Моральний скептицизм

Мора́льний скептиц́изм — це клас метаетичних теорій, всі представники яких припускають, що ніхто не володіє моральним знанням. Багато прихильників морального скептицизму також стверджують, що моральне знання неможливе, виходячи з моральної логіки. Моральний скептицизм особливо протистоїть ^[en], який стверджує, що існують об'єктивні моральні істини, які можна пізнати. Серед захисників деяких форм морального скептицизму — Девід Юм, Фрідріх Ніцше, Макс Штірнер, Річард Джойс.

Форми морального скептицизму

Моральний скептицизм можна розділити на три підкласи: теорія моральних помилок (або моральний нігілізм), епістемологічний моральний скептицизм і . Ці три теорії приходять до однакових висновків, а саме:

(а) ми ніколи не маємо підстав вважати, що моральні твердження (твердження на кшталт «стан речей X є добрим», «дія Y є морально обов'язковою» і т. д.) є істинними, і навіть щобільше,

(б) ми ніколи не знаємо, що будь-яке моральне твердження є істинним.

Однак кожен підхід приходить до пунктів (а) і (б) різними шляхами.

Теорія моральних помилок стверджує, що ми не знаємо, що будь-яке моральне твердження є істинним, тому що:

(i) всі моральні твердження є хибними,

(ii) у нас є причини вважати, що всі моральні твердження хибні, і

(iii) оскільки ми не маємо підстав вірити будь-якому твердженню, яке маємо підстави заперечувати, ми не маємо підстав вірити жодному моральному твердженню.

Епістемологічний моральний скептицизм — це підклас теорії, який містить пірронівський моральний скептицизм і догматичний моральний скептицизм. Всі представники епістемологічного морального скептицизму мають дві спільні риси: по-перше, вони визнають, що ми не маємо підстав вірити будь-яким моральним твердженням, а по-друге, вони агностично ставляться до того, чи (i) є істинним (тобто, чи всі моральні твердження є хибними).

• Пірронівський моральний скептицизм стверджує, що ми маємо право вірити будь-якому моральному твердженню, оскільки для нас ірраціонально вірити, що будь-яке моральне твердження є істинним або що всі моральні твердження є хибними. Таким чином, на додаток до агностицизму щодо істинності (i), пірронівський моральний скептицизм заперечує (ii).
• З іншого боку, догматичний моральний скептицизм «стверджує» (ii) і посилається на істинність (ii) як на причину, що дає нам право вірити будь-якому моральному твердженню.

Нарешті, некогнітивізм стверджує, що ми ніколи не можемо знати, що будь-яке моральне твердження є істинним, оскільки моральні твердження «не здатні» бути істинними чи хибними (вони не є істинно-адекватними). Натомість моральні твердження є імперативами (наприклад, «Не кради немовлят!»), виражають емоції (наприклад, «Красти немовлят — це ганебно!») або висловлюють «сприятливе ставлення» («Я не вважаю, що немовлят треба красти»).

Критика

Критики морального скептицизму в основному походять від прихильників морального реалізму. Моральний реалізм стверджує, що насправді є вагомі підстави вважати, що існують об'єктивні моральні істини й що ми маємо право дотримуватися багатьох моральних переконань. Реалістична відповідь на теорію моральних помилок стверджує, що вона «доводить занадто багато». Якщо моральні твердження є хибними, оскільки передбачають, що у нас є причини робити певні речі, незалежно від наших уподобань, то такими ж є і «гіпотетичні імперативи» (наприклад, «якщо ви хочете підстригтися, вам слід піти до перукаря»). Це тому, що всі гіпотетичні імперативи роблять висновок, що «у нас є причини робити те, що дозволить нам досягти наших цілей», а отже, як і моральні твердження, вони передбачають, що ми маємо право робити щось «незалежно від наших уподобань».

Якщо моральні твердження є хибними, бо мають такий підтекст, то гіпотетичні імперативи також є хибними. Але гіпотетичні імперативи є істинними. Таким чином, аргумент про неінстанційність (те, що Маккі називає «об'єктивною прескриптивністю») для теорії моральної помилки не спрацьовує. Расс Шафер-Ландау та Деніел Калкат описали антискептичні стратегії. Калкат стверджує, що моральний скептицизм слід вивчати на вступних заняттях з етики, щоб подолати аргумент, що «якщо всі погляди на мораль, включаючи скептичні, натрапляють на труднощі, то прийняття скептичної позиції не є способом уникнути труднощів».

Див. також

• Закон Юма
• Фрідріх Ніцше
• Аморалізм

Примітки

1. Sinnott-Armstrong, Walter (2019). Zalta, Edward N. (ред.). Moral Skepticism. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Summer 2019). Metaphysics Research Lab, Stanford University.
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2011. Процитовано 29 червня 2023.
3. Daniel Callcut, The Value of Teaching Moral Skepticism, dans Teaching Philosophy volume 29, no 3 (sept 2006), p. 231

Література

• Butchvarov, Panayot (1989). Skepticism in Ethics, Indiana University Press.(англ.)
• Gibbard, Allan (1990). Wise Choices, Apt Feelings. Cambridge: Harvard University Press.(англ.)
• Harman, Gilbert (1977). The Nature of Morality. New York: Oxford University Press.(англ.)
• Joyce, Richard (2001). The Myth of Morality, Cambridge University Press.(англ.)
• Joyce, Richard (2006). The Evolution of Morality, MIT Press.(англ.)
• Lillehammer, Halvard (2007). Companions in Guilt: arguments for ethical objectivity, Palgrave MacMillan.(англ.)
• Mackie, J. L. (1977). Ethics: Inventing Right and Wrong, Penguin.(англ.)
• Sinnott-Armstrong, Walter (2006). Moral Skepticism, The Stanford Encyclopedia of Philosophy, Edward N. Zalta (ed.).(англ.)
• Sinnott-Armstrong, Walter (2006). Moral Skepticisms, Oxford University Press.(англ.)
• Olson, Jonas (2014) Moral Error Theory: History, Critique, Defence, Oxford University Press.(англ.)

Посилання

• «Моральний скептицизм» на ^[en]
• «Моральний скептицизм» у Стенфордській енциклопедії філософії
• «Моральна епістемологія» у Стенфордській енциклопедії філософії
• «Моральні міркування» у Стенфордській енциклопедії філософії