Пригоди капітана Врунгеля, 1937
• Зависна біографія, 1953
• Доля корабля, 1958
• Розповіді старого боцмана (збірка)
• Ми були на Діксоні (збірка)
• Як ми з Гошкою мости будували (оповідання) 1973
• Операція «Туман» (оповідання) 1972
• По морю-океану (збірка) 1988
• Розповіді про Північ та Південь, 1979
• Синє море (оповідання) 1966
• Казка про хімію, 1965

Примітки

1. Андрей Некрасов: почему "Капитана Врунгеля" в сталинские времена изъяли из продажи. russian7.ru (ru-RU) . Процитовано 14 серпня 2019.
2. ОБД Мемориал
3. Андрей Некрасов. www.livelib.ru. Процитовано 15 серпня 2019.
4. Некрасов Андрій: Літературний батько капітана Врунгеля. howtoukr.ru. Процитовано 15 серпня 2019.
5. Могилы знаменитостей. Некрополи Москвы. Ваганьковское кладбище. Некрасов Андрей Сергеевич (1907-1987). www.m-necropol.ru. Процитовано 15 серпня 2019.

Література

• Некрасов А. С. // Краткая литературная энциклопедия. Т. 5: Мурари - Припев. - М .: Сов. енциклопедії., 1968. - Стб. 174.
• Саленко О. Ю., Мінералів Ю. І.   Некрасов Андрій Сергійович // Русские детские писатели XX века: Биобиблиографический словарь.   - М.: Флинта ; Наука, 1997..   - С. 307-309.   - .
• Писатели Москвы — участники Великой Отечественной войны. - М., 1997. - С. 314.