Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Медовичка червона Червона медовичка самець Червона медовичка самиця Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна

Медовичка червона

Медовичка червона
Медовичка червона
image
Червона медовичка (самець)
image
Червона медовичка (самиця)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медовичка (Myzomela)
Вид: Медовичка червона
Біноміальна назва
Myzomela sanguinolenta
(Latham, 1801)
image
Ареал виду
Синоніми
Certhia sanguinolenta Latham, 1801
Посилання
image Вікісховище: Myzomela sanguinolenta
image Віківиди: Myzomela sanguinolenta
image ITIS: 561458
image МСОП: 22703858
image NCBI: 266325

Медови́чка червона (Myzomela sanguinolenta) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Ендемік Австралії. Новокаледонська медовичка раніше вважалася підвидом червоної медовички.

Таксономія

image
Червона медовичка

Червона медовичка була зображена на трьох малюнках, відомих як малюнки Вотлінга. Вони були намальовані в період з 1788 по 1794 роки, в перші роки колонізації Сіднея. За цими малюнками англійський натураліст Джон Летем в 1801 році описав три види птахів: Certhia sanguinolenta, Certhia dibapha і Certhia erythropygia В 1843 році англійський орнітолог Джон Гульд прийшов до висновку, що три види, описані Джоном Летемом, насправді були одним видом. Гульд встановив Myzomela sanguinolenta як основну назву, таким чином дві інші назви стали її синонімами.

Опис

Червона медовичка є найменшим представником родини медолюбових, що мешкає в Австралії. Її довжина становить 9-11 см, розмах крил 18 см, вага 8 г. Виду притаманний статневий диморфізм. У самців голова, груди і спина яскраво-червоні, крила і хвіст чорні, нижня частина тіла і кінчики крил білуваті. Від дзьоба до очей ідуть чорні смуги, навколо очей чорні кільця. Самиці мають світло-коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них білувата.

Поширення і екологія

Червоні медовички поширені на сході Австралії, від Куктауна на крайній півночі Квінсленда до Національного парка Мітчелл-Рівер в регіоні Ґіпсленд, штат Вікторія. На півночі свого ареалу червоні медовички є більш поширеними і ведуть осілий спосіб життя, на півдні вони є рідкісними і кочують.

Червоні медовички живуть в евкаліптових лісах і рідколіссях з невеликим підліском. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками.

Поведінка

Червоні медовички живляться нектаром і комахами. Вони є територіальними, агресивно захищають свою територію від інших птахів. Сезон розмноження триває з липня по січень. За сезон може вилупитися один або два виводки. В кладці 2-3 білих яйця, поцяткованих червонуватими плямками. Вони мають розмір 16×12 мм. Інкубаційний період триває 12 днів. насиджує лише самиця. Пташенята покидають гніздо на 11-12 день. За ними доглядають і самиці, і самці.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  4. Higgins, P.J.; Christidis, L.; Ford, H. (2020). del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Scarlet Myzomela (Myzomela sanguinolenta), version 1.0. Birds of the World. Ithaca, NY, USA: Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bow.scamyz1.01. Процитовано 4 April 2021.
  5. Gray, Jeannie; Fraser, Ian (2013). Australian Bird Names: A Complete Guide. Collingwood, Victoria: Csiro Publishing. с. 209. ISBN . оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 16 вересня 2020.
  6. Gould, John (1865). . Т. 1. self. с. 555. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  7. Forbes, William Alexander (1879). . Proceedings of the Zoological Society of London: 256–78 [259]. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  8. Natural History Museum. . First Fleet artwork collection. South Kensington, United Kingdom: The Trustees of the Natural History Museum. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 8 August 2017.
  9. Schodde, Richard (1992). . Bulletin of the British Ornithologists' Club. 112: 185–90 [187]. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  10. Latham, John (1801). . London: Leigh & Sotheby. с. xxxvii. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  11. Gould, John (1843). . Т. 4. London, United Kingdom: self. Plate 63. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  12. Australian Biological Resources Study (30 серпня 2011). . Australian Faunal Directory. Canberra, Australian Capital Territory: Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Архів оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 2 березня 2017.
  13. McAllan, Ian A. W. (1990). . Bulletin of the British Ornithologists' Club. 110: 153—59. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 20 грудня 2021.
  14. Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide, South Australia: Rigby. с. 216. ISBN .
  15. Griffioen, Peter A; Clarke, Michael F. (2002). Large-scale bird-movement patterns evident in eastern Australian atlas data. Emu. 102 (1): 99—125. doi:10.1071/MU01024.
  16. Wood, K.A. (2008). Patterns of Abundance and Movement of the Scarlet Honeyeater and Yellow-faced Honeyeater at , a Suburb of Wollongong, New South Wales. Australian Field Ornithology. 25 (2): 87—95. ISSN 1448-0107.
  17. Australian Bird & Bat Banding Scheme (ABBBS) (2017). ABBBS Database Search: Myzomela erythrocephala (Red-headed Honeyeater). Bird and bat banding database. Australian Government Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts. оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 25 лютого 2017.
  18. Cooney, Stuart; Watson, David; Young, John (2006). Mistletoe nesting in Australian birds: a review. Emu. 106 (1): 1—12. doi:10.1071/MU04018.
  19. Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Queensland: self. с. 329. ISBN .

Джерела

  • Higgins, Peter J.; Peter, Jeffrey M.; Steele, W. K., ред. (2001). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 5: Tyrant-flycatchers to Chats. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN .
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Medovichka chervona Chervona medovichka samec Chervona medovichka samicya Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Medolyubovi Meliphagidae Rid Medovichka Myzomela Vid Medovichka chervona Binomialna nazva Myzomela sanguinolenta Latham 1801 Areal vidu Sinonimi Certhia sanguinolenta Latham 1801 Posilannya Vikishovishe Myzomela sanguinolenta Vikividi Myzomela sanguinolenta ITIS 561458 MSOP 22703858 NCBI 266325 Medovi chka chervona Myzomela sanguinolenta vid gorobcepodibnih ptahiv rodini medolyubovih Meliphagidae Endemik Avstraliyi Novokaledonska medovichka ranishe vvazhalasya pidvidom chervonoyi medovichki TaksonomiyaChervona medovichka Chervona medovichka bula zobrazhena na troh malyunkah vidomih yak malyunki Votlinga Voni buli namalovani v period z 1788 po 1794 roki v pershi roki kolonizaciyi Sidneya Za cimi malyunkami anglijskij naturalist Dzhon Letem v 1801 roci opisav tri vidi ptahiv Certhia sanguinolenta Certhia dibapha i Certhia erythropygia V 1843 roci anglijskij ornitolog Dzhon Guld prijshov do visnovku sho tri vidi opisani Dzhonom Letemom naspravdi buli odnim vidom Guld vstanoviv Myzomela sanguinolenta yak osnovnu nazvu takim chinom dvi inshi nazvi stali yiyi sinonimami OpisChervona medovichka ye najmenshim predstavnikom rodini medolyubovih sho meshkaye v Avstraliyi Yiyi dovzhina stanovit 9 11 sm rozmah kril 18 sm vaga 8 g Vidu pritamannij statnevij dimorfizm U samciv golova grudi i spina yaskravo chervoni krila i hvist chorni nizhnya chastina tila i kinchiki kril biluvati Vid dzoba do ochej idut chorni smugi navkolo ochej chorni kilcya Samici mayut svitlo korichneve zabarvlennya nizhnya chastina tila u nih biluvata Poshirennya i ekologiyaChervoni medovichki poshireni na shodi Avstraliyi vid Kuktauna na krajnij pivnochi Kvinslenda do Nacionalnogo parka Mitchell River v regioni Gipslend shtat Viktoriya Na pivnochi svogo arealu chervoni medovichki ye bilsh poshirenimi i vedut osilij sposib zhittya na pivdni voni ye ridkisnimi i kochuyut Chervoni medovichki zhivut v evkaliptovih lisah i ridkolissyah z nevelikim pidliskom Zustrichayutsya poodinci parami abo nevelikimi zgrajkami PovedinkaChervoni medovichki zhivlyatsya nektarom i komahami Voni ye teritorialnimi agresivno zahishayut svoyu teritoriyu vid inshih ptahiv Sezon rozmnozhennya trivaye z lipnya po sichen Za sezon mozhe vilupitisya odin abo dva vivodki V kladci 2 3 bilih yajcya pocyatkovanih chervonuvatimi plyamkami Voni mayut rozmir 16 12 mm Inkubacijnij period trivaye 12 dniv nasidzhuye lishe samicya Ptashenyata pokidayut gnizdo na 11 12 den Za nimi doglyadayut i samici i samci PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 28 listopada 2020 Procitovano 20 grudnya 2021 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Gill Frank Donsker David Rasmussen Pamela red 2021 IOC World Bird List Version 11 2 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2021 Procitovano 19 grudnya 2021 Higgins P J Christidis L Ford H 2020 del Hoyo J Elliott A Sargatal J Christie D A de Juana E red Scarlet Myzomela Myzomela sanguinolenta version 1 0 Birds of the World Ithaca NY USA Cornell Lab of Ornithology doi 10 2173 bow scamyz1 01 Procitovano 4 April 2021 Gray Jeannie Fraser Ian 2013 Australian Bird Names A Complete Guide Collingwood Victoria Csiro Publishing s 209 ISBN 978 0 643 10471 6 originalu za 3 kvitnya 2021 Procitovano 16 veresnya 2020 Gould John 1865 T 1 self s 555 Arhiv originalu za 22 serpnya 2017 Procitovano 20 grudnya 2021 Forbes William Alexander 1879 Proceedings of the Zoological Society of London 256 78 259 Arhiv originalu za 1 serpnya 2017 Procitovano 20 grudnya 2021 Natural History Museum First Fleet artwork collection South Kensington United Kingdom The Trustees of the Natural History Museum Arhiv originalu za 20 grudnya 2021 Procitovano 8 August 2017 Schodde Richard 1992 Bulletin of the British Ornithologists Club 112 185 90 187 Arhiv originalu za 8 serpnya 2017 Procitovano 20 grudnya 2021 Latham John 1801 London Leigh amp Sotheby s xxxvii Arhiv originalu za 3 serpnya 2017 Procitovano 20 grudnya 2021 Gould John 1843 T 4 London United Kingdom self Plate 63 Arhiv originalu za 21 serpnya 2017 Procitovano 20 grudnya 2021 Australian Biological Resources Study 30 serpnya 2011 Australian Faunal Directory Canberra Australian Capital Territory Department of the Environment Water Heritage and the Arts Australian Government Arhiv originalu za 3 kvitnya 2021 Procitovano 2 bereznya 2017 McAllan Ian A W 1990 Bulletin of the British Ornithologists Club 110 153 59 Arhiv originalu za 8 serpnya 2017 Procitovano 20 grudnya 2021 Slater Peter 1974 A Field Guide to Australian Birds Passerines Adelaide South Australia Rigby s 216 ISBN 978 0 85179 813 4 Griffioen Peter A Clarke Michael F 2002 Large scale bird movement patterns evident in eastern Australian atlas data Emu 102 1 99 125 doi 10 1071 MU01024 Wood K A 2008 Patterns of Abundance and Movement of the Scarlet Honeyeater and Yellow faced Honeyeater at a Suburb of Wollongong New South Wales Australian Field Ornithology 25 2 87 95 ISSN 1448 0107 Australian Bird amp Bat Banding Scheme ABBBS 2017 ABBBS Database Search Myzomela erythrocephala Red headed Honeyeater Bird and bat banding database Australian Government Department of the Environment Water Heritage and the Arts originalu za 15 bereznya 2020 Procitovano 25 lyutogo 2017 Cooney Stuart Watson David Young John 2006 Mistletoe nesting in Australian birds a review Emu 106 1 1 12 doi 10 1071 MU04018 Beruldsen Gordon 2003 Australian Birds Their Nests and Eggs Kenmore Hills Queensland self s 329 ISBN 978 0 646 42798 0 DzherelaHiggins Peter J Peter Jeffrey M Steele W K red 2001 Handbook of Australian New Zealand and Antarctic Birds Volume 5 Tyrant flycatchers to Chats Melbourne Victoria Oxford University Press ISBN 978 0 19 553258 6 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ