Нахда

Нахда, ан-Нахда (араб. النهضة‎ — пробудження) — період культурних змін в арабському світі в XIX — поч. XX ст, які виникли на хвилі аналогічних явищ в Османській імперії (танзимат) і були схожими на національне відродження в країнах Центральної та Східної Європи.

Каїр в період Нахди

Початок Нахди було пов'язано з діяльністю  — випускника медресе аль-Азхар, перекладача та просвітителя, який шість років прожив у Франції, став свідком Липневої революції і намагався прищепити єгипетському суспільству елементи європейської культури. Ат-Тахтаві організував в Каїрі державну школу іноземних мов та заснував першу арабську газету — «Вісник Єгипту».

 — ліванський діяч Нахди

Ліванець створив у Бейруті науково-освітнє товариство та першу сучасну арабську середню школу.

Друга половина XIX ст. ознаменувалася творчістю мусульманських богословів-модерністів і , пов'язаних з виникненням панісламізму.

У світській літературі були помітні досягнення поетів — Ахмед Шаукі, , Х. Джебрана. У 1914 р з'явилася книга «Зейнаб», що вважається першим сучасним єгипетським романом. У період Нахди з'явилися газети, нові енциклопедії та словники.

З Європи в цей же час були запозичені політичні ідеї парламентаризму, конституціоналізму, націоналізму. Вони зіграли свою роль в розпаді Османської імперії.

Примітки

1. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.161