Марків Віталій Михайлович

Віталій Михайлович Марків (нар. 16 серпня 1989(19890816), м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, Українська РСР)— український військовослужбовець, головний сержант батальйону оперативного призначення ім. Кульчицького Нацгвардії України. Учасник Революції гідності та російсько-української війни, зокрема боїв за Слов'янськ, Вуглегірськ, Станицю Луганську, Попасну у 2014—2017. Громадянин України та Італії.

Марків Віталій Михайлович
Народився	16 серпня 1989(1989-08-16) (34 роки) Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна  Італія
Національність	українець
Діяльність	доброволець, військовослужбовець, громадський активіст
Знання мов	італійська
Нагороди
Звання	Молодший лейтенант
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марків.

У липні 2019 року італійський суд спершу визнав Віталія винним у загибелі італійського фоторепортера Андреа Роккеллі на Донбасі в травні 2014 року, але 3 листопада 2020 Марківа було повністю виправдано й звільнено апеляційним судом Мілана.

Життєпис

Ранні роки

Народився 16 серпня 1989 року в Хоросткові Тернопільської області. 2003 року з матір'ю й сестрою переїхав до Італії, де закінчив технічний коледж, отримав громадянство Італії. Працював діджеєм. В Україну повернувся в грудні 2013 року під час Євромайдану.

Сімейний стан

Громадська та військова діяльність

Під час Євромайдану в Києві був членом Самооборони. З початком російсько-української війни став добровольцем у Першому батальйоні Національної гвардії України ім. Кульчицького, з яким пізніше, маючи звання старшого сержанта, підписав контракт. Чинний заступник командира взводу. Брав участь у боях під Слов'янськом навесні 2014 року та в таких місцях як, Станиця Луганська, Попасна. В період 2014—2017.

Ув'язнення в Італії

2017 року Марків поїхав до Італії, щоб відвідати матір. 30 червня 2017 року в аеропорту Болоньї італійська поліція заарештувала Маркова за підозрою у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі разом із його російським колегою Андрієм Мироновим, які загинули внаслідок мінометного обстрілу у травні 2014 року поблизу Слов'янська. Заступник генпрокурора України Євген Єнін повідомив, що Роккеллі відвідав так звану («сіру зону») без погодження цього візиту з офіційною владою України.

Від часу затримання український військовий перебував в ув'язненні у Павії. У листопаді 2017 року суд відмовився змінити Маркову запобіжний захід і відпустити його під домашній арешт. Розслідування справи італійською прокуратурою було завершене у травні 2018 року, перше засідання суду розпочалося 6 липня в місті Ассізі. За повідомленням місцевої преси, потерпілою стороною на процесі виступила родина загиблого журналіста і Національна федерація італійської преси (FNSI).

Італійський адвокат Маркова Раффаеле делла Валле вказує на абсурдність звинувачень:

Допит тривав близько 6 годин. Було непросто, але ми змогли надати багато корисної інформації. Мій клієнт заявив про свою невинуватість та несправедливість затримання, адже він ніяк не причетний до загибелі фотографа. Віталій сказав, що нікого не вбивав. По-друге, він заявив, що ситуація була геть іншою, ніж її змальовує сторона звинувачення. Прокурори твердять, що Марків був командиром батальйону і міг віддавати накази. Але мій клієнт наголосив, що був звичайним солдатом. Віталій також заявив, що не був авантюристом, якому закортіло піти на війну. Він, як громадянин України, захотів підтримати свою країну у війні, спершу пішов на фронт волонтером, а в березні 2014-го офіційно вступив до лав Національної гвардії та отримував за це зарплатню. Віталій був простим солдатом, який не міг віддавати накази будь-кому і не мав доступу до мінометів. У його розпорядженні був лише автомат, з якого він аж ніяк не міг поцілити в журналістів. Віталій засвідчив, що в той день він перебував на пагорбі Карачун, але в позиції, з якої не було видно місця інциденту. За його словами, стріляти туди навіть з автомата він не міг би, адже перебував з іншого боку пагорба та мав обмежений радіус огляду. Марків також сказав, що мінометні обстріли здійснювали обидві сторони конфлікту. Цілком можливо, що в журналістів поцілила міна, випущена проросійськими терористами, які контролювали територію. З огляду на все це, Віталій Марків наполягає на своїй повній невинуватості

Судові засідання і вирок

Винесення вироку було заплановане на 12 липня 2019 року. Прокуратура вимагає для підсудного покарання у вигляді 17 років ув'язнення. Адвокати родини італійського журналіста сподівалися отримати декілька мільйонів євро компенсації.

12 липня 2019 року італійський суд провів остаточне засідання у справі Віталія Маркова, на якому обвинуваченому було надане останнє слово перед оголошенням вироку.

Після наради, суд оголосив рішення (без мотивувальної частини), оголосивши Маркова винним та призначивши покарання у вигляді 24 років позбавлення волі з зобов'язанням виплати компенсації родині загиблого.

Після оголошення вироку Маркова помістили до виправної колонії «Опера» в Мілані, де відбувають покарання злочинці за особливо тяжкі злочини.

Згодом Олесь Городецький повідомив, що «суд вирішив також направити запит на відкриття кримінального провадження проти народного депутата Богдана Матківського». У 2014 році Богдан Матківський з народним депутатом Андрієм Антонищаком очолював підрозділ Нацгвардії, у якому тоді служив Марків.

20 листопада 2019 Україна подала апеляцію на вирок. 31 серпня 2020 року голова МВС України Арсен Аваков заявив, що Національна поліція України має докази невинуватості Маркова.

3 листопада 2020 року Міланський апеляційний суд виніс виправдувальний вирок у справі Віталія Маркова, повністю виправдавши його. У грудні 2021 року Верховний касаційний суд Риму остаточно виправдав Марківа та зняв усі претензії до України. Судом було відхилено всі клопотання обвинувачення й залишено у силі виправдувальний вирок апеляційного суду.

Реакція в Україні

Особовий склад та ветерани батальйону оперативного призначення ім. Сергія Кульчицького вважають дану справу політично заанґажованою та направленою на дестабілізацію українсько-італійських відносин. Українські військові зазначили:

«Віталій Марків та бійці нашого батальйону фізично не могли бути причетні до загибелі вищевказаних осіб, оскільки станом на 24 травня 2014 жодного міномета на озброєнні нашого батальйону не було. Але звертаємо вашу увагу, що якраз у проросійських бойовиків на той час був даний вид озброєння, який активно використовувався проти українських військових і мирного населення».

Нардеп України Антон Геращенко заявив, що до затримання Марківа причетні російські спецслужби, яким вдалося намовити італійських правоохоронців до його затримання. МЗС України заявило, що справа перебуває під контролем української сторони.

29 вересня 2020 предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет звернувся до Папи римського Франциска з листом на підтримку Маркова.

Акції на підтримку

Світове українство розпочало міжнародну кампанію «Звільнити Маркова» (англ. Free Markiv). Кампанію ініціював голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький; заходи в рамках кампанії, окрім власне вояків АТО, побратимів Віталія, українських патріотичних організацій, підтримала діаспора, зокрема Генеральний секретар Світового Конґресу Українців Стефан Романів.

25 січня 2018 р. представники української громади пікетували міністерство юстиції Італії.

7 та 14 березня — акції у Києві, учасники пройшли маршем до посольства Італійської Республіки, де провели мітинг й озвучили вимоги.

Акції на підтримку українського вояка відбулися в Римі, Парижі, Берліні, Будапешті, Мадриді, Таллінні, Лісабоні, Лондоні, Афінах, а також в Нью-Йорку і Чикаго. У травні 2019 року для підтримки нацгвардійця Маркова на суд до Італії прибув Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

Виправдання

3 листопада 2020 року в апеляційному суді Мілана розпочалося чергове засідання з розгляду апеляції на вирок нацгвардійцю. На цьому судовому засіданні Віталія Маркова не було. На процесі він був присутній в режимі онлайн, перебуваючи у в'язниці.

Апеляційний суд Мілана відновив слухання і виправдав Маркова. 4 листопада Маркова зустріли на аеродромі Нацгвардії.

Сторона обвинувачення оскаржила виправдальний вирок. Про це Віталій Марків заявив під час презентації дослідження «Битва наративів: дезінформація Кремля щодо справи Віталія Марківа в Італії». В грудні 2021 року Верховний касаційний суд Італії відхилив позов та остаточно виправдав Марківа.

Судове переслідування в Росії

Під мінометним обстрілом 2014 року разом із Роккеллі загинув його перекладач, росіянин Андрій Миронов, і вже після звільнення Маркова італійським судом, 11 грудня 2020 року російський Басманний суд (м. Москва) санкціонував його заочний арешт за тими ж звинуваченнями — «вбивство, вчинене групою осіб за попередньою змовою загальнонебезпечним способом із мотивів політичної, ідеологічної, національної ненависті або ворожнечі». Міністр внутрішніх справ України Аваков назвав це «визнанням [Росією] своєї участі у спробі фальсифікації справи» та «неприхованим переслідуванням» з боку путінського режиму.

Нагороди

• Медаль «За військову службу Україні»(23.11.2015)
• Орден «За мужність» III ст. (12 грудня 2020) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові
• Орден Архистратига Михаїла I ступеня (ПЦУ, 2020)

Див. також

• Позивний Італієць (документальний фільм про Марківа)

Примітки

1. . BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
2. InfoResist.org. Диджей и спортсмен: Что известно об украинском военном, арестованном в Италии | ФОТО. InfoResist (ru-RU) . Процитовано 10 січня 2018.
3. . 112.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
4. . Українська правда. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
5. . Українська правда. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
6. . Українська правда. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.
7. . Радіо Свобода. 17 травня 2018. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
8. . Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 10 січня 2018.
9. . Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
10. . Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
11. . Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
12. . Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
13. . 5 канал (uk-UK) . Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.
14. . РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
15. Повідомлення у фейсбуці голови Християнського товариства в Італії Олеся Городецького 12.07.2019
16. . Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
17. . Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
18. . Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
19. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
20. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
21. . Дивись.info (укр.). 2 липня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 10 січня 2018.
22. . Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
23. . Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 10 січня 2018.
24. . espreso.tv. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 10 січня 2018.
25. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
26. Український світ встав на захист нацгвардійця Віталія Марківа. Цензор.нет. Процитовано 27 березня 2018.
27. . Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
28. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
29. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
30. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
31. . 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
32. Марків заявив, що в Італії оскаржили його виправдальний вирок. 24 Канал (укр.). Процитовано 9 грудня 2021.
33. . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
34. . www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
35. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
36. . Twitter (укр.). Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
37. Указ Президента України від 12 грудня 2020 року № 563/2020 «Про нагородження В.Марківа орденом «За мужність»»
38. Президент України нагородив Віталія Марківа орденом «За мужність» ІІІ ступеня [ 12 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12 грудня 2020 р.
39. . Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
40. Предстоятель зустрівся з нацгвардійцем Віталієм Марківим [ 10 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Пресслужба Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ), 10 Листопада 2020

Посилання

• Аваков пояснив Італії, чому Марків не міг убити Рокеллі [ 31 січня 2018 у Wayback Machine.] // Українська правда, 16 листопада 2017
• Алла Лазарева (8 березня 2018). . http://tyzhden.ua. Український тиждень. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
• . МВС України. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
• Валентин Ковальський. У смерті італійця не винен: українського сержанта помилково назвали капітаном [ 12 липня 2019 у Wayback Machine.] // «Вечірній Київ», 11 липня 2019
• Лист підтримки предстоятеля УПЦ КП Філарета з лікарні до Марківа, Сайт УПЦ КП [ 23 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Лист Філарета до Папи Римського Франциска з проханням допомогти визволенню Марківа. Сайт УПЦ КП [ 5 листопада 2020 у Wayback Machine.]