Михайло Саченко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Саченко.

Саченко Михайло Григорович (1 січня 1950(19500101), с. Моринці, Корсунь-Шевченківський район Черкаська область — 2 лютого 2006) — український поет, режисер-документаліст, кіносценарист, перекладач.

Саченко Михайло Григорович
Народився	1 січня 1950(1950-01-01) Моринці, Корсунь-Шевченківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер	2 лютого 2006(2006-02-02) (56 років)
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	поет, перекладач, сценарист, режисер-документаліст
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету^[d] (1968) і Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1971)
Заклад	Українська студія хронікально-документальних фільмів
Членство	Національна спілка письменників України і НСКУ
Поетична загадка Анатолія Мойсієнка // Слово Просвіти.– 2003.– Ч. 6.– С. 9; Іду — на смерть, або — на перемогу, або свіжосуб'єктивні розмисли-мислі на новітню книжку свобідно-незалежної української поетеси Надії Кир'ян «Вечірня жінка і ранкова жінка» Кінематограф Як режисер і сценарист створив документальні та художні фільми: «Вулиця моєї юності» (1976), «Нев'янучий Квітка» (1979), «Михайло Стельмах. „Кров людська — не водиця“» (1981), «Козари» (1984), «І відповсіть земля» (1985), «Сонце завжди — попереду» (1986), «Селекціонери» (р/м ф. «Сонце завжди — попереду») (1986), «Я російську би вивчив…» (1986), «Якби мене більше на світі не було» (1987), «… землякам моїм» (1988), «Вироби із штучного хутра» (1988), «Нечуй» (1988), «Та буде твоя чеснота…» (1989, худ. фільм), «Чиста оріль Віктора Стороженка» (1990), «Катерина» (1991), «Спочатку було їх сорок» (1992), «Квітка Основ'яненко», «Грані Гріна», «Жінок прекрасних імена», тощо Примітки І більш нічого поміж нами… Литвин Валентина Василівна. В бібліомаршруті — село Моринці. Сайт Публічної бібліотеки Корсунь-Шевченківської міської ради. Процитовано 22 грудня 2021. Михайло Саченко. . Поетика. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 22 грудня 2021. Володимир Піка. Можна не цокатись... // Кіно-Театр. — 1998. — С. 5-7. Фільмофонд Довженко-Центру (PDF). Довженко-Центр. Процитовано 22 грудня 2021. Джерела Володимир Погорецький (07.06.2021). Метелик Вірі Гайдамасі від поета Михайла Саченка. Золота Пектораль. Процитовано 22 грудня 2021. Іван Дзюба. Про один дебют (Михайло Саченко "Осінні вогнища") // З криниці літ. Т. 1 : Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про добрих сусідів і духовну рідню. — Київ : Києво-Могилянська академія, 2006. — Т. 1. — С. 527-536. Михайло Григорович Саченко. Сайт Моринського НВК. Процитовано 22 грудня 2021.