Невиправний фр L Incorrigible французька кінокомедія 1975 року режисера Філіппа де Брока за романом 1973 року Ах мій хло

«Невиправний» (фр. «L'Incorrigible») — французька кінокомедія 1975 року, режисера Філіппа де Брока́, за романом 1973 року «Ах… мій хлопче!» ^[fr], з Жаном-Полем Бельмондо у головній ролі.

Невиправний
фр. L'Incorrigible

Жанр	кінокомедія
Режисер	Філіпп де Брока
Продюсер	Олександр Мнушкін
Сценарист	Мішель Одіар Філіпп де Брока
У головних ролях	Жан-Поль Бельмондо Женев'єва Б'южольд Шарль Жерар Жульєн Гійомар
Оператор	Жан Пензер
Композитор	Жорж Дельрю
Музика	Жорж Дельрю
Кінокомпанія	Simar Films Mondex et Cie Les Films Ariane
Тривалість	95 хв.
Мова	французька
Країна	Франція
Рік	1975
Касові збори	$ 2,572,500
IMDb	ID 0073163
Рейтинг	IMDb:

Сюжет

Віктор Вотьє (Жан-Поль Бельмондо) — симпатичний шахрай від бога. Він талановитий актор, здатний зіграти будь-яку роль — адвоката, приватного детектива, садівника і навіть трансвестита, якщо це приносить йому гроші. Він щойно вийшов з в'язниці, однак змушений терпіти контроль з боку представника поліції — Марі-Шарлотти Понталек (Женев'єва Б'южольд). Віктор і Марі-Шарлотта швидко відчули взаємне притягання. Однак це не завадило Вікторові за намовою свого духовного батька — дядька Каміля (Жульєн Гійомар), скористатися своєю близькістю до Марі-Шарлотти, щоб викрасти з музею в Санлі́ безцінний триптих роботи Ель Греко, де директором працює її батько. За одержані від викупу за триптих гроші вони мають намір побудувати в морі греблю, щоб захистити острів Мон-Сен-Мішель. Що зробить Марі-Шарлотта, коли зрозуміє, що Віктор використав її, щоб здійснити аферу.

Ролі виконують

Жан-Поль Бельмондо — Віктор Вотьє
Женев'єва Б'южольд — Марі-Шарлотта Понталек
Жульєн Гійомар — дядько Каміль
Шарль Жерар — Рауль
— комісар поліції
Капуcін — Елен
— пан Понталек
— Тетяна Негулеску
Мішель Бон — міністр
— Адрієнна
— мадам Флоринда
— Тереза, касирка у барі
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— Фредді
— мадам Понталек
— другорядна роль
— другорядна роль
— Люсьєн, дворецький Елен
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— Сібіл
Анемон — другорядна роль
— Моррісон
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— африканський міністр
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
— другорядна роль
Сільвен Сальнав — другорядна роль

Знімальна група

Режисер — Філіпп де Брока
Сценаристи — Мішель Одіар, Філіпп де Брока
Оператор — Жан Пензер
Композитор — Жорж Дельрю
Художник —
Продюсери — , , Олександр Мнушкін, Жан-Поль Бельмондо

Навколо фільму

У місті Санліс нема ніякого «Музею міста Санліс», яким міг би керувати пан Понталек, однак там є спеціалізовані музеї: «Музей мистецтва та археології», «Музей Венері» (Vénerie) та «Музей Спаї» (Spahis).
Також у місті є Монастир святого Вікентія, монастир ХІ ст., який заснувала дочка київського князя Ярослава Мудрого, королева Франції, Анна. В містечку знаходиться її могила, а також пам'ятник, подарований Україною в 2005 році..

Нагороди

1977 Премія «Золотий екран» Національної федерації кінотеатрів Німеччини

Примітки

Сюжети українських телеканалів про першу Літургію в Санлісі // Українська Греко-Католицька Церква у Франції, Бенілюксі та Швейцарії. 6.11.2013
. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Премія «Золотий екран», Німеччина imdb.com (англ.)

Посилання

«Невиправний» на сайті IMDb (англ.) (22.03.2023)

[1] Сюжети українських телеканалів про першу Літургію в Санлісі // Українська Греко-Католицька Церква у Франції, Бенілюксі та Швейцарії. 6.11.2013

[2] . Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Премія «Золотий екран», Німеччина imdb.com (англ.)