Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Мелітурга булавовуса | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Melitturga clavicornis (Latreille, 1806) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Мелітурга булавовуса (Melitturga clavicornis) — вид комах з родини Andrenidae. Важливий запилювач бобових рослин, в тому числі сільськогосподарських, таких як люцерна, конюшина.
Морфологічні ознаки
Самиця: довжина тіла 13–15 мм. Тіло чорне, крила коричнюваті. Наличник жовтий; 2–5 членики лапок всіх ніг світло-червоні; зад-ні гомілки та 1 членик лапок звичайно червоно-коричневі. Голова та груди в досить коротких, більш менш густих жовто-коричневих волосках, груди зверху в яскравіших, іржаво-коричнюватих. Гомілкова сумка коротка і рідка; 1–2 тергуми в рідких коротких жовтуватих або сірувато-жовтих волосках, 2–4 на боках у коротких густих жовтуватих, 5 тергум на вершині в довгих густих іржаво-жовтих волосках; 6 в іржаво-червоному опушенні. Самець: довжина тіла 13–15 мм. Голова спереду округла, очі дуже великі, вгорі відстань між ними майже втричі вужча від ширини ока. Наличник опуклий, видовжений. Вусики короткі булавоподібні. Колір тіла майже такий, як у самиці. Наличник, верх я губа, вершинна частина налобника, рукоятки вусиків спереду та джгутик вусика знизу жовтого кольору. Тіло в досить густому опушенні; голова та груди зверху в коротких, боки грудей та черевце в довгих жовто-червонуватих чи жовто-коричневих, або жовтувато-сірих волосках.
Поширення
Поширений від півдня Європи на північ до Балтики, також зустрічається у Передкавказзі та Закавказзі, Середній та Малій Азії, на півдні Сибіру, в Ірані, на схід до Монголії та Китаю.
В Україні поширений в степовій та лісостеповій зонах. Є лише поодинокі знахідки на Поліссі. Відсутній в гірських районах.
Особливості біології
Антофіл, досить тісно пов'язаний з бобовими, особливо з квітками люцерни. Літає з початку червня до початку серпня. Самиці будують підземні гнізда поодиноко, переважно на ділянках з розрідженим травостоєм. Комірки еліпсоподібної форми розташовуються на глибіні 20–35 см. Всередині комірки формується пилкова куля, на яку відкладається яйце.
Загрози та охорона
Основними факторами, що призводять до зниження чисельності, є значне скорочення місць, придатних для гніздування та збору корму, знищення гнізд під час оранки полів, луків або скошування рослин та загибель дорослих особин при обробках полів пестицидами.
Охороняється в степових ПЗ. Необхідно створити заказники в інших місцях мешкання виду та охороняти його кормові рослини.
Посилання
- Червона книга України [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Michez D., Nieto A. (2013). . The IUCN. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 21.06.2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Meliturga bulavovusaOhoronnij statusBlizkij do zagrozlivogo MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Chlenistonogi Arthropoda Klas Komahi Insecta Ryad Peretinchastokrili Hymenoptera Rodina AndrenidaeRid Vid Meliturga bulavovusaBinomialna nazvaMelitturga clavicornis Latreille 1806 PosilannyaVikishovishe Melitturga clavicornisVikividi Melitturga clavicornisEOL 2748264ITIS 753840NCBI 288325 Meliturga bulavovusa Melitturga clavicornis vid komah z rodini Andrenidae Vazhlivij zapilyuvach bobovih roslin v tomu chisli silskogospodarskih takih yak lyucerna konyushina Morfologichni oznakiSamicya dovzhina tila 13 15 mm Tilo chorne krila korichnyuvati Nalichnik zhovtij 2 5 chleniki lapok vsih nig svitlo chervoni zad ni gomilki ta 1 chlenik lapok zvichajno chervono korichnevi Golova ta grudi v dosit korotkih bilsh mensh gustih zhovto korichnevih voloskah grudi zverhu v yaskravishih irzhavo korichnyuvatih Gomilkova sumka korotka i ridka 1 2 tergumi v ridkih korotkih zhovtuvatih abo siruvato zhovtih voloskah 2 4 na bokah u korotkih gustih zhovtuvatih 5 tergum na vershini v dovgih gustih irzhavo zhovtih voloskah 6 v irzhavo chervonomu opushenni Samec dovzhina tila 13 15 mm Golova speredu okrugla ochi duzhe veliki vgori vidstan mizh nimi majzhe vtrichi vuzhcha vid shirini oka Nalichnik opuklij vidovzhenij Vusiki korotki bulavopodibni Kolir tila majzhe takij yak u samici Nalichnik verh ya guba vershinna chastina nalobnika rukoyatki vusikiv speredu ta dzhgutik vusika znizu zhovtogo koloru Tilo v dosit gustomu opushenni golova ta grudi zverhu v korotkih boki grudej ta cherevce v dovgih zhovto chervonuvatih chi zhovto korichnevih abo zhovtuvato sirih voloskah PoshirennyaPoshirenij vid pivdnya Yevropi na pivnich do Baltiki takozh zustrichayetsya u Peredkavkazzi ta Zakavkazzi Serednij ta Malij Aziyi na pivdni Sibiru v Irani na shid do Mongoliyi ta Kitayu V Ukrayini poshirenij v stepovij ta lisostepovij zonah Ye lishe poodinoki znahidki na Polissi Vidsutnij v girskih rajonah Osoblivosti biologiyiAntofil dosit tisno pov yazanij z bobovimi osoblivo z kvitkami lyucerni Litaye z pochatku chervnya do pochatku serpnya Samici buduyut pidzemni gnizda poodinoko perevazhno na dilyankah z rozridzhenim travostoyem Komirki elipsopodibnoyi formi roztashovuyutsya na glibini 20 35 sm Vseredini komirki formuyetsya pilkova kulya na yaku vidkladayetsya yajce Zagrozi ta ohoronaOsnovnimi faktorami sho prizvodyat do znizhennya chiselnosti ye znachne skorochennya misc pridatnih dlya gnizduvannya ta zboru kormu znishennya gnizd pid chas oranki poliv lukiv abo skoshuvannya roslin ta zagibel doroslih osobin pri obrobkah poliv pesticidami Ohoronyayetsya v stepovih PZ Neobhidno stvoriti zakazniki v inshih miscyah meshkannya vidu ta ohoronyati jogo kormovi roslini PosilannyaChervona kniga Ukrayini 3 grudnya 2013 u Wayback Machine Michez D Nieto A 2013 The IUCN Arhiv originalu za 21 chervnya 2020 Procitovano 21 06 2020