У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миколаєнко Примітки Миколаєнко Микола АнтоновичНародився5 грудня 1919

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миколаєнко.

~~|Примітки=~~

Миколаєнко Микола Антонович

Народився	5 грудня 1919(1919-12-05) Мар'янівка, Лозуватська волость (Верхньодніпровський повіт), Криворізький повіт, Катеринославська губернія, Українська СРР
Помер	18 листопада 2019(2019-11-18) Дніпро
Країна	СРСР Україна
Діяльність	письменник
Alma mater	ЗДПУ (1941)
Заклад	Червоний гірник
Мова творів	українська
Членство	Спілка радянських письменників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Микола Антонович Миколаєнко (*5 грудня 1919(19191205), с. Мар'янівка, Криворізький район, Дніпропетровська область — 18 листопада 2019, Кривий Ріг) — український письменник, поет, прозаїк, драматург. Член Національної спілки письменників України з 1958 року. Перекладач з татарської мови.

Микола Миколаєнко народився 5 грудня 1919 року в селі Мар'янівка Криворізького району на Дніпропетровщині в родині гірника. У 1941 році закінчив Запорізький педагогічний інститут. 1941 року разом з Олесем Жолдаком, та іншими став одним з засновників Запорізького обласного літературного об'єднання. Великою подією в літературному житті Запоріжжя стало створення обласного об'єднання.

Учасник війни, був командиром артилерійської батареї. Нагороджений бойовими орденами, зокрема — Великої Вітчизняної війни І ступеня, та медалями.

Автор книг:

Автор книг «Тепловій» (1956, Київ),
«На лінії вогню» (1956, Київ),
«Бурильник Іван Буряк» (1957, Дніпропетровськ),
«Ксана» (1958, Дніпропетровськ),
«До сходу сонця» (1963, 1968, Дніпропетровськ),
«Окрилені завтрашнім днем» (1963, Дніпропетровськ),
«Береги твого щастя» (1970, Дніпропетровськ),
«Ставка — все життя» (1992, Дніпропетровськ),
«Патериця» (1994, Дніпропетровськ),
«Віно» (1994, Кривий Ріг),
«На лінії вогню» (1996, Кривий Ріг),
«Замцерла» (2000, Дніпропетровськ),
«Чорнотроп» (2001, Дніпропетровськ),
«Отже» (2001, Дніпропетровськ),
«Вечірній блюз» (2002, Дніпропетровськ),
«Холодна осінь» (2003, Дніпропетровськ),
«Тестамент» (2004, Дніпропетровськ),
«Заміноване поле» (2006, Дніпропетровськ),
«Вишиванка від євшану» (2006, Дніпропетровськ),
«Мудрий дар» (2007, Дніпропетровськ),
двокнига «Сад кохання» (2007, Дніпропетровськ),
«Чарка сонця» (2007, Дніпропетровськ),
«Українські джунглі» (2008, Дніпропетровськ),
«Місячний камінь» (2008, Дніпропетровськ),
«Крила Ікара» (2008, Дніпропетровськ),
«Радість — яко мудрість» (2009, Дніпропетровськ),
«Велика тайна» (2009, Дніпропетровськ),
«Ганнібал — біля воріт..!» (2009, Дніпропетровськ),
«А кінь ірже…» (2010, Дніпропетровськ),
«Ахіллесова п'ята» (2010, Дніпропетровськ),
«Остання заграва» (2010, Дніпропетровськ),
чотиритомник поезії «Віща Зоря» (2009—2010, Дніпропетровськ),
«Причал Печаль» (2011, Дніпропетровськ),
«Гірко!..» (2012, Дніпропетровськ).

Примітки

. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 20 лютого 2012.

Посилання

Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки
Еліна Заржицька (24 листопада 2013). Микола Миколаєнко: «Закохано дивлюсь на світ...». . оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
Миколаєнко Микола [ 7 грудня 2014 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 20 лютого 2012.