Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Міняйло Віктор Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Віктор Міняйло, 1960 | ||||
| Народився | 5 листопада 1919 Строків, Сквирський повіт, Київська губернія, УНР | |||
| Помер | 25 листопада 2018 (99 років) Біла Церква | |||
| Громадянство | СРСР Україна | |||
| Діяльність | письменник, прозаїк | |||
| Сфера роботи | література[1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | роман | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
Ві́ктор Олекса́ндрович Міня́йло (нар. 5 листопада 1919, c. Строків Попільнянського району Житомирської області — 25 листопада 2018, м. Біла Церква Київської області) — український письменник. Член Національної спілки письменників України (1961).
Життєпис
Народився в родині службовця. Дитинство і шкільні роки пройшли у селі Городище — Пустоварівка Володарського району Київської області.
В 1939 — закінчив Київський залізнично-будівельний технікум. Того ж року призваний на строкову службу в армію. Демобілізувався з армії за станом здоров'я.
Учасник війни, нагороджений медалями.
Після війни працював геодезистом-землевпорядником, економістом, учителем, інженером-землевпорядником, а вночі займався творчою письменницькою роботою.
Творчість
Перші публікації з'явилися в 1938 в газеті «Сталінське плем'я» та в журналі «Літературний Донбас» у № 10; пізніше в 1940 р. — в «Київському альманасі».
У 1960 вийшла книга прози «Перо жар-птиці», у 1963 — «Блакитна мрія», 1964 — повість «Людське ім'я», у 1968 — «Дзеркальний короп».
Перша повоєнна книга була перекладена російською мовою. Дилогія «Посланець до живих» (1966, 1973, 1975, 1986) та «Кров мого сина» (1975, 1986) присвячена темі людського обов'язку перед Вітчизною в роки Німецько-радянської війни.
У 1979 вийшла дилогія «Зорі й оселедці» та «На ясні зорі», а в 1985 — «По той бік правди» і «Вічний Іван» — роман, за який автору присуджено Національну премію ім. Тараса Шевченка в 1996 році. Премія присуджена за роман, який був опублікований ув часописі «Основа», і тільки після присудження премії виданий окремою книжкою у 2001 та 2004.
Автор збірки повістей і оповідань «Перо жар-птиці» (1960), «Блакитна мрія» (1963), «Людське ім'я» (1964), «Дзеркальний короп»" (1968), «Молоді літа Олександра Сокола» (1961, 1984), «Дивовижні пригоди Баби Яги, Івасика Телесика та фотографа Диньки» (1989, 2004); романів «Посланець до живих» (1966, 1973, російською мовою 1970, 1975), «Кров мого сина» (1969, 1976, 1986, російською мовою 1974, 1975), «Зорі й оселедці» (1972, 1979, російською мовою 1978), «На ясні зорі» (1975, 1979, російською мовою 1978), «Останній рубіж» («По цей бік правди») (1983, 1985, російською мовою 1987), Вибрані твори в 2-х томах (1989), роман «Вічний Іван» (2001, 2003, 2004), книга притч «Шпаргалки Езопа» (2004), «Вічний Іван. Шпаргалка Езопа» (вибрані твори, 2011), сотні публіцистичних виступів у пресі, які стверджували високі гуманістичні ідеали, відстоювали й утверджували нашу українську мову й культуру, пробуджували в українцях почуття національної гідності, прагнення звільнитися з-під імперського московського ярма. Його твори видавались у десятках країн Європи, Азії та Америки. Загальний тираж тридцяти видань Міняйлівських книг становить понад мільйон примірників.
Романістика В. Міняйла розвиває традиції так званої української «химерної прози».
Білоцерківський музично-драматичний театр ім. Саксаганського ставив виставу за творами В. О. Міняйла воєнної тематики.
Відзнаки
Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня (2009 р.) та IV ступеня (2014 р.)
Є лауреатом:
- Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1996, за роман «Вічний Іван» (1996 р.)
- республіканської премії ім. А. Головка (1984 р.)
- Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького (1997 р.).
Київським обласним відділенням Національної спілки письменників України в Білій Церкві започатковані Міняйлівські читання з нагоди 80-річчя письменника-земляка.
Віктор Олександрович удостоєний звання Почесний громадянин Білої Церкви 1999 року та звання Почесний член «Просвіти» ім. Тараса Шевченка, нагороджений її медаллю «Будівничий України».
В. Міняйло — почесний голова Білоцерківського міського відділення НСПУ від дня його утворення (1997).
Смерть
Помер 25 листопада у Білій Церкві на 100-му році життя.
Примітки
- Czech National Authority Database
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
Джерела
(Сучасні письменники України) : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — .
Посилання
- Літературна Київщина [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Minyajlo pidpis zobrazhennya Minyajlo Viktor OleksandrovichViktor Minyajlo 1960Narodivsya 5 listopada 1919 1919 11 05 Strokiv Skvirskij povit Kiyivska guberniya UNRPomer 25 listopada 2018 2018 11 25 99 rokiv Bila CerkvaGromadyanstvo SRSR UkrayinaDiyalnist pismennik prozayikSfera roboti literatura 1 Mova tvoriv ukrayinskaZhanr romanChlenstvo Nacionalna spilka pismennikiv UkrayiniNagorodi Miska literaturno mistecka premiya imeni I S Nechuya Levickogo 1997 Zoloti pismenniki Ukrayini Vi ktor Oleksa ndrovich Minya jlo nar 5 listopada 1919 19191105 c Strokiv Popilnyanskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti 25 listopada 2018 m Bila Cerkva Kiyivskoyi oblasti ukrayinskij pismennik Chlen Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini 1961 ZhittyepisNarodivsya v rodini sluzhbovcya Ditinstvo i shkilni roki projshli u seli Gorodishe Pustovarivka Volodarskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti V 1939 zakinchiv Kiyivskij zaliznichno budivelnij tehnikum Togo zh roku prizvanij na strokovu sluzhbu v armiyu Demobilizuvavsya z armiyi za stanom zdorov ya Uchasnik vijni nagorodzhenij medalyami Pislya vijni pracyuvav geodezistom zemlevporyadnikom ekonomistom uchitelem inzhenerom zemlevporyadnikom a vnochi zajmavsya tvorchoyu pismennickoyu robotoyu TvorchistPershi publikaciyi z yavilisya v 1938 v gazeti Stalinske plem ya ta v zhurnali Literaturnij Donbas u 10 piznishe v 1940 r v Kiyivskomu almanasi U 1960 vijshla kniga prozi Pero zhar ptici u 1963 Blakitna mriya 1964 povist Lyudske im ya u 1968 Dzerkalnij korop Persha povoyenna kniga bula perekladena rosijskoyu movoyu Dilogiya Poslanec do zhivih 1966 1973 1975 1986 ta Krov mogo sina 1975 1986 prisvyachena temi lyudskogo obov yazku pered Vitchiznoyu v roki Nimecko radyanskoyi vijni U 1979 vijshla dilogiya Zori j oseledci ta Na yasni zori a v 1985 Po toj bik pravdi i Vichnij Ivan roman za yakij avtoru prisudzheno Nacionalnu premiyu im Tarasa Shevchenka v 1996 roci Premiya prisudzhena za roman yakij buv opublikovanij uv chasopisi Osnova i tilki pislya prisudzhennya premiyi vidanij okremoyu knizhkoyu u 2001 ta 2004 Avtor zbirki povistej i opovidan Pero zhar ptici 1960 Blakitna mriya 1963 Lyudske im ya 1964 Dzerkalnij korop 1968 Molodi lita Oleksandra Sokola 1961 1984 Divovizhni prigodi Babi Yagi Ivasika Telesika ta fotografa Dinki 1989 2004 romaniv Poslanec do zhivih 1966 1973 rosijskoyu movoyu 1970 1975 Krov mogo sina 1969 1976 1986 rosijskoyu movoyu 1974 1975 Zori j oseledci 1972 1979 rosijskoyu movoyu 1978 Na yasni zori 1975 1979 rosijskoyu movoyu 1978 Ostannij rubizh Po cej bik pravdi 1983 1985 rosijskoyu movoyu 1987 Vibrani tvori v 2 h tomah 1989 roman Vichnij Ivan 2001 2003 2004 kniga pritch Shpargalki Ezopa 2004 Vichnij Ivan Shpargalka Ezopa vibrani tvori 2011 sotni publicistichnih vistupiv u presi yaki stverdzhuvali visoki gumanistichni ideali vidstoyuvali j utverdzhuvali nashu ukrayinsku movu j kulturu probudzhuvali v ukrayincyah pochuttya nacionalnoyi gidnosti pragnennya zvilnitisya z pid imperskogo moskovskogo yarma Jogo tvori vidavalis u desyatkah krayin Yevropi Aziyi ta Ameriki Zagalnij tirazh tridcyati vidan Minyajlivskih knig stano vit ponad miljon primirnikiv Romanistika V Minyajla rozvivaye tradiciyi tak zvanoyi ukrayinskoyi himernoyi prozi Bilocerkivskij muzichno dramatichnij teatr im Saksaganskogo staviv vistavu za tvorami V O Minyajla voyennoyi tematiki VidznakiNagorodzhenij ordenom Yaroslava Mudrogo V stupenya 2009 r ta IV stupenya 2014 r Ye laureatom Nacionalnoyi premiyi Ukrayini im Tarasa Shevchenka 1996 za roman Vichnij Ivan 1996 r respublikanskoyi premiyi im A Golovka 1984 r Bilocerkivskoyi miskoyi literaturno misteckoyi premiyi im I S Nechuya Levickogo 1997 r Kiyivskim oblasnim viddilennyam Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini v Bilij Cerkvi zapochatkovani Minyajlivski chitannya z nagodi 80 richchya pismennika zemlyaka Viktor Oleksandrovich udostoyenij zvannya Pochesnij gromadyanin Biloyi Cerkvi 1999 roku ta zvannya Pochesnij chlen Prosviti im Tarasa Shevchenka nagorodzhenij yiyi medallyu Budivnichij Ukrayini V Minyajlo pochesnij golova Bilocerkivskogo miskogo viddilennya NSPU vid dnya jogo utvorennya 1997 SmertPomer 25 listopada u Bilij Cerkvi na 100 mu roci zhittya PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Arhiv originalu za 27 listopada 2018 Procitovano 26 listopada 2018 DzherelaSuchasni pismenniki Ukrayini bibliografichnij dovidnik upor Anatolij Gaj Kiyiv Kiyivske oblasne tvorche ob yednannya Kultura Bila Cerkva Bukva 2011 587 s ISBN 978 966 2927 05 6 PosilannyaLiteraturna Kiyivshina 8 grudnya 2015 u Wayback Machine