У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Міттаґгорн значення Міттаґгорн це гора висотою 3 892 м н м в Бернсь

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Міттаґгорн — це гора висотою 3 892 м.н.м. в Бернських Альпах, розташована на межі кантонів Берн, Вале.

Міттаґгорн Mittaghorn
Північна сторона Міттаґгорну (вершина в центрі зліва) Північна сторона Міттаґгорну (вершина в центрі зліва)
46°29′53.700000099995″ пн. ш. 7°55′57.400000099961″ сх. д. / 46.49825° пн. ш. 7.93261° сх. д. / 46.49825; 7.93261
Країна	Швейцарія
Регіон	Кантон Берн, Кантон Вале
Система	Бернські Альпи
Тип	гора
Висота	3892 м
Висота відносна	193 м
Ізоляція	1,78 км
Перше сходження	19 серпня 1878
Маршрут	через Ебені Флу Фірн, Ануйох та Зюдграт (важкість WS)

Міттаґгорн Міттаґгорн (Швейцарія)

Міттаґгорн у Вікісховищі

Опис

Гора розташована посередині Стіни Лаутербруннен. Гора з усіх боків оточена фірнами та льодовиками, над якими ледве виступає. Основними з них є льодовик Анунг з півдня та Великий Алецький Фірн зі сходу. Міттаґгорн розташований на східному подовженні гряди Петерсграт. Найближчою вершиною через сідловину Ебені Флу-Йох (нім. Äbeni Flue-Joch) (3 699 м.н.м.) є Ебені Флу (3962 м.н.м.); трохи далі через сідловину Ґлетчерйох (3766 m) є материнська вершина Ґлетчергорн (3983 м.н.м), обидві розташовані на північний схід від гори. На південний захід, через сідловину Міттаґйох (3648 м.н.м), розташована вершина (3754 м.н.м). А от на півночі гора досить різко обривається в верхню частину долини Лаутербруннен.

Найближчими поселенням до гори є (по прямій лінії) Блаттен в долині Льоченталь (14 км) та в верхній частині долини Лаутербруннен (6 км).

Альпінізм

Перше сходження на гору відбулося з долини через перевал Льоченлюке (3164 м.н.м.) та по південно-східній гряді. Його здійснили Чальз Монтадон, А.Рінь'є та Адольф Рубін 19 серпня 1878 року.

Основний маршрут сходження веде від прихистку нім. Hollandiahütte Швейцарського Альпійського Клубу (розташована на перевалі Льоченлюке на висоті 3214 м.н.м) в північному напрямку через Ебені-Флу-Фірн на верхню частину басейну цього льодовика. Потім маршрут повертає на південний захід в напрямку сідловини Ануйох, від якої йде підйом по вузькій південній гряді на вершину. Цей шлях триває бл. 2½ години та має важкість WS.

Найважчим шляхом сходження (важкість AS) є шлях по північному схилу гори від прихистку нім. Schmadrihütte (2262 м.н.м., на захід від гори)Академічного Альпійського клубу «Базель» — альпіністський підйом по льоду та скелям з нахилом до 80°, який триває від 9 до 12 годин. Вперше цей підйом було здійснено 2 липня 1977 П'єтро Ціфіропуло та Гансом Штелі.

Див. також

Юнгфрау-Алеч (Світова спадщина ЮНЕСКО)

Примітки

[[https://web.archive.org/web/20090709135910/http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html Архівовано 9 липня 2009 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo]
Karl Hausmann: SAC-Clubführer Berner Alpen. Band 4: Tschingelhorn bis Finsteraarhorn. Verlag des SAC, 1997, S. 94.
Richard Goedeke: 3000er in den Nordalpen. Bruckmann, München 2004, , S. 46 (Ebenefluh).

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міттаґгорн

Міттаґгорн на Hikr [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Міттаґгорн на Summitpost [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Karl Hausmann: Schweizer Alpen-Club -Clubführer Berner Alpen. Band 4: Tschingelhorn bis Finsteraarhorn. Verlag des SAC, 1997, .
Werner und Margrit Munter: Alpenvereinsführer Berner Alpen. Bergverlag Rother, München 1995, .
Landeskarte der Schweiz 1:25.000, Blatt 1249 Finsteraarhorn.

[1] [[https://web.archive.org/web/20090709135910/http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html Архівовано 9 липня 2009 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo]

[2] Karl Hausmann: SAC-Clubführer Berner Alpen. Band 4: Tschingelhorn bis Finsteraarhorn. Verlag des SAC, 1997, S. 94.

[3] Richard Goedeke: 3000er in den Nordalpen. Bruckmann, München 2004, , S. 46 (Ebenefluh).