Місі (абатство)

Абатство Місі (фр. Abbaye de Micy), повна назва Абатство Сен-Мемен-де-Місі (фр. Abbaye Saint-Mesmin de Micy) — колишній бенедиктинський монастир у Сен-Приве-Сен-Мемен (департамент Луаре) неподалік міста Орлеана. Абатство засноване близько 501 року, закрито в 1790 під час Французької революції і повністю знищене. У 1939 році на місці колишнього абатства було облаштовано обитель ордену кармелітів.

Місі

47°52′54″ пн. ш. 1°52′05″ сх. д. / 47.88194444002777317° пн. ш. 1.868333330027777794° сх. д. / 47.88194444002777317; 1.868333330027777794Координати: 47°52′54″ пн. ш. 1°52′05″ сх. д. / 47.88194444002777317° пн. ш. 1.868333330027777794° сх. д. / 47.88194444002777317; 1.868333330027777794

Місі у Вікісховищі

Історія

На початку VI століття король франків Хлодвіг I дарував селище Місі, неподалік Орлеана, на злитті річок Луара і Луаре святому Євспікію і його небожу святому Максиміну, щоб вони заснували там монастир. Євспікий та Максимін (також відомий як Месмін чи Мемен) стали першими настоятелями нового монастиря. За святого Максиміна були проведені великі роботи з осушення болотистого району на стрілці двох річок та зведення будівель абатства. Після святого Максиміна настоятелем обителі став Авіт, також зарахований до лику святих.

У VIII столітті єпископ Орлеана Теодульф запровадив в абатстві статут Святого Бенедикта. На початку IX століття його наступник на кафедрі Орлеана Йона перебудував абатство Місі та надавав йому велику підтримку. За його розпорядженням в 825 році в Місі з Орлеана були повернуті мощі засновника монастиря святого Максиміна. Пізніше Йона отримав від імператора грамоту, що наділяла ченців Місі правом вільного вибору абата, а в 836 році він добився нових істотних привілеїв для абатства.

Хрест Місі

Абатство суттєво постраждало в період Столітньої війни та релігійних воєн у Франції, до кінця XVI століття воно перебувало у сильному занепаді.

У 1598 році настоятелем монастиря став майбутній кардинал ^[fr]. Він енергійно взявся за відновлення абатства, до 1606 року відновивши більшість будівель. Невдоволений поведінкою та рівнем благочестя бенедиктинських ченців, він домігся від папи Павла V права замінити їх на фельянтинців. З 1608 року Місі стало обителью цього ордена.

1790 року під час Французької революції абатство, як і інші французькі монастирі, було закрито, а ченців вигнано. Будівлі були повністю зруйновані, до 1792 року на місці колишнього монастиря не залишилося навіть руїн.

У XIX—XX столітті навколо місця колишнього абатства виросло місто Сен-Приве-Сен-Мемен, де-факто передмістя Орлеана. У 1856 році в місті було споруджено «Хрест Місі», висотою 10 метрів, який містить в собі останні камені від будівель колишнього абатства, які вдалося знайти.

У 1939 році орлеанська громада ордена кармелітів, заснована ще в 1617 році, переїхала в Сен-Приве-Сен-Мемен і заснувала свою обитель на місці колишнього абатства Місі.

Примітки

1. «Abbaye de Micy» //Encyclopedie-universelle
2. Eugène Jarossay, Histoire de l’abbaye de Micy-Saint-Mesmin-lez-Orléans (502—1790) : son influence religieuse et sociale d’après les archives et les documents originaux., Orléans, M. Marron, 1902. оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.
3. . Архів оригіналу за 10 грудня 2009. Процитовано 2 серпня 2017.
4. Carmel de Micy-Orléans. оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.

Посилання

• Abbaye de Micy // Encyclopedie-universelle
• Eugène Jarossay, Histoire de l'abbaye de Micy-Saint-Mesmin-lez-Orléans (502—1790): son influence religieuse et sociale d'après les archives et les documents originaux. , Orleans, M. Marron, 1902