Мертваго Дмитро Борисович

Дмитро Мертваго (5 (16) серпня 1760, с. Мертовщина (?), поблизу м. Алатир, Казанська губернія, Російська імперія — 23 червня (5 липня) 1824, Москва) — російський чиновник, сенатор, таємний радник (1817), таврійський цивільний губернатор (1803-07), генерал-провіантмейстер (1807-10), мемуарист.

Мертваго Дмитро Борисович
Народився	16 серпня 1760(1760-08-16) Алатир
Помер	5 червня 1824(1824-06-05) (63 роки) Москва, Російська імперія
Поховання	^d
Діяльність	політик
Знання мов	російська
Орден Святої Анни 1-го ступеня Мемуари З 1807 року на настійну вимогу Державіна Мертвого почав працювати над «Записками», в яких описав події пугачовського бунту, царювання імператора Павла I, дав портрети відомих державних діячів кінця XVIII — початку XIX століть. Сім'я Дружина (з 14 лютого 1804 року) — Варвара Полторацька (1778-22.07.1845), дочка глави Придворної співочої капели М. Полторацького від його шлюбу з А. Шишковою. Познайомилася з майбутнім чоловіком у Петербурзі, вінчалася у маєтку матері Грузини у церкві в ім'я Грузинської Божої матерії. За словами сучасниці, Варвара була «неймовірно розумна, добра та діяльна жінка». «Веселий, проникливий погляд її показував доброту, просвітлену розумом, які з ряду звичайних, і самостійний характер». Після смерті чоловіка вона сама завідувала всім господарством та великою фабрикою в садибі Дем'янове. Розорившись, була змушена переїхати з дочкою Катериною та синами Петром та Миколою до Казані, де й померла від «водяної в грудях». Похована на цвинтарі Кизиченського монастиря. У шлюбі народилися троє синів і шість дочок, з яких, Олена та Надія (28.04.1810), померли в дитинстві: Син, Микола Мертваго, та його дружина Сусанна, уроджена Соймонова Микола (1805—1865), випускник Царськосільського ліцею (1826), полковник; одружений (з 24 квітня 1838) на Сусанні Соймоновій (1815—1879), сестрі С. Соболевського, з 1861 начальниця Казанського родіонівського інституту. Марія (1806—1865), одружена з ліцеїстом Дмитром Масловим (1799—1856), їх дочка Єлизавета. Катерина (1807—1885), одружена з (29 квітня 1831 року) полковником Миколою Загоскіним. Овдовівши і втративши стан, переїхала до Казані, де була першою начальницею Родіонівського жіночого інституту. Після її 25-річного управління інститут перейшов до рук її невістки. Відрізнялася «розумом, енергією та освітою, пам'ять до старості їй не зраджувала і за кілька днів до смерті вона напам'ять цитувала Вольтера». Софія (25.12.1808 -26.05.1867), народилася в Петербурзі, хрещена 10 січня 1809 в церкві Спаса на Сінній, хрещениця подружжя Оленіних. Варвара (1812—1848), одружена з (23 квітня 1841 року) за Іваном Воєйковим (1781—1847). Петро (1813—1879), штабс-ротмістр, ад'ютант при казанському військовому губернаторі, «за натурою був світський, легковажний і веселий чоловік, він не робив драми з життя і ставився до всього легко». Дмитро (1815—1864), надвірний радник, власник садиби Дем'янове. Примітки Identifiants et Référentiels — ABES, 2011. d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570 Русский быт в воспоминаниях современников XVIII век. — М. 2012. С.657 Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1807 : [В 2-х ч.]. — СПб. : Имп. Академия наук, 1807. Ч. 2 : [содержащая в себе роспись чиновным особам, в губерниях обретающимся]. — 1807. — 511, VIII, [2] с. ГАТО ф. 160. оп. 1 . д. 14477. Метрические книги села Грузины Новоторжского уезда. ГА РТ. Ф. 4. Оп. 2. Д. 226. С. 118. Метрические книги Александринской церкви при Казанском Родионовском Институте благородных девиц в г. Казани. Казанский некрополь // Н. Я. Агафонов. Казань и казанцы. — Вып. 1. — 1906. — С. 86. ГБУ ЦГА Москвы. Ф. 203. — Оп. 745. — Д. 328. — Л. 760. Метрические книги церкви Пимена Великого в Новых Воротниках. оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022. Быль минувшего // Исторический вестник. — 1913. — Том 132. ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д. 151. с. 238. Метрические книги церкви Спаса на Сенной. Публікації Автобиографические записки // Русская словесность. — 1994. — № 1. Література Аксаков С. Т. Воспоминания о Д. Б. Мертваго // Русский вестник. — 1857. — № 3. Арнольдов М. Д. Б. Мертваго //Сборник исторических и статистических материалов о Симбирской губернии. — Симбирск, 1868. Кравчук О. С. Дмитро Борисович Мертваго — таврійський цивільний губернатор // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. сер.: «Исторические науки». 2012. Т. 25(64), № 2. С. 116—127. Кравчук А. С. К биографии таврического губернатора Д. Б. Мертваго // Треті Зарембівські читання: Матеріали Третіх Всеукраїнських Зарембівських наукових читань «Українське пам'яткознавство: сучасні проблеми та тенденції», присвячених 20-річчю Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, м. Київ, 23 травня 2011 р. Київ, 2011. С. 77–85. Кравчук А. «Штаты духовного правления магометанского закона и правила для производства и о обязанностях духовных» губернатора Д. Б. Мертваго // Нові дослідження пам'яток Козацької доби в Україні: Збірник наукових праць / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК: у 2 ч. Київ, 2011. Ч. 2. С. 126—132. Кравчук А. С. Губернатор Д. Б. Мертваго и воссоздание промышленного виноградарства в Юго-Восточном Крыму // Актуальные вопросы истории, культуры и этнографии Юго-Восточного Крыма: материалы IV Международной научной конференции / Новосветский поселковый совет. Новый Свет, 2012. С. 53–58. Кравчук А. С. К истории административных практик таврического гражданского губернатора Дмитрия Борисовича Мертваго (1803—1807) // Электронное научное издание Альманах Пространство и время. 2016. Т. 12. Вып. 1.: Крымоведение: пространство и время Крыма. Стационарный сетевой адрес: 2227-9490e-aprovr_e-ast12- 1.2016.11. Русский быт в воспоминаниях современников XVIII век. — М. 2012. С.646 — 663. Посилання http://j-spacetime.com/actual%20content/t12v1/PDF-files/2227-9490e-aprovr_e-ast12-1.2016.11.pdf