У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Мирча Ми рча село в Україні у Бучанському районі Київської області

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мирча.

Ми́рча — село в Україні, у Бучанському районі Київської області. Входить до складу Бородянської селищної громади.

село Мирча
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський
Громада	Бородянська селищна громада
Облікова картка	Мирча
Основні дані
Населення	764
Площа	27 км²
Густота населення	28,3 осіб/км²
Поштовий індекс	07810
Телефонний код	+380 4577
Географічні дані
Географічні координати	50°44′52″ пн. ш. 29°49′49″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 29.83028° сх. д. / 50.74778; 29.83028Координати: 50°44′52″ пн. ш. 29°49′49″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 29.83028° сх. д. / 50.74778; 29.83028
Середня висота над рівнем моря	144 м
Водойми	р.


Місцева влада
Адреса ради	07810, с. Мирча, вул. Шевченка, 1
Карта
Мирча
Мирча
Мапа

Населення — близько 1000 жителів.

Географія

Селом протікає річка Мирча, права притока Талі.

На південно-західній стороні від села бере початок річка Бурвовиця, права притока Талі.

Історія

За 5 кілометрів на північний захід від села, у лісі, на правому березі тепер висохлої ріки Таль, розташоване округле городище 65 на 75 метрів – залишки військового форпосту XVII–XVIII століть. Зберігся потужний кільцевий вал заввишки 3,5 метрів. Про це городище, яке розташоване за 15 верств на північ від Бородянки, а також біля села Гути Тальської, є відомості з ХІХ століття.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бородянської волості Київського повіту Київської губернії мешкало 290 осіб, налічувався 31 двір, існували водяний млин і склозавод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 554 осіб (274 чоловічої статі та 280 — жіночої), з яких 509 — православної віри.

12 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Мирчу проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

До 12 червня 2020 року було центром Мирчанської сільської ради.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

Парнікоза, Іван. с. Мирча. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 08.11.2020.
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-89. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Джерело

Мирча^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Парнікоза, Іван. с. Мирча. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 08.11.2020.

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-89. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)