У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Межиріч Межи річ село в Україні у Черкаському районі Черкаської обл

49°36′54″ пн. ш. 31°26′03″ сх. д. / 49.61500° пн. ш. 31.43417° сх. д.Координати: 49°36′54″ пн. ш. 31°26′03″ сх. д. / 49.61500° пн. ш. 31.43417° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

83 м

Водойми

річки Рось, Росава.

Відстань до
обласного центру

49 (фізична) км

Відстань до
районного центру

22 (автошляхами) км

Місцева влада

Адреса ради

м. Канів

Карта

Межиріч

Межиріч

Мапа

Межиріч у Вікісховищі

Село розташоване у межиріччі річок Рось та Росава за 22 км на південь від районного центру — міста Канева.

Біля села знаходиться іхтіологічний заказник місцевого значення Роський.

Історія

Докладніше: Межиріцька стоянка

Вперше Межиріч згадується в документах XVIII ст. На території сільради досліджено поселення доби пізнього палеоліту, розкопано рештки житла (с. Межиріч), на якому виявлено поселення трипільської культури, кургани поселення скіфського періоду, поселення зарубинецької та черняхівської культур, 2 городища та курганний могильник періоду Київської Русі.

Село здобуло всесвітню відомість завдяки знахідці там житла стародавніх мисливців на мамонтів. 1965 року селянин Микола Новицький, копаючи льох у своїй садибі, натрапив на велику кістку. Надалі археологи знайшли тут залишки чотирьох жител, складених з бивнів та кісток мамутів.

Одне з цих жител академіком НАН України І. Г. Підоплічком реконструйовано у первісному вигляді і виставлено в Палеонтологічному музеї ННПМ НАН України (Київ).

Знахідку демонстрували на виставках у Японії і в деяких європейських країнах. Природничий музей Нью-Йорка обладнав діораму межиріцької стоянки палеолітичних мисливців.

Рештки четвертого житла, залишені на місці розкопок, захищені від атмосферних опадів металевою конструкцією. У лютому 2010 року дах металевого павільйону провалився під вагою снігу, й пам'ятка лишилася під загрозою існування. Восени того ж року за спонсорських коштів черкаських підприємців був споруджений новий металевий ангар, загроза руйнації зникла. У подальшому Палеонтологічний музей ННПМ НАН України, місцева влада та аматори планують відкрити тут повноцінний музей.

1859 року село відвідав Т. Г. Шевченко.

Під час Другої світової війни в навколишніх лісах діяв партизанський загін ім. Шевченка, очолений уродженцем Межиріча М. О. Дудченком. 297 жителів села воювали проти німецьких загарбників, з них 142 нагороджено бойовими орденами і медалями. На честь загиблих споруджено пам'ятник.

На лузі, коло села, височить пірамідальний пам'ятник «Слава труду», встановлений у зв'язку з прорізанням нового русла Росі та осушенням луків 1914 року.

Сучасність

У селі функціонує школа, клуб, історико-краєзнавчий музей.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	891	98.56%
російська	13	1.44%
Усього	904	100%

Відомі люди

У селі народилися:

Гаврило Михайлович Пустовійт (* 1900 — † 20 березня 1947) — український графік-монументаліст.
Євген Оксентович Попович (* 25 червня 1930 — † 6 липня 2007) — український перекладач;
Дмитро Семенович Чередниченко (* народився 30 листопада 1935 року) — український письменник, перекладач.
Стельмашенко Олексій Павлович — (*12 березня 1935 — † 17 грудня 2006) український художник, поет.
Ясинський Антон Микитович — російський історик українського походження.
Ясинський Михайло Микитович — історик права, декан юридичного факультету Київського університету Св. Володимира (з 1910 року), професор юридичного факультету Люблянського університету (Словенія) ; брат історика А. М. Ясинського.

Галерея

Сільрада
Школа
Клуб
Пам'ятник на честь осушення заплави р. Рось
Братська могила загиблих у німецько-радянській війні
Пам'ятний знак Т.Г. Шевченку
Пам'ятник загиблому солдату
Пам'ятник односельцям, розстріляним нацистами

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

Межиріч у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт
	Проєкт
	Межиріч у Вікісховищі^?

http://maps.vlasenko.net [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/

Джерела та література

Д. Ю. Нужний. Межиріч, археологічна пам'ятка [ 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 585. — .
Історія міст і сіл української РСР [ 12 червня 2015 у Wayback Machine.]

Література

Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей мамонтов на Украине. — Киев: Наук. думка, 1969. — 164 с.
Пидопличко И. Г. Межиричские жилища из костей мамонтов. — Киев: Наук. думка, 1976. — 240 с.
Палеонтологічний музей ННПМ НАН України / Путівник. — Топачевський В. О., Семенов Ю. О., Крахмальна Т. В., Михалевич О. А. — Київ, 2004. — 73 с.
Кугно І. І. Канів. Путівник містом та околицями. «Панмедія», Київ, 2006, стор. 36, 38.
Едвард Руліковський, Międzyrzecz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 379. (пол.)

Посилання

Межиріч // ЕСУ
Межиріч // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 140-141.

Це незавершена стаття про Черкаську область.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ttp://maps.vlasenko.net [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[2] ttps://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/