Меморіальний комплекс Борцям за волю України Володимир меморіальний комплекс на Лодомирському кладовищі у Володимирі на

Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (Володимир) — меморіальний комплекс на Лодомирському кладовищі у Володимирі, на могилі 10 або 12 вояків Армії УНР, що загинули у бою за Володимир-Волинський у січні 1919 р. та 19 невпізнаних в'язнів Володимирської в'язниці, розстріляних НКВС 22 червня 1941 р.

Лодомирське кладовище. Меморіал борцям за волю України

Поховання 1919 року

Братська могила 12 козаків Володимир-Волинського загону Армії УНР на кладовищі м. Володимир, які загинули за місто в боях з поляками в 1919 році. 1928 р.

Поховання 1941 року

22 червня 1941 р. у Володимирській в'язниці відбулось вбивство працівниками НКВС 36 ув'язнених. З розстріляних 19 залишились неопізнаними і були поховані поряд з могилою 1919 р.

З ініціативи Володимир-Волинського Окружного Товариства «Просвіта» і Міської Управи за дозволом Окружного Комісара Вільгельма Вестерхайде збудовано великий пам'ятник (висота трьох хрестів — до 4 м, ширина пам'ятника 10 м, довжина — 21 м).

Спорудженням пам'ятника керували Яків Залузький та його помічник Володимир Жулковський.

В неділю 25 жовтня 1942 р. відбулося посвячення могили. Спершу відслужено в Успенському соборі Службу Божу церковно-слов'янською з українською вимовою та проповіддю, а потім Службу українською мовою, О 13-й годині розпочався урочистий похід до місця поховання. У поході брали участь комбатанти армії УНР та УГА, відділ міської поліції, духовенство, учні різних шкіл з хрестами, хоругвами, вінками, національними прапорами в супроводі церковних хорів і духового оркестру. Ця подія, названа у нацистській пресі "Всенародним святом" сталася між двома розстрілами єврейського населення міста, коли більшість його вже було знищено за участі загонів поліції.

На плиті було викарбувано імена загиблих і напис «Розстріляним у Володимир-Волинській в'язниці». У фондосховищі зберігається декілька світлин осені 1941 року з будівництва меморіалу. У 1944 р. комплекс був знищений радянською владою, з роками заріс кущами і деревами.

1952 р. зруйнований пам'ятник став предметом цікавості кількох учнів місцевої школи № 2, які підняли надмогильну плиту й прочитали напис. Цей епізод став одним із пунктів звинувачення на судовому процесі 1954 р. проти юнаків, яких було засуджено на різні терміни ув'язнення.

Відновлення 1989 року

У 1989 р. Трохим Романюк, колишній політв'язень та воїн УПА, і , місцевий краєзнавець, розчистили обидві занапащені могили. Комплекс було взято під опіку місцевим осередком НРУ, який відновив первісне оформлення.

Опис

Обидві братські могили з'єднано бетонним бортом завдовжки 21 м. На могилах — бетонні стели з рельєфними хрестами, посередині між могилами — бетонний моноліт з таким самим хрестом і білою мармуровою таблицею. На таблиці тризуб і текст: «Борцям, полеглим за волю України в 1919, 1920, 1939, 1941 р.» Комплекс освячено 22 квітня 1990 р.

Примітки

Всенародне свято у Володимирі // Нова доба (Берлін), №48, 29 листопада 1942
. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Скальський В. Могили вояків Армії УНР у Володимирі-Волинському // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Науковий збірник. Випуск 55. — Луцьк, 2015. — С. 236—241.

Джерела

http://www.istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=3257:2013-01-11-08-53-13&catid=1
Скальський В. Могили вояків Армії УНР у Володимирі-Волинському // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Науковий збірник. Випуск 55. — Луцьк, 2015. — С. 236—241.

[1] Всенародне свято у Володимирі // Нова доба (Берлін), №48, 29 листопада 1942

[2] . Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Скальський В. Могили вояків Армії УНР у Володимирі-Волинському // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Науковий збірник. Випуск 55. — Луцьк, 2015. — С. 236—241.