Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Верхо́вний архиєпи́скоп Миросла́в Іва́н Любачі́вський (24 червня 1914, Долина — 14 грудня 2000, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви (УГКЦ), кардинал Католицької церкви; із 7 вересня 1984 року — Верховний архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви.
| Кардинал Мирослав Іван Любачівський | ||
 | ||
| Блаженніший Мирослав Іван Любачівський, Глава УГКЦ | ||
| ||
|---|---|---|
| 7 вересня 1984 — 14 грудня 2000 | ||
| Обрання: | 27 березня 1980 | |
| Церква: | Українська греко-католицька церква | |
| Попередник: | Йосип Сліпий | |
| Наступник: | Любомир Гузар | |
| ||
| 25 травня 1985 — 14 грудня 2000 | ||
| Обрання: | 25 травня 1985 | |
| Попередник: | Йосип Сліпий | |
| Наступник: | Любомир Гузар | |
| Освіта: | Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку | |
| Народження: | 24 червня 1914 Долина, Королівство Галичини і Володимирії,  Австро-Угорщина | |
| Смерть: | 14 грудня 2000 (86 років) Львів,  Україна | |
| Похоронений: | Львів, крипта Собору св. Юра | |
| Батько: | Євстахій | |
| Мати: | Анна | |
| Прийняття священичого сану: | 21 вересня 1938 | |
| Єпископська хіротонія: | 12 листопада 1979 | |
Життєпис
Мирослав Іван Любачівський народився 24 червня 1914 року в містечку Долина на Івано-Франківщині (тоді — Долинський повіт).
Його батьки — Євстахій Любачівський та Ганна Олійник — мали трьох синів, з яких Мирослав був найстаршим.
Помер 14 грудня 2000 року о 4.00 год. Похований у крипті собору святого Юра м. Львова.
Навчання
Початкову освіту здобув у «Рідній школі» в Долині. 1933 року закінчив з відзнакою навчання у Стрийській гімназії. У 1934–1937 роках навчався в українській греко-католицькій Львівській богословській академії на факультеті філософії, а потім на факультеті теології.
У 1937 році розпочав дальші богословські студії в Єзуїтській колегії Канізіанум в Інсбруці (Австрія).
Служіння церкві
18 серпня 1938 року прийняв свячення в сан диякона. 21 вересня 1938 року приймає ієрейські свячення з рук митрополита Кир Андрея Шептицького. Це відбулося в каплиці митрополичих палат катедрального собору св. Юра у Львові. Був призначений на служіння в Львівську архиєпархію.
Після свячень продовжує навчання в Інсбруцькому університеті. У 1939 році, у зв'язку з початком Другої світової війни, університет був змушений перенестися до Швейцарії. Саме там, у 1941 році, о. Мирослав Любачівський захистив свою докторську працю з богослов'я на тему: «Боротьба св. Василія Великого з аріанством, виражена в його літургії» (Розвідка над Літургією святого Василія Великого).
Після того, в 1942–1945 роках, студіював у Біблійному інституті у Римі (Біблікум), де в 1944 році здобуває ступінь магістра біблійних наук і доктора теології, і в Григоріанському університеті (1945–1947), де отримав ліценціат з філософії. У 1945–1947 роках студіює медицину в Королівському Італійському університеті в Римі. Під час Другої світової війни надає духовну опіку українцям з Європи.
На еміграції
У травні 1947 року виїхав до США для опіки над українськими емігрантами-католиками в м. Філадельфія, потім у Стемфорді. Служить секретарем Архієпископа УГКЦ.
У 1949 році призначений парохом церкви св. Петра і Павла в Клівленді (штат Огайо), служив на парафіях штатів Пенсільванія та Вісконсин. Тут також розпочалася його письменницька діяльність. Серед ранніх творів і публікацій є кілька недільних проповідей та переклад Катехизму Тридентського собору, а пізніше появилися такі його праці: «Вірую в єдиного Бога», «Десять заповідей Божих», «Ранішні розважання», недільні проповіді та багато богословських статей.
У 1968 році о. Любачівський став духівником у Вашингтоні. Пастирював у Манасі та Ричмонді (штат Вірджинія).
У 1971 році його призначено професором у Філадельфії (штат Пенсільванія). У 1973 році о. Любачівський був призначений духівником семінарії св. Василія у Стемфорді, штат Коннектикут. У квітні 1978 року Папа Павло VI надав о. Любачівському ступінь почесного прелата.
1977 року призначений духовним директором семінарії св. Василія Великого у м. Стемфорд.
13 вересня 1979 року Папа Іван Павло II призначив його Архієпископом і митрополитом Філадельфійським і 12 листопада 1979 року, разом з Верховним Архієпископом УГКЦ Йосифом Сліпим і митрополитом Максимом Германюком, у Сикстинській капелі в Римі хіротонізував його на єпископа (перша хіротонія за особистою участю Папи Івана Павла II в історії УГКЦ). Тоді ж призначений був Архієпископом УГКЦ у м. Філадельфія.
27 березня 1980 року, після Синоду єпископів УГКЦ отримав призначення на коад'ютора Верховного архієпископа з правом спадкоємності. Переїжджає до Риму. Після смерті кардинала Йосифа Сліпого 7 вересня 1984 року обраний на Верховного архієпископа Львівського. 25 травня 1985 року його призначено членом колегії кардиналів з титулом церкви св. Софії а Віа Боччеа в Римі. Четвертий кардинал в історії УГКЦ.
З 1984 року — секретар української секції Національної католицької конференції.
Не маючи змоги легального в'їзду до тодішньої підрадянської України, брав участь у величних святкуваннях 1988 року 1000-ліття хрещення Руси-України в Ченстохові (Польща), куди з'їхалися українці з усієї Польщі.
Повернення в Україну
Після легалізації УГКЦ в Україні 30 березня 1991 року врочисто повернувся в Україну. Засновує Архієпископську курію, реорганізує структури кліру, налагоджує працю навчальних закладів для формування пастирів, створює чотири нові єпархії, надає увагу співпраці з мирянами в справі відновлення патріархального устрою, знімає напругу у взаєминах з православними, відбудовує різні інституції, вирішує соціальні потреби священства, налагоджує зв'язки з представниками світської влади, висвячує сотні нових священників, налагоджує катехитичну діяльність «недільних» (парафіяльних) шкіл для релігійної освіти народу.
У травні 1992 року відкрив перший в самостійній Україні Синод єпископів УГКЦ, де заявив про подальшу діяльність спрямовану на визнання УГКЦ як патріархату. Відновлює діяльність Львівської богословської академії.
У 1995–1996 роках, у зв'язку з поганим станом здоров'я, Синод Єпископів УГКЦ обрав владику Любомира Гузара єпископом-помічником глави УГКЦ. Після чого він займався науково-богословською діяльністю.
Помер 14 грудня 2000 року о 4.00 год. Похований у крипті собору св. Юра м. Львова.
Після себе залишив наукові праці, статті й переклади. Підручник з догматики (1953–1959 р. Йорктон—Саскатон Канада), катехизис для священників (1961 р. Нью-Йорк—Мюнхен США—Німеччина), підручник з літургіки (1980 р. США—Ватикан), підручник з морального богослов'я (1992 р. Львів) стали широко вживаними. Видав три книги своїх проповідей (1984–1990 Рим) в Українському католицькому університеті ім. св. Климента Папи. Відоме його звернення «Про єдність святих церков» (1994 р.), присвячене проблематиці «Баламандської угоди» 17–24 червня 1993 року в м. Баламанд (Ліван) між 13 представниками православних церков та 24 представниками римо-католицької церкви, що стало одним з найвизначніших вкладів у справу відновлення українського патріархату.
Вшанування
На його честь названі вулиці в Івано-Франківську та Долині.
У рідному місті Мирослава Любачівського — Долині, біля будинку в якому він народився (нині вул. Стуса, 1) встановлено пам'ятний знак, урочисто освячений у серпні 2008 року. Іменем кардинала названа також одна з вулиць міста Долини.
10 серпня 2014 року на честь 100-річчя з дня народження Мирослава Любачівського, біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці в старій частині міста Долини встановлено пам'ятне погруддя кардиналу. Автори проєкту: Руслан Романишин та Василь Залясько.
Ім'я Мирослава Любачівського носить започаткований у 2012 році в місті Долині щорічний фестиваль духовної пісні «З піснею до Бога».
Почесні звання
З 31 березня 1991 року Почесний громадянин Львова, Почесний громадянин Тернополя, Почесний громадянин Долини.
Джерела та література
- Рубльова Н. С. Любачівський Мирослав-Іван [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 373. — .
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мирослав (Любачівський) |
- The Hierarchy of the Catholic Church [ 14 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Verho vnij arhiyepi skop Mirosla v Iva n Lyubachi vskij 24 chervnya 1914 Dolina 14 grudnya 2000 Lviv yepiskop Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi UGKC kardinal Katolickoyi cerkvi iz 7 veresnya 1984 roku Verhovnij arhiyepiskop Lvivskij predstoyatel Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi Kardinal Miroslav Ivan Lyubachivskij Blazhennishij Miroslav Ivan Lyubachivskij Glava UGKC Verhovnij Arhiyepiskop Lvivskij Mitropolit Galickij yepiskop Kam yaneckij 7 veresnya 1984 14 grudnya 2000 Obrannya 27 bereznya 1980 Cerkva Ukrayinska greko katolicka cerkva Poperednik Josip Slipij Nastupnik Lyubomir Guzar Kardinal z titulom Santa Sofiya a Via Bochchea 25 travnya 1985 14 grudnya 2000 Obrannya 25 travnya 1985 Poperednik Josip Slipij Nastupnik Lyubomir Guzar Osvita Yezuyitska kolegiya Canisianum v Insbruku Narodzhennya 24 chervnya 1914 1914 06 24 Dolina Korolivstvo Galichini i Volodimiriyi Avstro Ugorshina Smert 14 grudnya 2000 2000 12 14 86 rokiv Lviv Ukrayina Pohoronenij Lviv kripta Soboru sv Yura Batko Yevstahij Mati Anna Prijnyattya svyashenichogo sanu 21 veresnya 1938 Yepiskopska hirotoniya 12 listopada 1979ZhittyepisUchni Dolinskoyi narodnoyi shkoli UPT pislya pershogo prichastya 1923 U pershomu ryadu chetvertij zliva Miroslav Lyubachivskij p yatij Omelyan Antonovich Yepiskopskij gerb Patriarha Miroslava Lyubachivskogo Verhovnij arhiyepiskop Svyatoslav osvyachuye pam yatnik Miroslavu Lyubachivskomu v Dolini Miroslav Ivan Lyubachivskij narodivsya 24 chervnya 1914 roku v mistechku Dolina na Ivano Frankivshini todi Dolinskij povit Jogo batki Yevstahij Lyubachivskij ta Ganna Olijnik mali troh siniv z yakih Miroslav buv najstarshim Pomer 14 grudnya 2000 roku o 4 00 god Pohovanij u kripti soboru svyatogo Yura m Lvova Navchannya Pochatkovu osvitu zdobuv u Ridnij shkoli v Dolini 1933 roku zakinchiv z vidznakoyu navchannya u Strijskij gimnaziyi U 1934 1937 rokah navchavsya v ukrayinskij greko katolickij Lvivskij bogoslovskij akademiyi na fakulteti filosofiyi a potim na fakulteti teologiyi U 1937 roci rozpochav dalshi bogoslovski studiyi v Yezuyitskij kolegiyi Kanizianum v Insbruci Avstriya Sluzhinnya cerkvi 18 serpnya 1938 roku prijnyav svyachennya v san diyakona 21 veresnya 1938 roku prijmaye iyerejski svyachennya z ruk mitropolita Kir Andreya Sheptickogo Ce vidbulosya v kaplici mitropolichih palat katedralnogo soboru sv Yura u Lvovi Buv priznachenij na sluzhinnya v Lvivsku arhiyeparhiyu Pislya svyachen prodovzhuye navchannya v Insbruckomu universiteti U 1939 roci u zv yazku z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni universitet buv zmushenij perenestisya do Shvejcariyi Same tam u 1941 roci o Miroslav Lyubachivskij zahistiv svoyu doktorsku pracyu z bogoslov ya na temu Borotba sv Vasiliya Velikogo z arianstvom virazhena v jogo liturgiyi Rozvidka nad Liturgiyeyu svyatogo Vasiliya Velikogo Pislya togo v 1942 1945 rokah studiyuvav u Biblijnomu instituti u Rimi Biblikum de v 1944 roci zdobuvaye stupin magistra biblijnih nauk i doktora teologiyi i v Grigorianskomu universiteti 1945 1947 de otrimav licenciat z filosofiyi U 1945 1947 rokah studiyuye medicinu v Korolivskomu Italijskomu universiteti v Rimi Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni nadaye duhovnu opiku ukrayincyam z Yevropi Na emigraciyi U travni 1947 roku viyihav do SShA dlya opiki nad ukrayinskimi emigrantami katolikami v m Filadelfiya potim u Stemfordi Sluzhit sekretarem Arhiyepiskopa UGKC U 1949 roci priznachenij parohom cerkvi sv Petra i Pavla v Klivlendi shtat Ogajo sluzhiv na parafiyah shtativ Pensilvaniya ta Viskonsin Tut takozh rozpochalasya jogo pismennicka diyalnist Sered rannih tvoriv i publikacij ye kilka nedilnih propovidej ta pereklad Katehizmu Tridentskogo soboru a piznishe poyavilisya taki jogo praci Viruyu v yedinogo Boga Desyat zapovidej Bozhih Ranishni rozvazhannya nedilni propovidi ta bagato bogoslovskih statej U 1968 roci o Lyubachivskij stav duhivnikom u Vashingtoni Pastiryuvav u Manasi ta Richmondi shtat Virdzhiniya U 1971 roci jogo priznacheno profesorom u Filadelfiyi shtat Pensilvaniya U 1973 roci o Lyubachivskij buv priznachenij duhivnikom seminariyi sv Vasiliya u Stemfordi shtat Konnektikut U kvitni 1978 roku Papa Pavlo VI nadav o Lyubachivskomu stupin pochesnogo prelata 1977 roku priznachenij duhovnim direktorom seminariyi sv Vasiliya Velikogo u m Stemford 13 veresnya 1979 roku Papa Ivan Pavlo II priznachiv jogo Arhiyepiskopom i mitropolitom Filadelfijskim i 12 listopada 1979 roku razom z Verhovnim Arhiyepiskopom UGKC Josifom Slipim i mitropolitom Maksimom Germanyukom u Sikstinskij kapeli v Rimi hirotonizuvav jogo na yepiskopa persha hirotoniya za osobistoyu uchastyu Papi Ivana Pavla II v istoriyi UGKC Todi zh priznachenij buv Arhiyepiskopom UGKC u m Filadelfiya 27 bereznya 1980 roku pislya Sinodu yepiskopiv UGKC otrimav priznachennya na koad yutora Verhovnogo arhiyepiskopa z pravom spadkoyemnosti Pereyizhdzhaye do Rimu Pislya smerti kardinala Josifa Slipogo 7 veresnya 1984 roku obranij na Verhovnogo arhiyepiskopa Lvivskogo 25 travnya 1985 roku jogo priznacheno chlenom kolegiyi kardinaliv z titulom cerkvi sv Sofiyi a Via Bochchea v Rimi Chetvertij kardinal v istoriyi UGKC Z 1984 roku sekretar ukrayinskoyi sekciyi Nacionalnoyi katolickoyi konferenciyi Ne mayuchi zmogi legalnogo v yizdu do todishnoyi pidradyanskoyi Ukrayini brav uchast u velichnih svyatkuvannyah 1988 roku 1000 littya hreshennya Rusi Ukrayini v Chenstohovi Polsha kudi z yihalisya ukrayinci z usiyeyi Polshi Povernennya v Ukrayinu Pislya legalizaciyi UGKC v Ukrayini 30 bereznya 1991 roku vrochisto povernuvsya v Ukrayinu Zasnovuye Arhiyepiskopsku kuriyu reorganizuye strukturi kliru nalagodzhuye pracyu navchalnih zakladiv dlya formuvannya pastiriv stvoryuye chotiri novi yeparhiyi nadaye uvagu spivpraci z miryanami v spravi vidnovlennya patriarhalnogo ustroyu znimaye naprugu u vzayeminah z pravoslavnimi vidbudovuye rizni instituciyi virishuye socialni potrebi svyashenstva nalagodzhuye zv yazki z predstavnikami svitskoyi vladi visvyachuye sotni novih svyashennikiv nalagodzhuye katehitichnu diyalnist nedilnih parafiyalnih shkil dlya religijnoyi osviti narodu U travni 1992 roku vidkriv pershij v samostijnij Ukrayini Sinod yepiskopiv UGKC de zayaviv pro podalshu diyalnist spryamovanu na viznannya UGKC yak patriarhatu Vidnovlyuye diyalnist Lvivskoyi bogoslovskoyi akademiyi U 1995 1996 rokah u zv yazku z poganim stanom zdorov ya Sinod Yepiskopiv UGKC obrav vladiku Lyubomira Guzara yepiskopom pomichnikom glavi UGKC Pislya chogo vin zajmavsya naukovo bogoslovskoyu diyalnistyu Pomer 14 grudnya 2000 roku o 4 00 god Pohovanij u kripti soboru sv Yura m Lvova Pislya sebe zalishiv naukovi praci statti j perekladi Pidruchnik z dogmatiki 1953 1959 r Jorkton Saskaton Kanada katehizis dlya svyashennikiv 1961 r Nyu Jork Myunhen SShA Nimechchina pidruchnik z liturgiki 1980 r SShA Vatikan pidruchnik z moralnogo bogoslov ya 1992 r Lviv stali shiroko vzhivanimi Vidav tri knigi svoyih propovidej 1984 1990 Rim v Ukrayinskomu katolickomu universiteti im sv Klimenta Papi Vidome jogo zvernennya Pro yednist svyatih cerkov 1994 r prisvyachene problematici Balamandskoyi ugodi 17 24 chervnya 1993 roku v m Balamand Livan mizh 13 predstavnikami pravoslavnih cerkov ta 24 predstavnikami rimo katolickoyi cerkvi sho stalo odnim z najviznachnishih vkladiv u spravu vidnovlennya ukrayinskogo patriarhatu VshanuvannyaNa jogo chest nazvani vulici v Ivano Frankivsku ta Dolini U ridnomu misti Miroslava Lyubachivskogo Dolini bilya budinku v yakomu vin narodivsya nini vul Stusa 1 vstanovleno pam yatnij znak urochisto osvyachenij u serpni 2008 roku Imenem kardinala nazvana takozh odna z vulic mista Dolini 10 serpnya 2014 roku na chest 100 richchya z dnya narodzhennya Miroslava Lyubachivskogo bilya cerkvi Rizdva Presvyatoyi Bogorodici v starij chastini mista Dolini vstanovleno pam yatne pogruddya kardinalu Avtori proyektu Ruslan Romanishin ta Vasil Zalyasko Im ya Miroslava Lyubachivskogo nosit zapochatkovanij u 2012 roci v misti Dolini shorichnij festival duhovnoyi pisni Z pisneyu do Boga Pochesni zvannya Z 31 bereznya 1991 roku Pochesnij gromadyanin Lvova Pochesnij gromadyanin Ternopolya Pochesnij gromadyanin Dolini Dzherela ta literaturaRublova N S Lyubachivskij Miroslav Ivan 16 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 373 ISBN 978 966 00 1028 1 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Miroslav Lyubachivskij The Hierarchy of the Catholic Church 14 kvitnya 2008 u Wayback Machine angl