Народно визвольна армія Китаю НВАК кит 中国人民解放军 піньїнь Zhōnggúo Rénmín Jiěfàng Jūn збройні сили КНР найбільша за чисельн

Народно-визвольна армія Китаю (НВАК, кит. 中国人民解放军, піньїнь Zhōnggúo Rénmín Jiěfàng Jūn) — збройні сили КНР, найбільша за чисельністю армія у світі (2 250 000 чоловік на дійсній службі).

Народно-визвольна армія Китаю
中国人民解放军
Емблема НВАК
Прапор НВАК
Гасло
Засновані	1 серпня 1927
Види збройних сил

Сухопутні війська Військово-морські сили Повітряні сили
Штаб	, Пекін
Командування
Міністр оборони	Чан Ваньцюань
Командувач	Сі Цзіньпін
Начальник штабу	Фан Фенхуей
Історія

Громадянська війна в Китаї Корейська війна Китайсько-в'єтнамська війна





Народно-визвольна армія Китаю у Вікісховищі

Заснована 1 серпня 1927 в результаті Наньчанського повстання як комуністична «Червона армія», під керівництвом Мао Цзедуна під час громадянської війни в Китаї. У 1930-ті організовувала великі рейди (Великий похід китайських комуністів). Назва «Народно-визвольна армія Китаю» стало використовуватися у відношенні до збройних сил, сформованих влітку 1946 року з військ КПК — 8-ї армії, Нової 4-ї армії і Північно-Східної армії; після проголошення КНР в 1949 ця назва стала вживатися у відношенні до регулярної армії країни.

Законодавство передбачає військову повинність для чоловіків з 18 років; добровольці приймаються до 49 років. У зв'язку з великим населенням країни і достатньою кількістю добровольців, заклик ніколи не проводився. У воєнний час теоретично може бути мобілізовано до 750 млн осіб.

Від 1964 Китай володіє ядерною зброєю.

НВАК підпорядковується не прямо партії чи уряду, а двом спеціальним Центральним військовим комісіям — державній і партійній. Зазвичай ці комісії ідентичні за складом, і термін ЦВК вживається в однині. Посада голови ЦВК є ключовим для всієї держави. В останні роки він зазвичай належить Голові КНР, але в 1980-ті роки, наприклад, ЦВК очолював Ден Сяопін, який фактично був лідером країни (формально при цьому він ніколи не був ні Головою КНР, ні прем'єром Держради КНР, а пост генсека ЦК партії займав раніше, ще при Мао до «культурної революції»).

В основі китайської військової стратегії лежить масовий удар НВАК у відсіч по супротивнику. Враховуючи технічну слабкість китайської армії порівняно зі Збройними силами США, у гіпотетичній неядерній війні з будь-яким з цих сильніших супротивників, основною надією КНР буде величезна перевага в живій силі. Останнім часом відбувається стрімка військово-технічна модернізація НВАК; у 2013 р. КНР за військовими витратами посіла друге місце у світі після США.

Історія

Історія Народно-визвольної армії Китаю почалася в 1927 році зі збройного повстання, ініційованого Комуністичною партією Китаю проти сил націоналістичного Гоміньдану в Наньчані, провінція Цзянсі. Це строкате зібрання комуністів, селян, гоміньданівських дезертирів та бандитів називалося Червоною Армією. У них не було звань чи формального командного ланцюжка, і вони використовували партизанську тактику — нерегулярні, швидкі та дрібномасштабні дії — проти свого краще озброєного та більшого ворога. Вони був перейменовані в Народно-визвольну армію на пізнішому етапі громадянської війни у Китаї до 1949 року.

Китайські збройні сили були значно скорочені з 1980-х років, оскільки КНР намагається спростити операції, але він залишається найбільшою армією у світі з більш ніж 2 мільйонами персоналу, що діє. Це навіть після останніх зусиль зі скорочення чисельності, коли було скорочено близько 300000 військовослужбовців, згідно з офіційним документом з питань оборони, опублікованим Пекіном у 2019 році.

Сучасний стан

Поряд зі скороченням військ, НВАК також зазнала масштабної структурної реформи, яка почалася у 2015 році. Чотири спільні департаменти — штаб, політика, матеріально-технічне забезпечення та озброєння — були реорганізовані в 15 агентств у рамках Центральної військової комісії. А сім командувань військових округів було об'єднано та замінено п'ятьма командами театру військових дій.

Згідно з державним інформаційним агентством «Сіньхуа» з посиланням на радника провідної групи комісії з реформи, це поклало на CMC відповідальність за загальне управління збройними силами, тоді як командування театру бойових дій зосередилося на операціях та розвитку військ.

Реструктуризація також розглядається як крок до зміцнення контролю правлячої Комуністичної партії над збройними силами — президент Сі Цзіньпін також є головою CMC.

Сі виклав свої амбіції щодо створення сильної армії менш ніж за місяць після того, як він прийшов до влади у 2012 році. Через вісім років, на політичній нараді у жовтні, партія оприлюднила свій план створення «повністю модернізованої армії» до 2027 року. НВАК відзначить своє століття.

Кінцева мета, на думку аналітиків, полягає в тому, щоб мати збройні сили, які можна порівняти з армією Сполучених Штатів — найсильнішою бойовою силою у світі. Але вони кажуть, що ще далеко.

Останній план Пекіна закликає до прискорення військової модернізації та наголошує на терміновій необхідності покращення стратегічних можливостей НВАК для захисту суверенітету, безпеки та інтересів Китаю.

Окрім розробки сучасної зброї, інтелектуальні технології, такі як штучний інтелект, стануть важливою частиною прогресу — модернізації військових теорій, формувань, особового складу та стратегічного управління, заявив заступник голови CMC Сюй Цилян в офіційній публікації у листопаді. Він сказав, що НВАК має бути більш активною у розробці способів ведення війни, а не просто реагувати на конфлікти.

Для всього цього було збільшено витрати Пекіна на оборону.

Військовий бюджет

Див. також: Військовий бюджет Китайської Народної Республіки

У 2020 році було оголошено що військовий бюджет КНР становить у розмірі 1,27 трильйона юанів (193 мільярди доларів США), що на 6,6 відсотка більше, ніж у попередньому році і є другим за величиною у світі після США. Але Китай уже давно критикують за непрозорість його оборонних бюджетів та пропуск важливих статей. У 2019 році Пекін заявив, що його військові витрати становили 176 мільярдів доларів, але Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем світу оцінив їх у 261 мільярд доларів. Для порівняння: у 2019 році США витратили 732 мільярди доларів.

Ставлення до військових союзів та блоків. Та напруга з сусідніми державами

У своєму офіційному документі з питань оборони за 2019 рік Пекін заявив, що «Китай виступає за партнерство, а не союзи, і не приєднується до жодного військового блоку». Китай також прагне позиціювати себе як захисник світу і стверджує, що він протистоїть агресії та експансії та проводить політику, яка має оборонний характер.

Але напруженість у регіоні наростає, і Пекін залучений до територіальних суперечок із сусідами, включаючи В'єтнам та Філіппіни, через частини Південнокитайського моря, де його військове нарощування на штучних островах викликало жах, через контрольовані Японією Сенкаку чи Дяоюйдаою. острови у Східнокитайському морі та на його гімалайському кордоні з Індією, де з травня триває затяжне протистояння — гірше за десятиліття. Пекін також посилює тиск на Тайвань, який він розглядає як частину території КНР, яку у разі потреби можна повернути силою, у тому числі шляхом проведення військових ігор поряд із самоврядним островом та вторгнення в його повітряний простір.

Міністри національної оборони КНР

Див. також: Міністерство національної оборони Китайської Народної Республіки

Маршал (1954—1959)
Маршал Лінь Бяо (1959—1971)
Маршал (1975—1978)
Маршал (1978—1981)
Генерал (1981—1982)
Генерал (1982—1988)
Генерал (1988—1993)
Генерал (1993—2003)
Генерал (2003—2008)
Генерал Лян Гуанле (2008—2013)
Генерал Чан Ваньцюань (з 2013)

Начальники Генштабу

— 1949—1950
— 1950—1954
— 1954—1958
— 1958—1959
— 1959—1965
— 1965—1966
— 1968—1971
Ден Сяопін — 1975—1980
— 1980—1987
— 1987—1992
— 1992—1995
— 1995—2002
Лян Гуанле — 2002—2007
Чень Бінде — 2007—2012
Фан Фенхуей — з 2012

Військові прапори

Збройні сили
Армія
Флот
Повітряні сили
Ракетні війська

Аналітичні дані США

У листопаді 2021 року, Міністерство оборони США опублікувало свій річний звіт про військову міць КНР. Відповідно до нього станом на 2021 рік, військово-морський флот КНР є найбільшим у світі, його загальна бойова сила складає близько 350 кораблів і підводних човнів й включає понад 130 основних бойових надводних одиниць.

КНР має понад 1250 крилатих та балістичних ракет наземного базування з дальністю від 500 до 5500 км. КНР має одну з найбільших у світі систем протиповітряної оборони. Це поряд з безперервною модернізацією кібернетичного і космічного потенціалу призвело до трансформації ефективності китайських збройних сил, що дозволило їм боротися і перемагати у війнах «проти сильного ворога», що є тонким посиланням на США.

За змістом звіт відповідає офіційному документу з питань оборони Японії, опублікованому раніше цього року. У цьому документі стверджувалося, що військові тенденції КНР «стали предметом серйозної стурбованості для регіону», а Народно-визвольна армія «підтримувала високий рівень зростання свого оборонного бюджету без прозорості, беручи участь у широкому та швидкому покращенні своєї військової сили в якісному відношенні». та кількісні показники з упором на ядерні, ракетні, військово-морські та військово-повітряні сили".

Особливе занепокоєння викликає оцінка Пентагоном ядерних можливостей КНР. У ньому робиться висновок, що КНР зможе мати до 700 ядерних боєголовок з можливістю доставки до 2027 року і може мати не менше 1000 до 2030 року. Ці цифри більш ніж удвічі перевищують прогнози тогорічного звіту. У цьому аналізі передбачалося, що НВАК має ядерний арсенал, який налічує «менше 200» і очікується, що він «принаймні подвоїться в розмірах». На початку лютого 2024 року, за повідомленням The New York Times, Китай створює ядерний арсенал, призначений для протистояння зі США. Видання стверджує, що прийшовши до влади на рубежі 2012-13 років, Сі Цзіньпін вже подвоїв розмір ядерного арсеналу Китаю, приблизно до 500 боєголовок. За таких темпів, до 2035 року Пекін матиме близько 1500 боєголовок, що вже співставно з ядерними арсеналами США і Росії (якщо рахувати лише ті боєголовки, що перебувають на бойовому чергуванні, а не законсервовані).

Див. також

Збройні сили Китайської Республіки

Примітки

. South China Morning Post (англ.). 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
. The Japan Times (амер.). 5 листопада 2021. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
Китай нарощує ядерний арсенал, вивчивши досвід війни в Україні, – NYT. 04.02.2024

Посилання

Офіційний сайт
Міністерство оборони КНР [ 7 березня 2013 у Wayback Machine.]
PLA Daily [ 29 березня 2013 у Wayback Machine.] Новини від НВАК.(кит.)(англ.)
China Defence Today [ 9 лютого 2011 у Wayback Machine.] SinoDefence.com | Провідне інформаційне онлайнове джерело про китайські збройні сили та оборонну промисловість, включаючи ядерну зброю, організацію, доктрини тощо
China Defense.com [ 30 травня 2013 у Wayback Machine.] Статті про сучасну військову історію Китаю і збройні сили

Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[:1-1] . South China Morning Post (англ.). 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.

[:0-2] . The Japan Times (амер.). 5 листопада 2021. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.

[3] Китай нарощує ядерний арсенал, вивчивши досвід війни в Україні, – NYT. 04.02.2024