Міхал Матіяс

Міхал Францішек Мечислав Матіяс (також Матіас, Матиас, пол. Michał Franciszek Mieczysław Matyas; нар. 28 вересня 1910(19100928), Бжозув, сучасне Підкарпатське воєводство — пом. 22 жовтня 1975, Краків) — польський футболіст, згодом — футбольний тренер. Нападник, більшість кар'єри провів у «Поґоні» (Львів). Найкращий бомбардир чемпіонату Польщі 1935. Зіграв 18 матчів (7 голів) за збірну Польщі (1932—1939).

Міхал Матіяс
Міхал Матіяс
Особисті дані
Повне ім'я	Міхал Францішек Мечислав Матіяс (Michał Franciszek Mieczysław Matyas)
Народження	28 вересня 1910(1910-09-28)
	Березів, Республіка Польща^[1]
Смерть	22 жовтня 1975(1975-10-22) (65 років)
	Краків, Польська Народна Республіка
Поховання	Раковицький цвинтар
Зріст	176 см
Вага	74 кг
Прізвисько	Мишка
Громадянство	Республіка Польща
Позиція	правий напівсередній, центральний нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1926—1939 «Поґонь» (Львів) 156 (100) 1939—1940 «Нафтовик» (Борислав)  ? (?) 1940—1941 «Динамо» (Київ) 6 (2) 1945—1948 «Полонія» (Битом)  ? (6)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1932–1939 Польща 18 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1950—1954 «Вісла» (Краків) 1952 Польща 1955–1956 «Варта» 1957—1958 «Сталь» (Мелець) 1959—1961 «Краковія» 1962—1963 «Сталь» (Мелець) 1965 «Полонія» (Битом) 1966—1967 Польща 1968—1969 «Краковія» 1969—1970 «Гурник» (Забже) 1970—1971 «Вісла» (Краків) 1972—1973 «Краковія»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Батьки

Батько — Кароль Мар'ян Матіяс (є припущення що прізвище Mátyás вказує на угорське походження), урядовець, науковець, етнограф, збирач фольклору; мати — Ядвіґа Зоф'я Гелена (до шлюбу Пшеґонь), шляхетського роду.

Охрещений 15 жовтня 1912 року. Імовірно, в році народження (1910) помилка, адже невідомо чому дитину хрестили аж через два роки після народження, роком народження міг бути 1912-й.

Батько працював у Бохні, на час народження Міхала — старостою в Бжозові, з 1913 року — староста Кольбушової. Після Першої світової війни родина Матіясів переселилася до Львова.

Ігрова кар'єра

1932 року закінчив львівську VII державну гімназію ім. Тадеуша Косцюшка. Вихованець львівської «Лехії». У ті часи учням гімназії не дозволяли виступати за професіональні команди, тому спочатку Матіяс виходив на поле під різними псевдонімами: Ганін, Кораб'ян, Ковнацький, Марцінкевич, Марцінковський, Мотилевський, Мишковський, Сковронський. Прізвисько «Мишка» закріпилося за ним упродовж всієї кар'єри. Існує здогадка, що так його розрізняли зі старшим братом Мечиславом, також футболістом, який мав прізвисько «Щурик».

У складі «Поґоні» тричі посідав друге місце в чемпіонаті Польщі — 1932, 1933 і 1935. У сезоні 1935 забив 22 м'ячі і став найкращим бомбардиром чемпіонату.

Учасник Олімпійських ігор 1936 у Берліні в складі збірної Польщі з футболу. Польська команда посіла 4-е місце, а Матіас зіграв в усіх матчах.

Володів чудовим дриблінгом, не дуже сильним, але точним ударом. Міг на швидкості минути кількох суперників і завдати точного пострілу. Добре грав як у нападі, так і в середині поля. Після низки травм (деякі захисники грати дуже жорстко і навіть брутально) виступав ближче до центру поля, де диригував діями партнерів і роздавав точні передачі.

Дружина — донька директора нафтопромислу в Бориславі, на цьому промислі з 1937 року розпочав працювати також Матіас. Після приходу радянських військ у вересні 1939 року всі спортивні товариства і клуби було розпущено, й футболіст остаточно переїхав до Борислава, де виступав за місцевий «Нафтовик».

Восени 1940 року він і колишній нападник «України» Олександр Скоцень перейшли до «Динамо» (Київ), де грали аж до початку німецько-радянської війни 1941 року.

Після закінчення Другої світової чимало гравців «Поґоні», серед яких і Матіяс, переїхало до Битома, щоб виступати за місцеву «Полонію». У 1922—1945 роках місто входило до складу Німеччини й футбольний клуб не функціонував. Його відроджено 1945 року й велику роль у команді почали відігравати гравці, що переселилися туди з Львівщини. Так, новий герб «Полонії» створено на основі герба «Поґоні» (Львів), а клуб почав виступати в синьо-червоних смугастих футболках, як у колишнього львівського колективу. Матіяс грав у «Полонії» (Битом) до 1948 року, потім певний час тренував цей клуб. Навіть у ранзі тренера проявляв свій запальний характер, гостро реагував на дії суперників і суддів.

Тренерська діяльність

Працював наставником багатьох польських команд, серед яких АКС «Хожув», «Вісла» Краків (чемпіон 1951, фіналіст Кубка Польщі 1951), національна збірна Польщі (у 1952, 1954 і 1966—1967 роках), «Варта» Познань, «Сталь» Мелець, «Краковія», «Гурник» Забже (фіналіст Кубка Польщі 1970, фіналіст Кубка володарів кубків 1970), «Чарні» Ясло. Фінал Кубка володарів кубків 1969/70 досі залишається найбільшим досягнення польських команд у єврокубках.

Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові, квадрат XXXVII, 16 ряд, 7 місце.

Досягнення

• Чемпіон Польщі (1) :

Вісла (Краків): 1950

• Володар Кубка Польщі (1) :

Гурник (Забже): 1969/70

Примітки

1. 90minut.pl — 2003.
   d:Track:Q2818677
2. Список тренерів «Полонії» (Битом)^{[недоступне посилання]} (пол.)

Джерела

• Michał Matyas (Muzeum Regionalne im. Adama Fastnachta w Brzozowie) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
• A. Gowarzewski, Wisła Kraków. 90 lat «Białej gwiazdy» — księga jubileuszowa, Katowice, GiA, 1996, s. 184
• Михалюк Ю. Таємниці львівського футболу (Книга I). — Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2004. — 192 с.
• Пилипчук П. Футбольні постаті Львова. — Львів: Галицька видавнича спілка, 2008. — С. 90
• Яремко І. 100 футболістів Львова (персони львівського футболу). — Львів: «Тріада плюс», 2012. — С. 162—164