Володи мир Микола йович Моісе єнко 28 січня 1974 19740128 м Ангарськ Іркутська область 30 липня 2014 с Шишкове Луганська

Володи́мир Микола́йович Моісе́єнко (28 січня 1974(19740128), м. Ангарськ, Іркутська область — 30 липня 2014, с. Шишкове, Луганська область) — сержант 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Моісеєнко Володимир Миколайович

Сержант

Загальна інформація

Народження

28 січня 1974
Ангарськ

Смерть

30 липня 2014 (40 років)
Шишкове

Військова служба

Роки служби

2014

Приналежність

Формування

Війни / битви

Війна на сході України

Бої під Щастям (2014)

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мойсеєнко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Моісеєнко Володимир Миколайович.

Життєпис

Родом з Іркутська, має брата, коли йому було 6 років, помирає мама. Після 9 класів взятий в прийомну сім'ю, проживав у селі Іржавець, згодом прийомні батьки лишили його напризволяще. Вихованням займався односелець, що працював в . Навчався в Ічнянському філіалі Сокиринського професійно-технічного училища №36. Від військкомату у Прилуках вивчився на водія, пішов до армії. Дмитро Галіч, якого Володимир іменував прийомним батьком, допоміг влаштуватися на роботу, залізничник — Гужівський залізничний переїзд, по тому працював охоронцем; одружився, взяв жінку з двома дітьми, спільно набули третю.

Доброволець, призваний 19 березня 2014 року; водій роти матеріально-технічного забезпечення 1-ї окремої танкової бригади. Загинув під Луганськом — біля села Шишкове — автомобілем доставляв набої та харчові продукти на блокпост, підірвався на міні, він та майор Сергій Деркач померли миттєво.

2 серпня 2014 року похований в селі Іржавець Ічнянського району. Вдома лишилися дружина Ольга та троє дітей, середній В'ячеслав, син Дмитро пішов в перший клас без батька.

Нагороди та вшанування

Дошка пам'яті Володимира Моісеєнка на школі в Іржавці

8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

5 березня 2015-го в Іржавці на будинку середньої школи (вул. Шевченка, 65) відкрито пам'ятну дошку на пошанування Володимира Моісеєнка.

14 вересня 2015 року на будівлі (Ічнянського професійного аграрного ліцею) відкрито меморіальну дошку Володимира Моісеєнка.

У райцентрі Ічня щорічно проводяться спортивні змагання, турніри з волейболу та боксу, на честь загиблих в АТО земляків — Володимира Моісеєнка, Станіслава Кривоноса та Юрія Сороки.

Примітки

Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2015.
. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 11 лютого 2020.
Турніри пам'яті загиблих земляків [ 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Ічнянська газета «Трудова слава», 17 травня 2018

Джерела

Моісеєнко Володимир Миколайович [ 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Моісеєнко Володимир Миколайович [ 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
Герої Сіверського краю. Т. 1, стор. 66 [ 25 січня 2020 у Wayback Machine.]

[1] Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2015.

[3] . Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 11 лютого 2020.

[4] Турніри пам'яті загиблих земляків [ 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Ічнянська газета «Трудова слава», 17 травня 2018