Марія Колесникова

Марія Олександрівна Колесникова (24 квітня 1982(1982-04-24), Мінськ) — білоруська політична діячка і флейтистка, координаторка штабу Віктора Бабарика, політична ув'язнена і в'язень сумління. Соратниця кандидатки в президенти Білорусі Світлани Тихановської, член Координаційної ради білоруської опозиції. Одна з найвідоміших учасниць протестів у Білорусі 2020 року.

Колесникова Марія Олександрівна
біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава
Ім'я при народженні	біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава
Народилася	24 квітня 1982(1982-04-24)^[1] (42 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР^[1]
Країна	Білорусь
Діяльність	політична діячка
Alma mater	Білоруська державна академія музики^[1] і Штутгартська вища школа музики і театру
Знання мов	російська, білоруська, німецька і англійська
Членство	Координаційна рада (Білорусь) і ^d
Партія	^d
Нагороди	премія Сахарова за свободу думки (2020) ^d (2021) Найхоробріша жінка світу (2021) премія Вацлава Гавела (2021) ^d (2021) ^d (2022)
IMDb	ID 5752834
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колесникова.

Життєпис

Закінчила Білоруську академію музики за фахом флейтист і диригент.

У Білорусі впродовж восьми років викладала гру на флейті в гімназіях, грала в оперному театрі, Національному академічному концертному оркестрі та Президентському оркестрі Білорусі. З 2007 року навчалася у Вищій школі музики Штутґарта на факультетах старовинної та сучасної музики. Працювала в Німеччині, брала участь у концертах, організовувала міжнародні культурні проєкти в Німеччині, наприклад, творче об'єднання «Artemp».

Під час виборчої кампанії перед президентськими виборами в Білорусі 2020 року приєдналась до штабу опозиційного кандидата Віктора Бабарика, а після його арешту сама очолила штаб. У липні 2020 штаби трьох основних опозиційних кандитатів об'єднали свої зусилля задля підтримки кандидатури Світлани Тихановської.

Брала участь у протестах в Мінську, під час яких озвучувала вимоги протесту. Разом із Світланою Тихановською та Веронікою Цепкало нині є найпопулярнішими опозиційними політиками і умовними лідерами протесту.

7 вересня 2020 року о 10:05 невідомі викрали Колесникову в центрі Мінська. Уранці 8 серпня прикордонний комітет Білорусі заявив, що Колесникова виїхала з країни, перетнувши кордон з Україною на пункті пропуску «Олександрівка» о 4 ранку. Згодом ЗМІ, а пізніше ще й адвокат Колесникової повідомили, що Марію намагалися насильно депортувати в Україну, вона порвала свій паспорт, після чого її заарештували і перевезли в СІЗО. Її підозрювали у справі щодо можливого захоплення влади.

10 вересня спільною заявою дванадцяти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, була визнана політичною ув'язненою. 9 вересня року шефство над політичною ув'язненою взяла Клаудія Рот, віцепрезидент Бундестагу. 11 вересня «Amnesty International» визнала Колесникову ув'язненою сумління.

16 вересня Колесниковій офіційно пред'явили звинувачення у закликах до заподіяння шкоди нацбезпеці Білорусі з використанням ЗМІ та інтернету. 18 вересня Марії було продовжено термін утримання під вартою щонайменше до 8 листопада.

25 вересня адвокатку Колеснікової Людмилу Казак відпустили з мінського СІЗО після суду за її справою. Суддя Олександр Руденко присудив їй штраф у розмірі 675 білоруських рублів.

6 вересня 2021 року Мінський обласний суд засудив Колесникову та Максима Знака до 11 та 10 років ув'язнення відповідно, визнавши винними за трьома статтями Кримінального Кодексу РБ: ч. 3 ст. 361 (заклики до дій проти національної безпеки), ч. 1 ст. 357 (змова з метою захоплення державної влади неконституційним шляхом), ч. 1 ст. 361-1 (створення екстремістського формування і керівництво ним). Колесникову мало бути направлено для відбуття покарання до колонії загального режиму, а Знака — посиленого.

Реакція

19 листопада 2020 р. Джим Гілмор, посол США в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, виступив із заявою зі закликом до негайного звільнення Колесникової як «важливого кроку до національного діалогу».

Нагороди

• Премія імені Сахарова (2020)
• Премія імені Мартіна Лютера «Безстрашне слово» (2020)
• Премія фонду Герхарда і Ренати Баум в галузі прав людини (2021)
• ^[de] за мир і права людини (2021)
• ^[de] (2021)
• Найхоробріша жінка світу (2021)
• Премія імені ^[pl] (2021)
• Премія Вацлава Гавела (2021)

Примітки

1. https://bigbookname.com/user/maria-kalesnikava-6175066
2. (біл.). Радіо Свобода. 8 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
3. Адар'я Гуштын (8 серпня 2020). (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
4. Семенова, Інна (7 вересня 2020). Музикантка в опозиції. Що відомо про Марію Колесникову, яку викрали в Мінську. НВ. оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
5. Музыкант и серфингист. Кто такая Мария Колесникова — представитель штаба Виктора Бабарико [ 21 липня 2020 у Wayback Machine.] — tut.by
6. Толкачёва, Елена (7 вересня 2020). Марию Колесникову в центре Минска задержали и увезли неизвестные (рос.). TUT.BY. оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
7. Жаровський, Євген (7 вересня 2020). Міліція заперечує затримання. Що відомо про викрадення Марії Колесникової - останні новини. НВ. оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
8. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
9. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 9 вересня 2020.
10. Патрабуем неадкладнага вызвалення Марыі Калеснікавай, Максіма Знака і Іллі Салея (біл.). Правозахисний центр «Вясна». 10 вересня 2021. оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
11. Калеснікава, Знак і Салей прызнаныя палітвязнямі (біл.). Радіо «Рація». 10 вересня 2020. оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
12. Claudia Roth, Vice President of the German Bundestag, takes over the prisoner’s godparenthood for Maria Kolesnikova (англ.). Libereco – Partnership for Human Rights. 9 вересня 2020. оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
13. Мороз, Янина (27 вересня 2021). Премия Совета Европы Колесниковой - награда белорусам и тревожный сигнал (рос.). Deutsche Welle. оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
14. (рос.). Amnesty International. 11 вересня 2021. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
15. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
16. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 18 вересня 2020.
17. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
18. . Укрінформ (укр.). 6 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
19. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
20. On Human Rights Violations in Belarus (англ.). ^[en]. 19 листопада 2020. оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
21. . Європейська правда. 22 жовтня 2020. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
22. (біл.). Радыё Свабода. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
23. (нім.). ^[pl]. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
24. (біл.). Белсат. 15 квітня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
25. (нім.). ^[simple]. 13 липня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |cite web= ()
26. (рос.). Гордон. 26 квітня 2021. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
27. (нім.). Die Presse. 16 липня 2021. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.

Посилання

• Сторінка Маріі Колесникової на сайті Правозахисного центру «Вясна» [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.]