Мис Айя

А́йя  (грец. Αγια, крим. Ayya) — мис на Південному березі Криму, на південному сході від Балаклави. Назва походить від грец. Αγια, що перекладається як Святий. На вершині скелястого мису видно сліди будівлі, яка могла бути маяком або храмом. Саме з останнім і пов'язують назву.

Айя
Мис Айя
Країна	Україна
Регіон	Севастополь
Акваторії, що омивають	Чорне море
Координати	44°25′44″ пн. ш. 33°38′56″ сх. д. / 44.42889° пн. ш. 33.64889° сх. д. / 44.42889; 33.64889
Айя

Координати: 44°25′44″ пн. ш. 33°38′56″ сх. д. / 44.42889° пн. ш. 33.64889° сх. д. / 44.42889; 33.64889

Ця стаття про мис Айя як географічний об'єкт. Про об'єкт природно-заповідного фонду України див. Державний ландшафтний заказник «Мис Айя».

Мис є прямовисним урвищем Головного пасма Кримських гір до Чорного моря. Найвища вершина на мисі Айя — скеля Кокія-Кія («блакитна скеля») висотою 558,5 м.

На схід від мису розташована бухта Ласпі, а за нею мис Ласпі; на північний захід — урочище Аязьма з невеликою затокою біля підніжжя гір Аскети і Кріпак, далі — . Скелі мису Айя складені верхньоюрськими мармуроподібними вапняками. Гірські схили вкриті реліктовим середземноморським рідколіссям.

В основі мису є гроти. Частина мису використовувалася моряками імператорського Чорноморського флоту Росії для пристрілки корабельних гармат. Досі на скелях збереглися сліди від ударів ядер.

Мис зображувався художником І. К. Айвазовським на картині «Буря біля мису Айя» (1875).

У районі мису Айя в 1955—1956 роках був побудований ракетний комплекс (об'єкт 100), згодом реконструйований під пуск крилатих ракет. В середині 1990-х комплекс був переданий Російською Федерацією Україні.

Входить до Державного ландшафтного заказнику «Мис Айя». У районі мису — реліктовий гай сосни Станкевича.

Мис Айя

Примітки

1. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
2. (рос.) «Россия»: Полное географическое описание нашего отечества: Настольная и дорожная книга для русских людей / Под общ. руков. П. П. Семенова-Тян-Шанского и В. И. Ламанского. — СПБ, 1902—1910. — т. 2, 7, 9, 14.

Література

• Балаклава, мыс Айя, мыс Фиолент. Севастополь: Библекс, 2007. С. 108–112.
• Гриневецкий С. Р., Зонн И. С., Жильцов С. С. Черноморская энциклопедия. М.: Международные отношения, 2006. — с. 35.
• Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
• Байцар Андрій. Географія Криму.: навч.-метод. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017.  — с. 301.<
• Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Посилання

• Айя [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ