Міні́йська кера́міка — специфічний тип кераміки, характерний для середньоелладського періоду доісторичної Стародавньої Греції, поступово витісненого мінойською керамікою наприкінці зазначеного періоду.
Мінійська кераміка | |
Дата й час | 19 століття до н. е.[1] |
---|---|
Мінійська кераміка у Вікісховищі |
Вперше термін використав Генріх Шліман по відношенню до темної лощеної кераміки, виявленої при розкопках беотійского міста Орхомена, де правив легендарний цар Міній. — напівлегендарний догрецький народ Греції. У другій половині 20 століття серед археологів було прийнято вважати, що мінійська кераміка пов'язана з експансією носіїв давньогрецької мови. Ближче до кінця 20 століття, у зв'язку з виявленням спадкоємності між мінійською й ранішньою керамікою, почала поширюватися точка зору про автохтонне походження даного типу кераміки. Нині набула поширення також третя точка зору про те, що експансія греків на Балкани була не разовим вторгненням, а поступовим хвилеподібним проникненням з півночі носіїв Усатівської культури з поступовим підпорядкуванням і/або асиміляцією місцевих культур впродовж елладського періоду, у зв'язку з чим неправомірно розглядати дану кераміку як «тільки автохтонну» або «тільки грецьку».
Дискусія щодо культурної приналежності кераміки
Спочатку Алан Вейс і Карл Блеген не пов'язували мінійську кераміку з хвилею грецьких прибульців на Балкани. Обидва археологи розглядали несподівану поява мінійської кераміки як один з двох переломних моментів в еволюції грецької кераміки від неоліту до Мікенської Греції. Врешті-решт вони прийшли до висновку, що «мінійська кераміка являє собою введення нову культурну традицію.»
До 1960-х років мінійська кераміка нерідко пов'язувалася з північними вторгненнями, які зруйнували ранньоелладську культуру і створили середньоелладську. Проте Джон Л. Каскі (англ. John L. Caskey), який проводив розкопки у низці діяльнок Греції (наприклад, у Лерні), остаточно встановив, що мінійська кераміка була прямим нащадком сірої лощеною кераміки тиринфської субкультури ранньоелладского періоду III. Каскі також встановив, що чорний різновид мінійської кераміки розвинувся з «темної лощеної і полірованої» кераміки ранньоелладського періоду III. Таким чином, мінійська кераміка була присутня у Греції вже з 2200–2150 років до н. е. У прототипах мінійської кераміки немає нічого «північного». Виняток становить поширення мінійської кераміки з центральної Греції на північний захід Пелопоннесу, що можна розглядати як «рух з півночі» по відношенню до Пелопоннесу. Нині залишається відкритим питання, чи мінійська кераміка — автохтонний винаходом Греції, чи продовження традицій, занесених з інших місць.
Форми і стилі
Мінійська кераміка — монохромна , виготовлена з тонкозернистої глини. Зустрічаються жовтий, червоний, сірий і чорний (аргівський) різновиди. Серед типів частіше зустрічаються відкриті форми, такі, як канфари. Останні являють собою подальший розвиток чаш і канфарів тиринфської культури (за Ренфрю) ранньоелладского періоду III.
Сіра мінійська кераміка має кутасту форму, що може бути відображенням форми металевих прототипів. Проте цій гіпотезі суперечить те, що металеві предмети середньоелладського періоду зустрічаються рідко, а металеві посудини — майже ніколи. Кутаста форма може пояснюватися використанням швидкого гончарного кола. «Кільцеві ніжки» (або ж п'єдестальні ніжки з високими ребрами) — важлива характеристика сірої мінійської кераміки середньоелладського періодів II і III в Центральній Греції. Ця ж характеристика властива і келихам жовтої мінійської кераміки середньоелладського періоду III з Коринфа й Арголіди. На останній стадії середньоелладського періоду «кільцеві ніжки» з легкими насічками частково витісняють звичайні ніжки або кільцеві основи в північно-західному Пелопоннесі. Мінійська кераміка середньоелладського періоду I прикрашена канавками у верхній частині канфарів і чаш. У добу середньоелладського періоду II загальною характеристикою кераміки стають штамповані концентричні кола та «гірлянди» (або паралельні півкола), особливо на чорній (або аргівській) мінійській кераміці.
Центри виробництва
Сіра мінійська кераміка в основному виявлена в Центральній Греції. Також вона зустрічалася на Пелопоннесі в добу середньоелладського періодів I та II. Чорна (або аргівська) мінійська кераміка, поширена на півночі Пелопоннесу, як правило, прикрашена штампованим орнаментом або нарізним орнаментом. Червона мінійська кераміка знайдена в Егіні, на півночі Кіклад та в Беотії. Жовта мінійська кераміка вперше з'являється у середньоелладському періоді II та III. Завдяки світлій поверхні цей тип кераміки прикрашався чорними матовими візерунками. З даної причини археологи нерідко замість терміну «жовта мінійська кераміка» використовують термін «кераміка матового забарвлення».
Примітки
- Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 16. —
- [[https://web.archive.org/web/20090803190327/http://pagesperso-orange.fr/atil/atil/zzz.htm Архівовано 3 серпня 2009 у Wayback Machine.] Мапи Європи мідної доби]
- Drews, pp. 12—13.
- . Архів оригіналу за 17 травня 2011. Процитовано 15 квітня 2010.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Minojska keramika Mini jska kera mika specifichnij tip keramiki harakternij dlya serednoelladskogo periodu doistorichnoyi Starodavnoyi Greciyi postupovo vitisnenogo minojskoyu keramikoyu naprikinci zaznachenogo periodu Minijska keramika Data j chas19 stolittya do n e 1 Minijska keramika u Vikishovishi Minijski ojnohoya ta kanfar znajdeni u pohovanni ditini Arheologichnij muzej Olimpiyi Vpershe termin vikoristav Genrih Shliman po vidnoshennyu do temnoyi loshenoyi keramiki viyavlenoyi pri rozkopkah beotijskogo mista Orhomena de praviv legendarnij car Minij napivlegendarnij dogreckij narod Greciyi U drugij polovini 20 stolittya sered arheologiv bulo prijnyato vvazhati sho minijska keramika pov yazana z ekspansiyeyu nosiyiv davnogreckoyi movi Blizhche do kincya 20 stolittya u zv yazku z viyavlennyam spadkoyemnosti mizh minijskoyu j ranishnoyu keramikoyu pochala poshiryuvatisya tochka zoru pro avtohtonne pohodzhennya danogo tipu keramiki Nini nabula poshirennya takozh tretya tochka zoru pro te sho ekspansiya grekiv na Balkani bula ne razovim vtorgnennyam a postupovim hvilepodibnim proniknennyam z pivnochi nosiyiv Usativskoyi kulturi z postupovim pidporyadkuvannyam i abo asimilyaciyeyu miscevih kultur vprodovzh elladskogo periodu u zv yazku z chim nepravomirno rozglyadati danu keramiku yak tilki avtohtonnu abo tilki grecku Diskusiya shodo kulturnoyi prinalezhnosti keramikiSpochatku Alan Vejs i Karl Blegen ne pov yazuvali minijsku keramiku z hvileyu greckih pribulciv na Balkani Obidva arheologi rozglyadali nespodivanu poyava minijskoyi keramiki yak odin z dvoh perelomnih momentiv v evolyuciyi greckoyi keramiki vid neolitu do Mikenskoyi Greciyi Vreshti resht voni prijshli do visnovku sho minijska keramika yavlyaye soboyu vvedennya novu kulturnu tradiciyu Do 1960 h rokiv minijska keramika neridko pov yazuvalasya z pivnichnimi vtorgnennyami yaki zrujnuvali rannoelladsku kulturu i stvorili serednoelladsku Prote Dzhon L Kaski angl John L Caskey yakij provodiv rozkopki u nizci diyalnok Greciyi napriklad u Lerni ostatochno vstanoviv sho minijska keramika bula pryamim nashadkom siroyi loshenoyu keramiki tirinfskoyi subkulturi rannoelladskogo periodu III Kaski takozh vstanoviv sho chornij riznovid minijskoyi keramiki rozvinuvsya z temnoyi loshenoyi i polirovanoyi keramiki rannoelladskogo periodu III Takim chinom minijska keramika bula prisutnya u Greciyi vzhe z 2200 2150 rokiv do n e U prototipah minijskoyi keramiki nemaye nichogo pivnichnogo Vinyatok stanovit poshirennya minijskoyi keramiki z centralnoyi Greciyi na pivnichnij zahid Peloponnesu sho mozhna rozglyadati yak ruh z pivnochi po vidnoshennyu do Peloponnesu Nini zalishayetsya vidkritim pitannya chi minijska keramika avtohtonnij vinahodom Greciyi chi prodovzhennya tradicij zanesenih z inshih misc Formi i stiliMinijska keramika monohromna vigotovlena z tonkozernistoyi glini Zustrichayutsya zhovtij chervonij sirij i chornij argivskij riznovidi Sered tipiv chastishe zustrichayutsya vidkriti formi taki yak kanfari Ostanni yavlyayut soboyu podalshij rozvitok chash i kanfariv tirinfskoyi kulturi za Renfryu rannoelladskogo periodu III Sira minijska keramika maye kutastu formu sho mozhe buti vidobrazhennyam formi metalevih prototipiv Prote cij gipotezi superechit te sho metalevi predmeti serednoelladskogo periodu zustrichayutsya ridko a metalevi posudini majzhe nikoli Kutasta forma mozhe poyasnyuvatisya vikoristannyam shvidkogo goncharnogo kola Kilcevi nizhki abo zh p yedestalni nizhki z visokimi rebrami vazhliva harakteristika siroyi minijskoyi keramiki serednoelladskogo periodiv II i III v Centralnij Greciyi Cya zh harakteristika vlastiva i keliham zhovtoyi minijskoyi keramiki serednoelladskogo periodu III z Korinfa j Argolidi Na ostannij stadiyi serednoelladskogo periodu kilcevi nizhki z legkimi nasichkami chastkovo vitisnyayut zvichajni nizhki abo kilcevi osnovi v pivnichno zahidnomu Peloponnesi Minijska keramika serednoelladskogo periodu I prikrashena kanavkami u verhnij chastini kanfariv i chash U dobu serednoelladskogo periodu II zagalnoyu harakteristikoyu keramiki stayut shtampovani koncentrichni kola ta girlyandi abo paralelni pivkola osoblivo na chornij abo argivskij minijskij keramici Centri virobnictvaSira minijska keramika v osnovnomu viyavlena v Centralnij Greciyi Takozh vona zustrichalasya na Peloponnesi v dobu serednoelladskogo periodiv I ta II Chorna abo argivska minijska keramika poshirena na pivnochi Peloponnesu yak pravilo prikrashena shtampovanim ornamentom abo nariznim ornamentom Chervona minijska keramika znajdena v Egini na pivnochi Kiklad ta v Beotiyi Zhovta minijska keramika vpershe z yavlyayetsya u serednoelladskomu periodi II ta III Zavdyaki svitlij poverhni cej tip keramiki prikrashavsya chornimi matovimi vizerunkami Z danoyi prichini arheologi neridko zamist terminu zhovta minijska keramika vikoristovuyut termin keramika matovogo zabarvlennya PrimitkiArchaeology and Language The Puzzle of Indo European Origins Pimlico 1998 S 16 ISBN 0 7126 6612 5 d Track Q23301814d Track Q23301815 https web archive org web 20090803190327 http pagesperso orange fr atil atil zzz htm Arhivovano3 serpnya 2009 u Wayback Machine Mapi Yevropi midnoyi dobi Drews pp 12 13 Arhiv originalu za 17 travnya 2011 Procitovano 15 kvitnya 2010