Мосципанов Максим Климентович бл 1743 бл 1800 провінційний український архітектор доби Гетьманщини кінець 18 ст Працював

Мосципанов Максим Климентович (бл. 1743 — бл. 1800) — провінційний український архітектор доби Гетьманщини (кінець 18 ст). Працював в чернігівських маєтках військового губернатора Петра Рум'янцева-Задунайського (1725—1796).

Мосципанов Максим Климентович
Народження	1743
Смерть	1800
Країна	Російська імперія
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Москва, Глухів, садиби Качанівка, Вишеньки, Черешеньки на Чернігівщині
Архітектурний стиль	класицизм
Найважливіші споруди	садиби Качанівка, Вишеньки, Черешеньки на Чернігівщині

Напис прізвища в 18 столітті ще небув сталим, тому прізвище пишуть як Мосьципанов і Мосцепанов. У Олександра Оглоблина — Мосціпанов.

Життєпис

Старший син у родині писаря Кролевецької сотні Клима Мосціпанова, який дослужився до чину бунчукового товариша (1781). Максим закінчив Чернігівський колегіюм. З 1759 — військовий канцелярист Малоросійської скарбниці у Глухові.

1763 — з дозволу Гетьмана Кирила Розумовського «опреділен в обученіе для націи малороссийской … архітектуры», він потрапив до команди архітектора Андрія Квасова. У Квасова син кролевецького писаря опановував будівельну справу в 1763-1765.

Згодом (з 1766) удосконалював майстерність в школі Василя Баженова в Московії — особи, наближеної до кола новгород-сіверських автономістів. З 1773 став городничим міста Короп однойменної сотні Ніжинського полку.

Зафіксована праця архітектора-практика в садибі Качанівка московського генерал-губернатора Петра Рум'янцева-Задунайського (проект архітектора Карла Бланка, перебудований в 19 столітті). Пізніше, в 1782–1787 роках, працював над створенням садиби і парку Вишеньки, і, можливо, в сусідніх Черешеньках (остання — знищена). В 1790-ті переведений на добудову Троїцької церкви і дзвіниці в місті Глухів, які розпочав будувати ще Андрій Квасов, що помер 1770 року.

Будівництво по містах Гетьманщини (нетривке, періодичне) не забезпечувало життя і архітектор залишав будівельну справу, заробляв на життя військовою та громадянською службою, зокрема у московській армії.

1797 остання згадка про Максима Мосціпанова, який залишався городничим міста Короп.

Палац в Вишеньках
Палац в садибі Вишеньки, поземний план
Сучасний інтер'єр палацу Румянцева-Задунайського

Див. також

Джерела та література

Д. С. Вирський. Мосціпанов Максим Климович [ 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 93. — .
«Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Т 4, Киев, «Будівельник», 1986
Володимир Тимофієнко, «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть». Біографічний довідник, Київ: «Головкиївархітектура» та «НДІТІАМ», 1999.
Олександр Мезько-Оглоблин. Люди старої України. Збірка статей, Острог. — 2000. — С.166 — 172.

Примітки

Володимир Тимофієнко, «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть». Біографічний довідник, Київ: «Головкиївархітектура» та «НДІТІАМ», 1999.
«Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Т 4, Киев, «Будівельник», 1986, с. 308

Посилання

[:0-1] Володимир Тимофієнко, «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть». Біографічний довідник, Київ: «Головкиївархітектура» та «НДІТІАМ», 1999.

[2] «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Т 4, Киев, «Будівельник», 1986, с. 308