Монуме нт апельси ну або Монумент апельсину що врятував Одесу сучасний артоб єкт міста Одеси що відсилає до призабутих і

Монуме́нт апельси́ну або Монумент апельсину, що врятував Одесу — сучасний артоб'єкт міста Одеси, що відсилає до призабутих і анекдотичних подій в історії міста.

Монумент апельсину



46°29′28″ пн. ш. 30°44′00″ сх. д. / 46.49133306° пн. ш. 30.73360500° сх. д. / 46.49133306; 30.73360500Координати: 46°29′28″ пн. ш. 30°44′00″ сх. д. / 46.49133306° пн. ш. 30.73360500° сх. д. / 46.49133306; 30.73360500
Тип	пам'ятник
Країна	Україна
Розташування	Одеса, бульвар Жванецького
Автор проєкту	Валерій Балух
Архітектор
Скульптор	Олександр Токарев
Матеріал	бронза
Встановлено	2 вересня 2004
Монумент апельсину (Україна)

Монумент апельсину у Вікісховищі

Історія

Неприємні події і дипломатія

Після всходу на престол імператор Павло I, що мав важкі стосунки з матір'ю (Катериною ІІ) почав закривати або ліквідовувати її проєкти. Серед ліквідованих опинились грандіозний палац померлої імператриці в місцевості Пела і проєкт побудови порту і міста Одеси.

Будівельну експедицію в місті ліквідували, адмірала де Рібаса викликали в Петербург, відірвавши від справ, а перший містобудівничий Одеси Франц де Воллан (1752–1818) втратив посаду. На щастя, в місті залишились члени магістрату, що не втратили ініціативи і вдалися до дипломатичних заходів.

Врятоване місто

Магістрат зібрався на нараду 9 січня 1800 р. і зголосився надіслати царю посланця з клопотаннями і великим «подарунком».

Дочекавшись прибуття в місто вантажу з помаранчами, магістрат сплатив його вартість і, відібравши найкращі 3.000, відіслав імператору з запевненням в вірності і з проханням надати кредит на добудову порту. Адже від нього залежав добробут міста і його розвиток.

Дипломатичний хід удався. І імператор скасував свої ж заборони і надав магістрату і кредит у 250.000 рублів, і права на розбудову порту і міста на майбутні 14 років. Так Одесу врятували помаранчі.

Ідея монумента

Ідея незвичного монумента почала обговорюватися в місцевій пресі навесні 2004 р. Вона перейшла в реалізацію за фінансової підтримки і тиску Одеської митниці та добродійних внесків. Проєкт монументу належав архітектору Володимиру Глазиріну, скульптору — Олександру Токареву. Автор ідеї — Валерій Балух.

Але несподівана ідея і її втілення зробили і монумент, і місто веселішими, додали гумору і дотепності.

Вигляд монумента

Це помаранч з відрізаною частиною — сектором, де розмістили фігуру імператора Павла, що розглядає привезений з Одеси фрукт. Поряд візок з конями. На верхівці монумента — моделі первісних архітектурних споруд міста, що уславили його — театр Тома до Томона, колонада Воронцовського палацу, Спасо-Преображенський собор.

Монумент створено у місті Києві і використано одну тону бронзи. За офіційними звітами вартість скульптури — 20 000 доларів, а будівельних робіт — 160 000.

Первісно монумент встановили на перетині вулиць Пушкінської та Ланжеронівської. Але за вказівками експертів новітній за ідеєю та виконанням монумент псував історичну частину Одеси. До думки приєднався і архітектор . Монумент перенесли на нове місце — на бульвар Жванецького. Він стоїть на бруківці і облямований стовпчиками.

Пам’ятник хабарю

Скульптурну композицію монумент апельсину одесити охрестили — «Пам’ятником Хабару».

Примітки

Памятник "Апельсину, спасшему Одессу", покрылся трещинами и подвергается вандализму [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Одесознавство. Навчальний посібник / Кол. авторів: Бондаренко Н. І., Вовк Л. В., Горбатюк А. І. та інш. — Одеса, 2010. — С. 26.

Джерела

«Глобус Одессы» [ 7 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Скальковский А.А. Первое тридцатилетие истории города Одессы 1793–1823. — Одесса: Городская типография, 1837. — С. 84—92. с.(рос. дореф.)
Смольянинов К.Н. История Одессы. Исторический очерк. — 1853. — Одесса: Optimum, 2007.

[1] Памятник "Апельсину, спасшему Одессу", покрылся трещинами и подвергается вандализму [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

[2] Одесознавство. Навчальний посібник / Кол. авторів: Бондаренко Н. І., Вовк Л. В., Горбатюк А. І. та інш. — Одеса, 2010. — С. 26.