Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим справжнє ім я Руснак Никодим ур Микола Степанович нар 18 квітня 1921 192

Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (справжнє ім'я Руснак Никодим (ур. Микола) Степанович; нар.18 квітня 1921(19210418), Давидівці, Буковина, Румунія (тепер — Кіцманський район Чернівецької області) — пом.15 вересня 2011, м. Харків) — архієрей УПЦ (МП). На момент смерті був найстарішим як за хіротонією, так і за віком єпископом УПЦ (МП) та всієї РПЦ. З квітня по 27 травня 1992 року виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ (МП), постійний член синоду УПЦ (МП).

Митрополит Никодим

Митрополит Харківський і Богодухівський

13 вересня 1989 — 15 вересня 2011

Церква:

Українська православна церква (Московський патріархат)

Попередник:

Іриней (Середній)

Наступник:

Онуфрій (Легкий)

Митрополит Львівський і Дрогобицький
(до 9 квітня 1985 — архієпископ
до 27 грудня 1988 — Львівський і Тернопільський)

23 лютого 1983 — 13 вересня 1989

Церква:

Російська православна церква
Український екзархат

Попередник:

Микола (Юрик)

Наступник:

Іриней (Середній)

Архієпископ Харківський і Богодухівський
(з 23 лютого 1983 — тимчасово управляючий)

1 грудня 1970 — 23 березня 1984

Церква:

Російська православна церква
Український екзархат

Попередник:

Леонтій (Гудимов)

Наступник:

Іриней (Середній)

Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський
(до 25 лютого 1968 — єпископ)

21 квітня 1964 — 2 липня 1970

Церква:

Російська православна церква

Попередник:

Наступник:

Єпископ Костромський і Галицький

10 серпня 1961 — 21 квітня 1964

Церква:

Російська православна церква

Попередник:

Наступник:

Альма-матер:

Московська духовна академія

Науковий ступінь:

доктор богослов'я

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Микола Степанович Руснак

Народження:

18 квітня 1921
с. Давидівці, Північна Буковина, Румунське королівство

Смерть:

15 вересня 2011 (90 років)
м. Харків

Чернецтво:

6 січня 1945

Єп. хіротонія:

10 серпня 1961

Нагороди:


Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня	Орден «За заслуги» ІІ ступеня	Почесна відзнака Президента України

Орден Пошани

Никодим у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Руснак.

Біографія

Юність

Микола Степанович Руснак народився 18 квітня 1921 року у селі Давидівці Чернівецької області у селянській родині. Школу закінчив у 1935 році.

Початок служіння

У 1938 році став послушником Свято-Йоано-Богословського монастиря Чернівецької єпархії, де 6 січня 1945 року прийняв чернечий постриг. — в Неділю святих жон-мироносиць. 29 квітня 1945 року був висвячений у сан ієродиякона, а 23 лютого 1946 року — в сан ієромонаха. З 1950 до 1955 року ніс послух настоятеля Свято-Йоано-Богословського монастиря.

З 1955 року навчався у Московській духовній семінарії, одночасно виконував обов'язки благочинного Московської духовної академії і семінарії.

У 1958 році закінчив МДА зі ступенем кандидата богослов'я. З 23 квітня перебував у складі , 15 листопада прийняв сан архімандрита та був призначений заступником начальника місії.

Архієрейське служіння

10 серпня 1961 року возведений у сан єпископа і скерований до Костромської єпархії. З 21 квітня 1964 року став єпископом Аргентинським і Південноамериканським. З 25 лютого 1968 року — архієпископом, Екзархом Центральної і Південної Америки. В цей час активно займався перекладом на іспанську мову богослужбових текстів, результатом чого став випуск в травні 1970 р. в Буенос-Айресі книги «Літургікон» — першого православного «Служебника» іспанською мовою.

1 грудня 1970 року призначений архієпископом Харківським і Богодухівським, а з 23 листопада 1983-го — Львівським і Тернопільським, тимчасовим управляючим Харківською єпархією. 28 березня 1984 року звільнений від тимчасового управління Харківською єпархією. 9 квітня 1985 року возведений у сан митрополита. З 27 грудня 1988 року — митрополит Львівський і Дрогобицький, священноархімандрит Свято-Успенської Почаївської лаври. 13 вересня 1989 року повернувся на Харківську кафедру.

З квітня по 27 травня 1992 року виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ (МП). У середині квітня 1992 року, за словами Никодима, під час повернення до Харкова після освячення нової церкви у смт Сахновщина його автомобіль намагалася збити з дороги невстановлена вантажівка «КамАЗ» .

27—28 травня 1992 року очолив неканонічний Харківський собор Української православної церкви (Московського патріархату), скликаний і проведений із грубим порушенням Статуту УПЦ, де було «засуджено розкольницьку діяльність» митрополита Філарета (Денисенка) та обрано Предстоятелем митрополита Володимира (Сабодана) (знову ж таки всупереч Статуту УПЦ МП, згідно якого Предстоятель обирається з числа єпископату самої УПЦ, до якого Володимир (Сабодан), як митрополит Ростовський, не належав).

З 20 червня 1992 року — постійний член Священного Синоду УПЦ (МП).

З 27 грудня 1994 року — голова .

28 липня 1999 р. митрополитом Київським і всієї України Володимиром і Священним Синодом УПЦ МП був удостоєний права носіння двох панагій.

Указ про нагородження орденом за заслуги I ступеня

22 листопада 2006 року Рішенням Священного Синоду УПЦ МП звільнений з посади голови у зв'язку з навантаженням єпархіальними справами.

Почесний громадянин міста Харкова (з 1999) і Харківської області (з 2006 р.).

Помер 15 вересня 2011 (приблизно о 19:30) у м. Харків на території Свято-Покровського монастиря внаслідок серцевої недостатності та хронічних хвороб.

Вранці 16 вересня, після закінчення Божественної літургії в Йоано-Богословському храмі при архієрейської резиденції, тіло митрополита Никодима було перенесено в Благовіщенський кафедральний собор м. Харкова, де архієпископ Ізюмський Онуфрій (Легкий), вікарій Харківської єпархії, здійснив біля труни заупокійну літію.

17 вересня в Благовіщенському соборі проведено відспівування, тіло покійного архіпастиря поховано поруч з вівтарем приділу на честь святителя Мелетія Харківського нижнього храму Свято-Благовіщенського собору.

Твори

Книги

Сборник служб и акафистов — Харьков: Прапор, 1996. — 336 с.
Послания. Слова. Речи — Харьков: Прапор, 1995. — Т. 1, 2. — 624 с. — 6 000 экз. — .
Послания. Слова. Речи — Харьков: Прапор, 1998. — Т. 3. — 592 с. — 6 000 экз. — .
Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2001. — Т. 4. — 608 с. — 5 000 экз. — .
Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2002. — Т. 5. — 496 с. — 5 000 экз. — .
Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2004. — Т. 6. — 928 с. — 5 000 экз. — .
Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2005. — Т. 7. — 626 с. — 4 000 экз. — .
Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2007. — Т. 8. — 732 с. — 4 000 экз. — .
Жереб, визначений Богом. Спогади, поезія — Харків: Майдан, 2003. — 400 с. — 4 000 экз. — .
Новые страницы повести о переплетении судеб людских. Воспоминания — Харьков: Майдан, 2003. — 104 с. — 5 000 экз. — .

Нагороди

Церковні нагороди

Орден святого преподобного Серафима Саровського I ступеня (2011 рік) -в увагу до багаторічного старанному служінню Матері-Церкви, а також у зв'язку з 65-річчям ієрейської хіротонії, 90-річчям від дня народження і майбутнім 50-річчям архієрейської хіротонії
Орден святителя Інокентія митрополита Московського і Коломенського I ступеня (РПЦ, 2006) — в подяку за понесені місіонерські праці в різних країнах світу
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (7 жовтня 1970 рік) — за шестирічну старанну і корисну діяльність у Південній Америці
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня
Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня
Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
Орден святого благовірного князя Данила Московського
Орден «Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви» (2011 рік) (вища нагорода Української Православної Церкви)
Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських I ступеня (УПЦ МП)
Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських II ступеня (УПЦ МП)
Всі ордена Єрусалимської Православної Церкви
Орден Святої рівноапостольної Марії Магдалини I ступеня (Польська Православна Церква, 2006)
Численні нагороди інших Помісних Православних Церков

Україна

Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (2011) — за визначні особисті заслуги у відродженні духовності українського народу та багаторічну благодійну й гуманістичну діяльність
Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 липня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі
Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (14 квітня 2006) — за багатолітню плідну церковну, благодійну і милосердницьку діяльність, значний особистий внесок в утвердження ідей злагоди в суспільстві та з нагоди 85-річчя від дня народження
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 вересня 2004) — за значний особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, активну миротворчу та благодійну діяльність
Орден «За заслуги» I ст. (18 квітня 2001) — за багаторічну плідну церковну діяльність, визначний особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві
Орден «За заслуги» II ст. (21 серпня 1999) — за багаторічну плідну церковну діяльність, вагомий особистий внесок в утвердження засад християнської моралі в суспільстві
Почесна відзнака Президента України (24 квітня 1996) — за видатні особисті заслуги у відродженні духовності, утвердженні в суспільстві засад християнської моралі, активну миротворчу діяльність
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2011)

Російська Федерація

Орден Пошани (20 квітня 2011) — за заслуги в зміцненні єдності Російської Православної Церкви та дружби між російським і українським народами

СРСР

Звання Почесного громадянина

Вчені ступені Honoris causa

Почесний професор Харківської державної академії культури
Почесний професор Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського
Почесний доктор богослов'я Київської духовної академії
Почесний доктор богослов'я Варшавської християнської богословської академії
Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

Інші нагороди

Почесний член Союзу письменників України
Почесний член Союзу письменників Росії

Див. також

Примітки

Мігель Паласіо. 15 років у Латинській Америці. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
Михайло Косий. «Бог їм суддя…» // Голос України. — 1992. — № 73. — С. 5. — 21 квітня.
Умер митрополит Никодим [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
Відспівування Високопреосвященнішого митрополита Никодима. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2011.
Святіший Патріарх Кирил привітав митрополита Харківського і Богодухівського Никодима з 90-річчям від дня народження. Архів оригіналу за 20 квітня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя від дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима. Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
Нагороди Священного Синоду // ЖМП. 1970. № 11. С. 2.
Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя з дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима // Офіційний сайт Московського Патріархату. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 7 травня 2011.
Указ Президента України № 663/2008 від 22 липня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України діячів Української православної церкви»
Указ Президента України № 309/2006 від 14 квітня 2006 року «Про нагородження Н. Руснака орденом князя Ярослава Мудрого»
Указ Президента України № 1109/2004 від 21 вересня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
Указ Президента України № 260/2001 від 18 квітня 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»
Указ Президента України № 1059/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України». Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 20 березня 2022.
Указ Президента України № 286/96 від 24 квітня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
Указ Президента Российской Федерации № 485 от 20 апреля 2011 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации граждан Украины» [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)

Посилання

Біографія митрополита Никодима (Руснака) на офіційному сайті УПЦ. [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
Біографія митрополита Никодима (Руснака) на офіційному сайті Харківської єпархії [Архівовано 9 лютого 2011 у Wayback Machine.]
Гусар Ю. Буковинець з Давиден — почесний харківянин / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2016. — 13 жовтня (№ 38). — С. 1.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Мігель Паласіо. 15 років у Латинській Америці. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.

[2] Михайло Косий. «Бог їм суддя…» // Голос України. — 1992. — № 73. — С. 5. — 21 квітня.

[3] Умер митрополит Никодим [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)

[4] Відспівування Високопреосвященнішого митрополита Никодима. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2011.

[5] Святіший Патріарх Кирил привітав митрополита Харківського і Богодухівського Никодима з 90-річчям від дня народження. Архів оригіналу за 20 квітня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.

[Ювілей_90-6] Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя від дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима. Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.

[7] Нагороди Священного Синоду // ЖМП. 1970. № 11. С. 2.

[R90-8] Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя з дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима // Офіційний сайт Московського Патріархату. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 7 травня 2011.

[9] Указ Президента України № 663/2008 від 22 липня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України діячів Української православної церкви»

[10] Указ Президента України № 309/2006 від 14 квітня 2006 року «Про нагородження Н. Руснака орденом князя Ярослава Мудрого»

[11] Указ Президента України № 1109/2004 від 21 вересня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»

[12] Указ Президента України № 260/2001 від 18 квітня 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»

[13] Указ Президента України № 1059/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України». Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 20 березня 2022.

[14] Указ Президента України № 286/96 від 24 квітня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»

[15] Указ Президента Российской Федерации № 485 от 20 апреля 2011 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации граждан Украины» [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[16] Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)