Матвійчук Олександра В'ячеславівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвійчук.

Олекса́ндра В'ячесла́вівна Матвійчу́к (нар. 8 жовтня 1983, м. Боярка, Київська область) — український Правозахисник, лауреат премій імені Василя Стуса та «Захисник демократії». Голова організації «Центр громадянських свобод», нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року. Працює над питанням прав людини в Україні та регіоні ОБСЄ.

Олександра Матвійчук
Олександра В'ячеславівна Матвійчук
Зустріч з лауреатами премії Сахарова 2022 року у Європейському Парламенті
Народилася	8 жовтня 1983(1983-10-08) (40 років) м. Київ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	правозахисник
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007) і Український гуманітарний ліцей
Заклад	Центр громадянських свобод^[1]
Нагороди	Лауреáт премії імені Василя Стуса (2007) Премія Сюра Ліндебракке за демократію та права людини, Королівство Норвегія (2015); Лауреáт премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016); Премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017); Премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022) ТОП-100, ВВС (2022) Список лідерів України УП-100, "Українська правда" (2023)
IMDb	ID 13467302
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

З керівницею Фінляндії Санною Марін, 10 березня 2023, Київ

Життєпис

Народилася 8 жовтня 1983 року в місті Боярці, нині Боярської громади Фастівського району Київської области України.

Закінчила Український гуманітарний ліцей (з відзнакою), юридичний факультет (2007, з відзнакою) і аспірантуру кафедри теорії та історії держави і права (2010) Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Школу законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України (2011), Стенфордський університет (2018, програма українських нових лідерів Центру з питань демократії, розвитку та верховенства права (CDDRL) Стенфордського університету).

На четвертому курсі навчання у КНУ імені Тараса Шевченка проводила тренінги від «Фундації прав людини». При цьому встигала керувати студентським самоврядуванням на юридичному факультеті й викладати правознавство у гімназії у рідній Боярці. 4 червня 2021 року була обрана кандидатом для висунення на обрання членом Комітету ООН проти катувань.

Голова правління Центру громадянських свобод (з 2007); член Консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (з 2012); координатор громадянської ініціативи «Євромайдан SOS», яка була створена у відповідь на жорстокий розгін студентських демонстрантів 30 листопада 2013 року з метою надання правової допомоги переслідуваним протестувальникам в Україні (з 2013).

Ініціатор кампанії #SaveOlegSentsov (після звільнення Олега Сенцова була перейменована у #LetMyPeopleGo) для звільнення українських політв'язнів.  

Автор ряду альтернативних звітів для різних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та Міжнародного кримінального суду.

Олександра Матвійчук — герої документального фільму режисера Сергія Лисенка «Євромайдан SOS» (2016).

Нагороди та відзнаки

• Лауреат премії імені Василя Стуса (2007) — за видатні досягнення у цій галузі, чітку громадянську позицію, активну присутність в українському культурному просторі;
• Диплом найкращих всеукраїнських молодіжних громадських організацій України (2009, Дебатна академія);
• Премія Сюра Ліндебракке за демократію та права людини, Королівство Норвегія (2015);
• Лауреат премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016);
• Премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017);
• Премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022)
• ТОП-100, ВВС (2022)
• Список лідерів України УП-100 (Українська правда)

Примітки

1. Bazán C. 8M | Oleksandra Matviichuk (Ucrania), abogada defensora de los derechos humanos — 2024.
2. Олександра Матвійчук, голова нагородженого «Нобелем» ЦГС, закликала створити трибунал для Путіна та Лукашенка // Радіо Свобода. — 2022. — 7 жовтня.
3. University, © Stanford; Stanford; Complaints, California 94305 Copyright. . fsi.stanford.edu (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
4. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
5. . minjust.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
6. Про створення консультативної ради. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 31 травня 2021.
7. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
8. (амер.). 26 квітня 2018. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
9. Євромайдан SOS. docuclub.docudays.ua. Процитовано 18 березня 2023.
10. . PEN Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
11. . Human Rights House Foundation (амер.). 24 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
12. . Миссия США при ОБСЕ (ru-RU) . 24 лютого 2016. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
13. . U.S. Embassy in Ukraine (амер.). 31 березня 2017. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
14. 2022 Announcement. Right Livelihood (англ.). Процитовано 29 вересня 2022.
15. BBC 100 Women 2022: Who is on the list this year? - BBC News. News (брит.). Процитовано 23 листопада 2023.
16. УП відзначила 100 лідерів України. www.pravda.com.ua. Процитовано 23 листопада 2023.

Джерела

• Олександра Матвійчук // НВ.
• Радзієвська, В. Яка різниця, хто заведе країну в штопор — людина з хорошими чи поганими намірами // Gazeta.ua. — 2020. — 2 червня.
• Ірина Славінська, Юлія Вебер. Перша українська нобеліатка росла серед виняткових людей, які жили так, як говорять // The Ukrainians. — 22 листопада, 2022.
• Промова Матвійчук — вручення Нобелівської премії миру 2022.

Посилання