Володимир Васильович Мильников (8 жовтня 1923 — 20 грудня 1991) — радянський офіцер-артилерист, Герой Радянського Союзу (1945), учасник німецько-радянської війни. Почесний громадянин Тернополя (1983).
Володимир Васильович Мильников | |
---|---|
рос. Владимир Васильевич Мыльников | |
Народження | 8 жовтня 1923 станиця Нижньогнилівська (нині м. Ростов-на-Дону) |
Смерть | 20 грудня 1991 (68 років) Тернопіль |
Поховання | Микулинецький цвинтар |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Рід військ | артилерія |
Освіта | Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого |
Роки служби | 1941–1961 |
Звання | Полковник |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографічні відомості
Мильников Володимир Васильович народився 8 жовтня 1923 року в станиці Нижньогнилівська міста Ростов-на-Дону.
У 1941 році був призваний в Червону Армію і направлений в Ленінградське артилерійське училище. У діючій армії з січня 1942 року. Воював на Брянському, Центральному і 1-му Білоруському фронтах. Командував артилерійським взводом, розвідкою дивізіону, батареєю, був начальником штабу 3-го дивізіону 969-го полку 60-ї стрілецької дивізії. Брав участь в оборонних боях у районі Орла, на Брянському напрямі, у відбитті ворожого наступу з району Сєвська в Курській битві, визволяв Україну і Білорусь в ході Чернігівсько-Прип'ятської, Гомельсько-Речицької і Калинковицько-Мозирської операцій, форсував річки Десна, Сож, Дніпро, Березіна. У лютому 1944 року 60-та стрілецька дивізія увійшла в склад 47-ї армії і вела наступ на ковельському направленні і на території Польщі і в кінці серпня вийшла до річки Вісла в районі міста Нови-Двур-Мазовецькі (північний захід Варшави). 12 січня 1945 року почалась Вісло-Одерська операція. 14 січня перешли в наступ війська 1-го Білоруського фронту.
Командир дивізіону 969-го артилерійського полку 60-ї стрілецької дивізії 47-ї армії майор Мильников разом із штурмовим батальйоном 1281-го стрілецького полку 16 січня 1945 р. під сильним артилерійським, мінометним і кулеметним вогнем противника по льоду переправив гармати свого підрозділу на правий берег річки Вісла. Противник силами до двох рот за підтримки самохідних гармат і танків зробив чотири контратаки на позиції десантників, але всі вони завдяки добре організованому і прицільної вогню дивізіону були відбиті. При цьому артилеристами було знищено чотири кулеметних точки і до 70 солдатів і офіцерів ворога, пригнічений вогонь трьох кулеметних точок і однієї мінометної групи. Успішні дії дивізіону дозволили 1281-му стрілецькому полку форсувати річку з мінімальними втратами.
Всього за період війни з 14 по 16 січня 1945 року при прориві глибокоешелонованій обороні ворога в районі населеного пункту Калушин (схід Варшави) і при форсуванні річни Вісла дивізіоном майора Мильнікова знищено вісім кулеметних точок, близько 110 солдат і офіцерів противника, зруйновано три бліндажі, зупинений вогонь двох мінометних груп і трьох окремих гармат.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність та героїзм майору Мильнікову Володимиру Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Згодом Мильников брав участь у Східно-Померанській і Берлінській операціях. Війну закінчив на Ельбі. Після війни продовжив службу в армії. В 1951 році закінчив факультет реактивного озброєння Військової академії імені Ф. Є. Дзержинського. Командував 177-ю ракетною бригадою Прикарпатського військового округу.
З 1961 року полковник Мильников у запасі. Жив у місті Тернопіль, з 1983 року почесний громадянин міста. Викладав у філіалі Львівського політехнічного інституту. Помер 20 грудня 1991 року.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, двома орденами орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та орденом Червоної Зірки.
У 1965 р. на двадцяту річницю Дня Перемоги Володимиру Васильовичу Мильникову як Герою Радянського Союзу був вручений золотий годинник «Полет».
Вшанування пам'яті
У місті Ростов-на-Дону його іменем названа школа № 77, у якій він вчився.
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах: Том II. — Москва: Воениздат, 1988. — стор. 131
Джерела
- Мильников Володимир Васильович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Історія кафедри вищої математики ТНТУ імені Івана Пулюя [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Vasilovich Milnikov 8 zhovtnya 1923 20 grudnya 1991 radyanskij oficer artilerist Geroj Radyanskogo Soyuzu 1945 uchasnik nimecko radyanskoyi vijni Pochesnij gromadyanin Ternopolya 1983 Volodimir Vasilovich Milnikovros Vladimir Vasilevich MylnikovNarodzhennya8 zhovtnya 1923 1923 10 08 stanicya Nizhnognilivska nini m Rostov na Donu Smert20 grudnya 1991 1991 12 20 68 rokiv TernopilPohovannyaMikulineckij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijsk artileriyaOsvitaVijskova akademiya raketnih vijsk strategichnogo priznachennya im Petra VelikogoRoki sluzhbi1941 1961Zvannya PolkovnikVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodi 5704 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Milnikov Biografichni vidomostiMilnikov Volodimir Vasilovich narodivsya 8 zhovtnya 1923 roku v stanici Nizhnognilivska mista Rostov na Donu U 1941 roci buv prizvanij v Chervonu Armiyu i napravlenij v Leningradske artilerijske uchilishe U diyuchij armiyi z sichnya 1942 roku Voyuvav na Bryanskomu Centralnomu i 1 mu Biloruskomu frontah Komanduvav artilerijskim vzvodom rozvidkoyu divizionu batareyeyu buv nachalnikom shtabu 3 go divizionu 969 go polku 60 yi strileckoyi diviziyi Brav uchast v oboronnih boyah u rajoni Orla na Bryanskomu napryami u vidbitti vorozhogo nastupu z rajonu Syevska v Kurskij bitvi vizvolyav Ukrayinu i Bilorus v hodi Chernigivsko Prip yatskoyi Gomelsko Rechickoyi i Kalinkovicko Mozirskoyi operacij forsuvav richki Desna Sozh Dnipro Berezina U lyutomu 1944 roku 60 ta strilecka diviziya uvijshla v sklad 47 yi armiyi i vela nastup na kovelskomu napravlenni i na teritoriyi Polshi i v kinci serpnya vijshla do richki Visla v rajoni mista Novi Dvur Mazovecki pivnichnij zahid Varshavi 12 sichnya 1945 roku pochalas Vislo Oderska operaciya 14 sichnya pereshli v nastup vijska 1 go Biloruskogo frontu Komandir divizionu 969 go artilerijskogo polku 60 yi strileckoyi diviziyi 47 yi armiyi major Milnikov razom iz shturmovim bataljonom 1281 go strileckogo polku 16 sichnya 1945 r pid silnim artilerijskim minometnim i kulemetnim vognem protivnika po lodu perepraviv garmati svogo pidrozdilu na pravij bereg richki Visla Protivnik silami do dvoh rot za pidtrimki samohidnih garmat i tankiv zrobiv chotiri kontrataki na poziciyi desantnikiv ale vsi voni zavdyaki dobre organizovanomu i pricilnoyi vognyu divizionu buli vidbiti Pri comu artileristami bulo znisheno chotiri kulemetnih tochki i do 70 soldativ i oficeriv voroga prignichenij vogon troh kulemetnih tochok i odniyeyi minometnoyi grupi Uspishni diyi divizionu dozvolili 1281 mu strileckomu polku forsuvati richku z minimalnimi vtratami Vsogo za period vijni z 14 po 16 sichnya 1945 roku pri prorivi glibokoeshelonovanij oboroni voroga v rajoni naselenogo punktu Kalushin shid Varshavi i pri forsuvanni richni Visla divizionom majora Milnikova znisheno visim kulemetnih tochok blizko 110 soldat i oficeriv protivnika zrujnovano tri blindazhi zupinenij vogon dvoh minometnih grup i troh okremih garmat Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 24 bereznya 1945 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya i proyavleni pri comu muzhnist ta geroyizm majoru Milnikovu Volodimiru Vasilovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Zgodom Milnikov brav uchast u Shidno Pomeranskij i Berlinskij operaciyah Vijnu zakinchiv na Elbi Pislya vijni prodovzhiv sluzhbu v armiyi V 1951 roci zakinchiv fakultet reaktivnogo ozbroyennya Vijskovoyi akademiyi imeni F Ye Dzerzhinskogo Komanduvav 177 yu raketnoyu brigadoyu Prikarpatskogo vijskovogo okrugu Z 1961 roku polkovnik Milnikov u zapasi Zhiv u misti Ternopil z 1983 roku pochesnij gromadyanin mista Vikladav u filiali Lvivskogo politehnichnogo institutu Pomer 20 grudnya 1991 roku Nagorodizolotij godinnik Polet z vigraviruvanim darchim napisom Geroyu SRSR Milnikovu V V podarovanij jomu do 20 yi richnici Dnya Peremogi Nagorodzhenij ordenom Lenina dvoma ordenami ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya ordenom Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya ta ordenom Chervonoyi Zirki U 1965 r na dvadcyatu richnicyu Dnya Peremogi Volodimiru Vasilovichu Milnikovu yak Geroyu Radyanskogo Soyuzu buv vruchenij zolotij godinnik Polet Vshanuvannya pam yatiU misti Rostov na Donu jogo imenem nazvana shkola 77 u yakij vin vchivsya LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar v 2 tomah Tom II Moskva Voenizdat 1988 stor 131DzherelaMilnikov Volodimir Vasilovich Sajt Geroi strany ros Istoriya kafedri vishoyi matematiki TNTU imeni Ivana Pulyuya 31 lipnya 2014 u Wayback Machine