Євген Тихонович Мигунов рос Евгений Тихонович Мигунов 27 лютого 1921 1 січня 2004 російський радянський художник мультип

Євген Тихонович Мигунов (рос. Евгений Тихонович Мигунов; 27 лютого 1921 — 1 січня 2004) — російський радянський художник-мультиплікатор, ілюстратор і карикатурист.

Євген Мигунов
Євген Тихонович Мигунов


Народження	27 лютого 1921(1921-02-27) Москва, РРФСР
Смерть	1 січня 2004(2004-01-01) (82 роки)
	Москва, Росія
Поховання	Міусський цвинтар
Країна	СРСР → Росія
Жанр	художник-мультиплікатор, ілюстратор, карикатурист
Навчання	Всеросійський державний інститут кінематографії
Діяльність	художник, аніматор, карикатурист, карикатурист, кінорежисер, сценарист
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мигунов.

Біографія

У 1939 року поступив на художній факультет ВДІКа.
У 1941 року після початку Великої Вітчизняної війни пішов в ополчення. Восени 1941 року відновив навчання в інституті.

У 1943 році закінчив ВДІК і прийшов на кіностудію «Союзмультфільм». Працював в якості художника-постановника (до 1946 року — спільно з ) в знімальних групах групах І. П. Іванова-Вано, , , , , Л. А. Амальрік і В. І. Полковникова. Близько року очолював цех промальовування.

В 1949 і 1951 роках вперше в мультиплікації застосував олійні фарби для виготовлення фонів (фільми «Полкан і шавка», «Лісові мандрівники»). Був співавтором методичної програми навчання художників-мультиплікаторів і прорисовщиків на курсах при студії, викладав конструкцію персонажа.

В 1954 році дебютував як режисер, вставши біля витоків відновлення виробництва лялькових мультиплікаційних фільмів в СРСР. Спільно з механіком С. І. Етлісом запатентував і застосував у виробництві мультфільмів нові технічні прийоми — оригінальний спосіб кріплення ляльки до макету, виготовлення оболонки з пінистого латексу, удосконалення шарнірних каркасів ляльки. Брав участь в організації технічної бази для покадрової зйомки об'ємних об'ёктов, створив технологічну записку з основ виробничого процесу зйомки лялькового мультфільму.

Брав участь в розробці сатиричного мультиплікаційного кіножурналу «Дятел», оснащував віршованими текстами і переробляв пропоновані сюжети.

Підготував титри і оформлення ряду ігрових художніх фільмів. Був членом художньої ради кіностудії «Союзмультфільму», з якої був звільнений в 1960 року за статтею 47 «б» КЗпП («за браком приміщень» або «в зв'язку з частковим скороченням плану».

У 1961—1966 роках працював за договором в редакціях журналів , «Крокодил», редагував серію брошур «Бібліотека Крокодила», пізніше працював в книжковій і журнальній графіці, малював карикатури, діафільми.

Був художником деяких діафільмів з серіалу по книзі Олександра Волкова про Смарагдове місто, ілюстрував книги Кира Буличова про Алісу Селезньову, про Електроніка і книги Стругацьких «Казка про Трійку» і «Понеділок починається в суботу» . Було два варіанти ілюстрацій до «Понеділок починається в суботу», — перший для видання 1965 року народження, другий, модернізований — для видання 1979 року. Переніс з мультиплікації в поліграфію одне з головних властивостей своїх ілюстрацій — динамічність: практично всі фігури були дані в русі.

Автор спогадів та есе про карикатурі, шаржі та мультиплікації.

Помер в Москві 1 січня 2004 року. Похований в Москві на Міуському кладовищі.

Сім'я

Дружина — Ніна Романівна Караваєва (1918—2005). Вони одружилися в 1945 році.

Фільмографія

1943 — — художник
1945 — — художник-постановник
1945 — Пропала грамота — художник-постановник
1946 — — художник-постановник
1947 — — художник-постановник
1947 — — художник-постановник
1948 — — художник-постановник
1948 — — художник-постановник
1949 — — художник-постановник
1950 — — художник-постановник
1950 — — художник-постановник
1950 — — художник-постановник
1951 — — художник-постановник
1953 — — художник-постановник
1954 — — сценарій і постановка, художник-постановник
1955 — — художник-постановник
1955 — — режисер, художник-постановник, текст пісеньки
1957 — Знайомі картинки — режисер, художник-постановник
1957 — — автор сценарію, режисер, художник-постановник
1958 — Поема про море — художник мультиплікації
1959 — — сценарій, постановка, художник-постановник
1959 — — автор сценарію

Нагороди

Орден Вітчизняної війни II ступеня.
Медалі.
Золота медаль за участь у виставці «Сатира в боротьбі за мир» (1983 рік).

Література

Сергей Капков. . — М. : Алгоритм, 2006. — С. 434-436. — 3000 прим. — .

Примітки

. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.

Див. також

Посилання

Євген Мигунов — Енциклопедія вітчизняного кіно^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Георгій Бородін. Євген Тихонович Мигунов [ 17 січня 2020 у Wayback Machine.]
Євген Мигунов на сайті Ілюстратор [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
Євген Мигунов — 1941: ополченській одіссеї [ 11 вересня 2019 у Wayback Machine.]
80 років режисерові і художнику Євгену МІГУНОВА. 27.02.2001 [ 18 травня 2017 у Wayback Machine.]
Вечір пам'яті Євгена Мигунова в «ЧіталКафе» 15.03.2011 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Робочі ілюстрації Євгенія Мигунова [ 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Євген Тихонович Мигунов на Animator.ru [ 12 червня 2021 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.

[2] . Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.

[3] . Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.

[4] . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.