Марія Тереса Карреньо Гарсіа де Сіна ісп María Teresa Carreño García de Sena 22 грудня 1853 Каракас 12 червня 1917 Нью Й

Марія Тереса Карреньо Гарсіа де Сіна (ісп. María Teresa Carreño García de Sena; 22 грудня 1853, Каракас — 12 червня 1917, Нью-Йорк) — венесуельсько-американська піаністка і композитор. Її називали королевою і Валькирією фортепіано.

Марія Тереса Карреньо
ісп. María Teresa Gertrudis de Jesús Carreño García

Основна інформація
Дата народження	22 грудня 1853(1853-12-22)^[1]^[2]^[…]
Місце народження	Каракас, Венесуела
Дата смерті	12 червня 1917(1917-06-12)^[1]^[2]^[…] (63 роки)
Місце смерті	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США^[4]
Поховання	Національний пантеон Венесуели
Роки активності	з 1863
Громадянство	Венесуела
Професії	композиторка, диригентка, піаністка, оперна співачка
Вчителі	Луї Моро Готшалк
Співацький голос	сопрано
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Батько	^d
Діти	^d і ^d
Автограф
Файли у Вікісховищі

Біографія

Марія Тереса Карреньо зросла музичної та літературної сім'ї, в 1862 році переїхала в США, де основним вчителем юної піаністки став Луї Моро Готшалк. У десятирічному віці дебютувала з Бостонським симфонічним оркестром, виступала у Білому домі перед Авраамом Лінкольном.

З 1866 року жила переважно в Парижі, познайомилася з Гуно і Россіні, брала уроки у Антона Рубінштейна, грала разом з Листом, в 1873 році вийшла заміж за скрипаля Еміля Соре.

У 1874 році повернулася в Сполучені Штати. Пробувала себе як оперна співачка, в 1876 році познайомилася зі співаком Джованні Тальяпьетрой, який виконував головну партію в постановці «Дон Жуана» Моцарта і в якій Карреньо співала Церліну. Незабаром вступила з ним у другий шлюб. Карреньо і Тальяпьетра разом організували у 1885—1887 роках власну оперну трупу, з якою гастролювали на батьківщині Карреньо у Венесуелі. Гастролі були неуспішні. Це призвело, мабуть, до загострення відносин між подружжям і до розлучення.

У 1889 році Марія Тереса Карреньо знову вирушила до Європи, успішно провела гастролі до Німеччини і вийшла заміж утретє за композитора Ежена д Альбера. Неодноразово гастролювала в усіх найбільших містах Європи, в Північній і Південній Америці, Австралії, Африці; в 1891 році відвідала столицю Російської імперії місто Санкт-Петербург.

Останні роки життя Карреньо знову провела в Америці. В 1917 році під час гастролей на Кубі вона відчула нездужання і померла невдовзі після повернення в Нью-Йорк. Її похорон зібрали вершки міжнародного музичного співтовариства, включаючи Ігнаца Падеревського, Вальтера Дамроша, Франца Кнайзеля, Мішу Ельмана та інших

Залишила близько 40 творів для фортепіано, вокальної та камерної музики. Прем'єрний запис альбому фортепіанних п'єс Карреньо здійснила в 2013 році Олександра Елер.

У Каракасі створений Фонд Тереси Карреньо, діє театр її імені.

Примітки

Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
https://www.presencecompositrices.com/compositrice/carreno-teresa
Mario Milanca Guzmán. Teresa Carreño: manuscritos inéditos y un proyecto para la creación de un Conservatorio de Música y Declamación [ 2 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Rev. music. chil., jul. 1996, vol.50, no.186. (ісп.)
Соловьёв Н. Ф.]]. Каррено, Тереза // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
https://query.nytimes.com/gst/abstract.html?res=9D07E0DA123BE03ABC4D52DFB066838C609EDE [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.] Musicians gather at Carreno's bier] // The New York Times, June 15, 1917. (англ.)
, 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 51. .

Посилання

(англ.)
Вільні ноти авторства Марія Тереса Карреньо на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)

Література

Belloni E. Teresa Carreño: colori di madre. — Milano: Charta, 2001.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb14850305p_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-2] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q615699"_data-entity-id="Q5375741">[http://global.britannica.com/biography/Teresa-Carreno_Encyclopædia_Britannica]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5375741]]</div>-3] Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741

[[https://www.presencecompositrices.com/compositrice/carreno-teresa_https://www.presencecompositrices.com/compositrice/carreno-teresa]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-4] ttps://www.presencecompositrices.com/compositrice/carreno-teresa

[5] Mario Milanca Guzmán. Teresa Carreño: manuscritos inéditos y un proyecto para la creación de un Conservatorio de Música y Declamación [ 2 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Rev. music. chil., jul. 1996, vol.50, no.186. (ісп.)

[Викитека_ЭСБЕ-6] Соловьёв Н. Ф.]]. Каррено, Тереза // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[7] ttps://query.nytimes.com/gst/abstract.html?res=9D07E0DA123BE03ABC4D52DFB066838C609EDE [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.] Musicians gather at Carreno's bier] // The New York Times, June 15, 1917. (англ.)

[8] , 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 51. .

[1]

[2]

[4]