Не болить голова у дятла рос Не болит голова у дятла російський радянський художній фільм режисера Дінари Асанової про п

«Не болить голова у дятла» (рос. «Не болит голова у дятла») — російський радянський художній фільм режисера Дінари Асанової про почуття хлопчика Сєви Мухіна до однокласниці Іри Федорової і про малоприємні проблеми переходу від дитинства до юнацтва на тлі сонного, провінційного міста СРСР на початку 1970-х років.

Не болить голова у дятла
рос. Не болит голова у дятла
Жанр	мелодрама
Режисер	Дінара Асанова
Сценарист
У головних ролях	Грінько Микола Григорович Катерина Васильєва Циплакова Олена Октябрівна
Оператор
Композитор	Євген Крилатов
Кінокомпанія	Ленфільм
Тривалість	73 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1974
IMDb	ID 0156836

Сюжет

Автори фільму з перших хвилин стрічки вводять глядачів в клас, де примусово проводять організаційні збори останнього навчального дня перед літніми канікулами. Нудьгують усі — і учні, що вже побачили, як відпустили на волю сусідній клас, і вчителька, класний керівник Тетяна Петрівна. В останній день примудрився запізнитися чомусь Сєва Мухін, хлопчик 14-ти років, в якому ідуть процеси змужніння і вироблення індивідуальності. Він має абсолютний слух і відчуває музичні фрази в майже кожних звуках навколишнього середовища.

Подорослішання Сєви відбилося і на спалаху закоханості в однокласницю Іру Федорову. Він і вона ідуть за народженим почуттям, то виборюючи, то втрачаючи взаємність. Їхні стосунки переривають юнацькі комплекси, вразливість, необережність в словах і егоїстична фіксація саме на власному стані, на змінах власних настроїв, таких частих в ранньому юнацькому віці. Про маленькі бурі становлення характеру Сєви здогадуються і батько, і класний керівник, тим паче що хлопець не схильний приховувати ні власного захоплення музикою, ні дівчиною-однокласницею. Не знав Сєва і про те, що дівчатка в цьому віці переганяють хлопців у зростанні, тому Іра виглядає на всі 16-17, а він — ні. І це стає навіть в заваді потрапити на фільм «до 16 років», куди легко потрапить Іра і куди не пустять тоненького, несолідного Сєву, у якого не виросли і перші вуса. Але в ньому вже народилась особистість, любов до , прагнення опанувати барабани, спроби самотужки грати на них. Саме барабанні репетиції Сєви розлютять і старшого брата, якому Сєва не давав спати вранці, і сусіда, провінційного перукаря, котрий здасть барабани хлопця в металобрухт.

Стосункам з Ірою покладе край раптове переведення батька дівчинки в місто Мурманськ, адже той військовий і підкоряється новому наказу. Дівчина встигне лише написати хлопцеві останнього листа. Сєва, що перебував в нудному таборі влітку, вночі і під дощем, іде пішки в далеке місто, аби востаннє побачити дівчину. Але не встигає і довго і безглуздо біжить за потягом, що набирає швидкість перед далекою дорогою.

Події розгортаються на млявомі тлі провінційного містечка із сонними, нецікавими мешканцями. Малоіндивідуальні і неактивні навіть лагідна бабця Сєви, його сташий брат, його батько у виконані Грінько, що так контрастувало із виконанням його незабутніх ролей в фільмах " Іванове дитинство " (1962 року) чи " Андрій Рубльов " (1966 року). Історики-кинокритики розпинатимуться у статтях, про те, що до 1964 року це була одна країна (з хрущовською відлигою), а на початку 1970-х зовсім інша, в черговий раз пригноблена і придушена цензурою. І через це фільм вийшов анемічний, не динамічний, нецікавий для тих, кому не важливі дрібні події в душах школярів на порозі юнацтва. Ні відкриттів, ні цікавого сюжету, ні значущих знахідок — не відбулося.

Вийшла стрічка — хроніка дрібних подій у школярів за період від останнього шкільного дня в травні до кінця липня, яку формально зарахували до жанру мелодрами.

Актори і ролі

Олександр Жезляєв — Сєва Мухин («Муха»), володар абсолютного слуху, музикант-початківець
Катерина Васильєва — Тетяна Петрівна, вчитель, класний керівник класу, де вчаться Сєва та Іра, головні персонажі кінострічки
Грінько Микола Григорович — батько Сєви Мухіна та старшого брата — баскетболіста
Тетяна Волкова — мати батька і бабуся двох онуків в родині
Циплакова Олена Октябрівна — Іра Федорова
Олександр Богданов — Льова Булкин (на прізвисько «Батон»), приятель Сєви
Михайло Свєтін — Степан Степанович, «Стакан Стаканич», провінційний перукар (персонажа озвучив Дем'яненко Олександр Сергійович)
Володимир Васильков — музикант оркестру, ударник
Денис Козлов — Міша
Йосип Конопацький — Федір Кузьмич
Андрій Нікитин — Гаврило

Знімальна група

Режисер-постановник: Дінара Асанова
Автор сценарію: Юрій Клепіков
Оператор-постановник: Дмитро Долинін
Художник-постановник: Володимир Светозаров
Композитор: Євген Крилатов
Звукооператор: Борис Андрєєв

Джерела і посилання

Энциклопедия отечественного кино^{[недоступне посилання з квітня 2019]}