Марія де Бурбон (1515—1538)

Мар́ія де Бурб́он (фр. Marie de Bourbon; 29 жовтня 1515, Пікардія — 18 вересня 1538, там само) — французька принцеса, донька Карла IV, герцога Вандома і Франсуази Алансонської. Марію розглядали на роль нареченої шотландського короля Якова V, однак вибір був зроблений на користь Мадлен Французької.

Марія де Бурбон фр. Marie de Bourbon
Марія де Бурбон Зарисовка портрета Марії роботи Жана Клуе. Пізніше з цієї зарисовки зроблено портрет, який і відправили в Шотландію королю Якову V
Народження:	29 жовтня 1515(1515-10-29) , Пікардія
Смерть:	28 вересня 1538(1538-09-28) (22 роки) Там само
Поховання:	Собор Паризької Богоматері
Рід:	Бурбони
Батько:	Карл IV де Бурбон-Вандом
Мати:	Франсуаза Алансонська

Походження

Марія де Бурбон народилася 1515 року в Шато де ла Фер в сім'ї Карла IV, ^[ru], і Франсуази Алансонської; Марія стала першою донькою і другою дитиною з тринадцяти їхніх дітей. По батьківській лінії Марія доводилася онукою ^[en], і Марії де Люксембург; по материнській — ^[ru], і Маргарити Лотарингської. Крім дванадцяти рідних братів і сестер, Марія мала єдиноутробних брата і сестру від шлюбу матері з ^[ru], однак на момент народження принцеси обидва вони були мертві.

Матримоніальні плани

Перші переговори

1517 року відбулось підписання франко-шотландського ^[en], що мав на меті підтримати Старий союз, ослаблений поразкою шотландців у битві біля Флоддена. Одним із положень договору значилося одруження шотландського короля з французькою принцесою. У квітні 1530 Джон Стюарт, герцог Олбані, був уповноважений завершити переговори про шлюб Якова V і Мадлен Французької. Втім, позаяк Мадлен не володіла відмінним здоров'ям, було запропоновано іншу наречену — Марію де Бурбон — і посаг, гідний дочки французького короля. До кінця 1534 року секретар Джона Стюарта, Ніколас Каніве, і секретар шотландського монарха ^[en] доставили Якову V портрет Марії, що належав пензлю Жана Клуе.

1533 року Маргарита Наваррська обговорила матримоніальні плани з дипломатом Генріха VIII, герцогом Норфолка. Вона зазначила, що герцог Вандом був тісно пов'язаний з імператором Карлом V і стверджувала, що Марія та її сестра були «хворими й кривими». Маргариту також дивувала можливість шлюбу Якова V з Христиною Данською, оскільки була переконана, що на роль королеви Шотландії більше підійде її зовиця ^[en].

У січні 1535 року Яків V спрямував Франциску I листа, в якому пояснив, що відчуває ніби переговори були спотворені й надсилає до Франції свого глашатая Джеймса Айкенхеда. Айкенхеду було доручено розтлумачити, що Яків не може відійти від договору 1517 року, побравшись з нареченою не королівської крові без згоди парламенту Шотландії.

Другі переговори

У відповідь на пояснення Айткенхеда Франциск I знову твердо вказав Якову V на те, що Мадлен, французька принцеса з королівської сім'ї, не може вийти заміж за короля через слабке здоров'я. Франциск вкотре запропонував альтернативний варіант шлюбу з Марією.

5 червня 1535 Яків писав Франциску щодо можливості шлюбу з Мадлен, договору і заміни нареченої Марією. Він писав, що чув від Ніколаса Каніве, що Марія Бурбон була можливою нареченою. Яків V відіслав листа з його «знайомим слугою» Джеймсом Айкенхедом, якому доручив переконатися, що жінка, яку Якову пропонують за дружину, відповідає його очікуванням стосовно характеру, манер і титулу. Крім того, Айкенхед повинен був довідатися стосовно обіцяного королівського посагу для Марії, якщо вона відповідає всім вимогам короля. У разі укладення шлюбного договору Марія разом зі своїми придворними дамами (всі вони на вимогу Якова мали бути аристократичного походження) повинна була негайно відбути у свій новий будинок, щоб встигнути прибути до Шотландії до настання зими. Того самого дня Яків відправив листи аналогічного змісту ^[ru] і Анну де Монморансі.

У той період герцог Олбані серйозно задумався про можливість шлюбу Якова V з овдовілою герцогинею Міланською і став гальмувати переговори про шлюб з Марією. Крім того, при шотландському дворі поповзли чутки про те, що король бажає обвінчатись зі своєю колишньою коханкою . І все-таки 28 грудня 1535 року Айкенхед вирушив до Франції, щоб поновити переговори про союз із Вандомським домом і зміг укласти найбільш вигідний для короля договір. Яків призначив свого повіреного законним представником шотландського короля для завершення шлюбних справ.

29 березня 1536 року в Крем'є поблизу Ліона було підписано і скріплено королівською печаткою остаточний договір про шлюб короля Якова I й Марії Бурбон. На підписанні були присутні Жан III д'Етурмель, управитель двору герцога Вандомського; Матьє де Лонгжу, ^[en]; ^[fr], глава французького парламенту; Гійом Фе, сеньйор Ферні, королівський камергер, і Джеймс Айкенхед (у французьких документах він позначений як Hacquenet). Шлюбний договір підписали ^[ru], канцлер Антуан де Бург, Анн де Монморансі, маршал Франції, і адмірал Філіпп Шабо, граф Бюзансе. Згідно з договором, серед іншого, в разі передчасної смерті Якова в довічне розпорядження Марії переходив Фолклендський палац. У квітні 1536 року Франциск I, як закріплення договору, передав Якову намисто Ордену Святого Михайла. У липні 1536 року помер герцог Олбані, так і не дочекавшись королівського весілля.

Відмова Якова V і подальше життя

Шотландський король відвідав Марію в Сен-Кантені в Пікардії у вересні 1536 року, а потім вирушив на південь, щоб зустрітися з Франциском I. При французькому дворі Яків V зустрівся з дочкою Франциска I, Мадлен, в яку закохався з першого погляду. Попри вже укладений договір, шотландський король став просити руки Мадлен. Посилаючись на хворобу принцеси й суворий клімат Шотландії, який міг виявитися фатальним для здоров'я доньки, що вже похитнулося, Франциск I не дав згоди на шлюб. Яків наполягав і, врешті-решт, Франциск поступився: договір з Марією був розірваний і 1 січня 1537 року в Соборі Паризької Богоматері Яків і Мадлен одружилися.

14 жовтня 1536 року ^[en], єпископ Фаенци, писав, що Франциск I запропонував Марії в чоловіки герцога Лотарингського, однак подальшого розвитку ця пропозиція не дістала. Мадлен померла через кілька місяців після весілля; Марія спочила трохи пізніше, ніж через півтора року. На думку шотландського хроніста ^[en], Марія була настільки засмучена відмовою Якова побратися з нею, що незабаром тяжко занедужала і померла.

Примітки

1. Louda, Maclagan, 1999, с. таб. 68.
2. Hannay, 1954, с. 43—44, 51—52, 170.
3. Hannay, 1954, с. 280—281.
4. Bapst, 1889, с. 232.
5. Duke Of Norfolk to Henry VIII // Letters and Papers, Foreign and Domestic, Henry VIII. — London : Her Majesty's Stationery Office, 1882. — Vol. 6 (1533), no. 692.
6. Hannay, 1954, с. 282—283.
7. Hannay, 1954, с. 51—52, 283.
8. Hannay, 1954, с. 289—290.
9. Hannay, 1954, с. 283, 289—290, 302—305.
10. Decagny, 1857, с. 37.
11. Hannay, 1954, с. 314—315.
12. Hannay, 1954, с. 273.
13. Cameron, 2005, с. 131.
14. Ashley, 1999, с. 570.
15. Lindsay Webster. . Rough Wooing (англ.). gaddgedlar.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2004. Процитовано 6 вересня 2015.
16. Lindsay, 1814, с. 374.

Література

• Ashley, Mike. The Mammoth Book of British Kings & Queens. — Carroll & Graf, 1999. — P. 570. — , 9780786706921.
• Bapst, Edmond. Les mariages de Jacques V. — Librairie Plon, 1889. — 338 p.
• Cameron, Jamie. James V: The Personal Rule 1528-1542. — Birlinn Limited, 2005. — 400 p. — , 9780859766098.
• Decagny, Paul. Notice historique sur le château de Suzanne en Santerre (Somme) et sur la maison d'Estourmel. — J. Quentin, 1857. — P. 37.
• Hannay, Robert Kerr. The Letters of James V: Collected and Calendared / ed. Denys Hay. — H.M. Stationery Office, 1954. — 468 p.
• Lindsay of Pitscottie, Robert. Chronicles of Scotland / ed. John Graham Dalyell. — Edinburgh : G. Ramsay and Company, 1814. — Т. 2.
• Louda, Jiří; Maclagan, Michael. Lines of Succession: Heraldry of the Royal Families of Europe. — Little, Brown Book Group Limited, 1999. — 308 p. — , 9780316848206.

Посилання

• (фр.). Musée Condé, Chantilly, RMN. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2016.