Марксизм в історичній науці — використання теорії і методу людино- і суспільствознавства, розроблених К.Марксом і Ф.Енгельсом у середині 19 ст., з метою пояснення історичного процесу. Теоретичні підстави запропонованої ними доктрини, що отримала назву марксизму, були сприйняті частиною інтелектуальних кіл Європи і світу як метод вивчення і тлумачення суспільних явищ минулого з їх проєкцією в майбутнє. Центр. ідеєю марксизму стало утвердження універсального погляду на закономірний природно-істор. процес прогресивної еволюції людства від примітивної сусп. організації первісних спільнот («первісного комунізму») до вищого і гуманістичного сусп. устрою — комунізму, заснованого на усуспільненні засобів вир-ва матеріальних благ, рівноправному їх розподілі між членами сусп-ва, свободі духовного вдосконалення. Осн. теор. підстави марксизму склали матеріалістична філософія з її двома складовими — матеріалізмом діалектичним і матеріалізмом історичним. Перший стверджував первинність матерії й вторинність свідомості і переносив закони діалектики на природу, людину і сусп-во. Другий — формулював поняття і теорії сусп. розвитку, засновані на екон. детермінізмі і соціальній боротьбі як рушіях сусп. поступу і змін. Незважаючи на те, що засновники марксизму вважали свою доктрину такою, що підлягає критиці, їхні послідовники, зокрема ідеологи і політики робітничого, соціалістичного, комуністичного та інших лівих соціальних рухів 19–20 ст., сприйняли її як форму «світської релігії» і завершену ідеологію «перебудови світу», як керівництво до соціальної практики.
Різновиди марксизму
Уже в 19 ст. розпочався перегляд деяких теор. положень марксизму, який призвів до появи у 20 ст. нових «розвинутих» різновидів марксизму, зокрема, нім. ревізіонізму (Е.Бернштейн, К.Каутський), австромарксизму (М.Адлер, О.Бауер, К.Реннер, Р.Гільфердинг), рад. версії під назвою «марксизм-ленінізм» (В.Ленін, Й.Сталін), неомарксизму на Заході (Д.Лукач, К.Корш, А.Грамши, Франкфуртська школа), китайс. версії марксизму (Мао Цзедун), низки лівацьких марксистських доктрин в країнах т. зв. Третього світу. В середині і 2-й пол. 20 ст. видозмінений марксизм або його різновиди використовувалися багатьма сусп. рухами та ідеологіями для досягнення політ. цілей. Ідеї марксизму, що послужили стимулом для поглиблення наук. суспільствознавчих досліджень у 20 ст., виявилися трансформованими відповідно до нових пізнавальних здобутків у т. зв. постмарксизмі, представники якого на базі критики теор. засад марксизму сформували постмодерністські підходи до соціальної реальності (Ж.Дерида, Ф.Лакан, Ф.Бодріяр, М.Фуко), заперечивши його гол. теор. постулати — об'єктивний універсалізм, детермінізм і монізм. На їх місце вони запровадили сусп-во як «уявний конструкт», «гегемонізм» як результат спрямованої політ. дії, «логіку рівності» замість боротьби суперечностей та «радикальну демократію» замість «диктатури класу».
Поширення марксизму
На початковому етапі поширення марксизму в 19 ст. його методологічні настанови спрямовувалися на подолання обмеженості попередніх ідеалістичних філософсько-істор. схем і зосередження уваги на вивченні реальних сусп. відносин в їх інтегрально-соціологічному вимірі. Привабливою стороною матеріалістичного підходу до історії був аналіз соціальних структур в їх конкретній взаємодії в певних часових і просторових рамках з посиленою увагою до екон. питань. Це дало підстави академічним ученим тогочасних європ. країн скептично поставитися до марксизму, запозичаючи тільки окремі компоненти його вчення про капіталізм і екон. детермінізм. Більшу популярність матеріалістичне розуміння історії знайшло серед діячів соціал-демократ. руху, які пропагували його вчення серед мас (П.Лафарг у Франції, А.Бебель, В.Лібкнехт, К.Каутський, Е.Бернштейн у Німеччині, А.Лабріола в Італії, Г.Плеханов у Росії, Ф.Зорге в США, Л.Кшивицький у Польщі та ін.). Наприкінці 60-х рр. 19 ст. марксистські ідеї з'явилися в укр. землях із Заходу. Київ. професор економії М.Зібер, а також деякі ін. професори Київського та Харківського ун-тів включили марксів аналіз капіталізму до своїх лекцій, а праця М.Зібера про Д.Рікардо була позитивно оцінена К.Марксом і Ф.Енгельсом, з якими він зустрічався особисто. Учень М.Зібера С.Подолинський під впливом марксизму написав кілька праць про капіталіст. пром-сть в Україні, а молоді галицькі інтелектуали І.Франко і М.Павлик перекладали укр. мовою і популяризували в західноукр. землях праці його основоположників. Під впливом марксизму певний час перебували відомі укр. економісти і соціологи, т. зв. легальні марксисти (див. Легальний марксизм) — Б.Кістяківський, Макс. Ковалевський, М.Туган-Барановський та ін. Прибічником марксистської інтерпретації історії до кінця життя залишався діяч західноукр. комуніст. руху Р.Роздольський, який залишив праці з історії марксизму, робітн. руху, опубліковані переважно після Другої світової війни на еміграції в США (зокрема, 2-томник «Створення К.Марксом „Капіталу“», 1968–69).
Ревізія марксистських підвалин
Зміна сусп. умов в індустріальних країнах Заходу на поч. 20 ст., нові наук. відкриття спричинили початок ревізії марксистських підвалин, зокрема в трактуванні істор. явищ. З одного боку, в Російській імперії прихильники марксизму поряд з пропагандою марксизму розпочали його застосування до аналізу істор. минулого і теор. «вдосконалення». Найбільшою активністю вирізнявся лідер більшовицького крила рос. соціал-демократії В.Ленін, який залишив багато пропагандистських і теор. творів, в яких розвивав «активістичні» сторони марксизму, доповнюючи їх теорією «партії нового типу», покликаної завоювати владу і встановити диктатуру пролетаріату. З цих позицій він аналізував істор. минуле Росії та ін. країн, підганяючи його під висновок про «закономірність» соціаліст. революції. Підсумком його теор. розвідок стало жорстке підпорядкування науки і к-ри ідеологічним канонам («партійність»), а теоретичні і практичні висновки послужили підставою для виникнення доктрини «марксизму-ленінізму», сформульованої та догматизованої його наступником Й.Сталіним. На початках існування СРСР марксистська методологія ще давала певний простір для творчого розгляду істор. проблем і відбилася в творчості деяких її адептів (О.Богданова, М.Бухаріна, М.Покровського, Є.Тарле), але після початку «соціалістичного наступу по всьому фронту» будь-які відхилення від встановлених парт. догм каралися репресивними органами. Розпочалася розробка «марксистсько-ленінської» версії рад. та світ. історії, яка ґрунтувалася на препарованому на догоду правлячій партії висвітленні і тлумаченні минулого. Рад. істор. наука аж до краху СРСР перебувала під жорстким ідеологічним контролем комуніст. партії, а історики виконували «партійне завдання» ідеологічної обробки мас. Це не заперечувало окремих успішних творчих здобутків рад. істориків, зокрема у вивченні багатьох соціально-екон. питань минулого. Але парт. диктат і відірваність від світ. струменя істор. думки негативно відбилися на їхній фаховій підготовці, що не дозволяла на рівних із закордонними колегами виступати на міжнар. арені. Подібна ситуація, з певними відмінностями, склалася й у країнах т. зв. соціаліст. системи, які опинилися під ідеологічним контролем комуніст. партій.
Критика марксизму
З другого боку, на Заході марксизм став в епіцентрі дискусій щодо можливості суспільно-політ. оновлення капіталіст. світу. Критиці було піддано схематичні положення марксизму про автоматизм соціальних змін, про невідворотність революц. форм перетворення сусп-ва та інші. Зх. марксисти реагували на критику й намагалися осмислити нові тенденції трансформації сусп. відносин, що стали помітними наприкінці 19 ст. Ревізія низки основоположних засад марксизму була здійснена в працях нім. та австрійс. марксистів, діячів соціал-демократії. К.Каутський одним з перших відмовився від екон. детермінізму в поясненні сусп. змін (2-томник «Матеріалістичне розуміння історії», 1927–29). Е.Бернштейн протиставив революц. шляху зміни устрою — еволюційний. Австрійс. марксисти поставили питання про доповнення марксизму здобутками соціології, психології, етнології, а також морально-етичними ідеалами. Після воєнних і революц. потрясінь 1917–23 виник напрям «неомарксизму», пов'язаний з іменами угор. комуніста Д.Лукача, нім. соціал-демократа К.Корша, італ. комуніста А.Грамши. Згодом напрям розгалузився на кілька самостійних угруповань — філософів Франкфуртської школи (В.Беньямін, Т.Алорно, Ю.Габермас), фрейдомарксистів (В.Райх, Г.Маркузе, Е.Фромм), екзистенціальних марксистів (Ж.-П.Сартр, А.Камю, М.Мерло-Понті), феноменологічних марксистів (Е.Пачі, П.Піконе, група югославського час. «Праксіс»), аналітичних марксистів (Л.Альтюссер, Л.Коен, Д.Елстер, Д.Ремер). Спільним для них було критичне переосмислення всіх складових марксистського вчення з «діалектико-гуманістичних» позицій і здобутків соціальних та гуманітарних наук. Їхні теор. напрацювання незначною мірою вплинули на історіописання на Заході, де прихильники марксизму надалі дотримувалися структурно-соціологічної моделі інтерпретації минулих явищ з особливою увагою до немайнових соціальних груп (Е.Гобсбаум, Л.Голдман, А.Лефевр, А.-В.Гоулднер, І.-Л.Горовіц, Н.Бірнбаум, Л.Левенталь, Р.Фридерікс, Ч.-Р.Міллс та ін.). Натомість методологічні корективи в творчість марксистів внесли теор. напрацювання франц. Анналів школи, в яких соціальні виміри істор. процесу органічно поєднувалися із свідомісними (історична пам'ять, ментальність) та природничо-географічними (час і середовище), а істор. явища досліджувалися із залученням методів та інструментів ін. соціальних і гуманітарних наук.
Вплив постмодернізму
У середині і 2-й половині 20 — на поч. 21 ст. значний вплив на трансформацію істор. парадигми марксизму на Заході вчинили зміни епістемологічних засад історіографічної творчості, пов'язані з «когнітивним поворотом», постструктуралізмом і деконструктивізмом, «лінгвістичним зворотом», «культурно-антропологічним викликом», виникненням «наративної філософії історії» та ін. новаціями в розумінні соціальних процесів, котрі покриваються поняттям постмодернізм (див. Постмодернізм в історичній науці). Заг. спрямуванням ситуації постмодерну є «культурницький» підхід до всіх здобутків людського розуму, усунення (або визнання) ідеологічного забарвлення творів людської думки, акцент на культ. плюралізмі як основі соціального співжиття людей і спільнот, відмова від надмірних амбіцій раціоналізму на користь чуттєвості. Хоча внаслідок «постмодерністського виклику» наук. ідеї та ідеали попереднього часу зазнали потужного струсу, парадигми, запропоновані ним, відкрили нові обрії та можливості пізнання. Марксистська парадигма поступово розчинилася в нових напрямах і школах суспільствознавства, що виникли під впливом постмодерну — «новій історичній науці», психоісторії, інтелектуальній історії, культурно-антропологічній історії, мікроісторії, гендерній історії, усній історії, постколоніальних студіях, історії понять, історії речей тощо. Усі вони відкидають можливість наук. синтезу сусп. процесів у вигляді «метаоповідей», надають перевагу аналізу суб'єктивності в реконструкції минулих подій та явищ, яка дає змогу глибше проникнути в минулий людський світ мислення, світобачення і діяння. У такому ж ракурсі досліджується також соціальна історія різних сусп. груп та осіб. Марксизм для історичної науки перетворився з методології на об'єкт істор. аналізу.
Див. також
Джерела та література
- Зашкільняк Л. О. Марксизм в історичній науці [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Marksizm v istorichnij nauci vikoristannya teoriyi i metodu lyudino i suspilstvoznavstva rozroblenih K Marksom i F Engelsom u seredini 19 st z metoyu poyasnennya istorichnogo procesu Teoretichni pidstavi zaproponovanoyi nimi doktrini sho otrimala nazvu marksizmu buli sprijnyati chastinoyu intelektualnih kil Yevropi i svitu yak metod vivchennya i tlumachennya suspilnih yavish minulogo z yih proyekciyeyu v majbutnye Centr ideyeyu marksizmu stalo utverdzhennya universalnogo poglyadu na zakonomirnij prirodno istor proces progresivnoyi evolyuciyi lyudstva vid primitivnoyi susp organizaciyi pervisnih spilnot pervisnogo komunizmu do vishogo i gumanistichnogo susp ustroyu komunizmu zasnovanogo na ususpilnenni zasobiv vir va materialnih blag rivnopravnomu yih rozpodili mizh chlenami susp va svobodi duhovnogo vdoskonalennya Osn teor pidstavi marksizmu sklali materialistichna filosofiya z yiyi dvoma skladovimi materializmom dialektichnim i materializmom istorichnim Pershij stverdzhuvav pervinnist materiyi j vtorinnist svidomosti i perenosiv zakoni dialektiki na prirodu lyudinu i susp vo Drugij formulyuvav ponyattya i teoriyi susp rozvitku zasnovani na ekon determinizmi i socialnij borotbi yak rushiyah susp postupu i zmin Nezvazhayuchi na te sho zasnovniki marksizmu vvazhali svoyu doktrinu takoyu sho pidlyagaye kritici yihni poslidovniki zokrema ideologi i politiki robitnichogo socialistichnogo komunistichnogo ta inshih livih socialnih ruhiv 19 20 st sprijnyali yiyi yak formu svitskoyi religiyi i zavershenu ideologiyu perebudovi svitu yak kerivnictvo do socialnoyi praktiki Riznovidi marksizmuUzhe v 19 st rozpochavsya pereglyad deyakih teor polozhen marksizmu yakij prizviv do poyavi u 20 st novih rozvinutih riznovidiv marksizmu zokrema nim revizionizmu E Bernshtejn K Kautskij avstromarksizmu M Adler O Bauer K Renner R Gilferding rad versiyi pid nazvoyu marksizm leninizm V Lenin J Stalin neomarksizmu na Zahodi D Lukach K Korsh A Gramshi Frankfurtska shkola kitajs versiyi marksizmu Mao Czedun nizki livackih marksistskih doktrin v krayinah t zv Tretogo svitu V seredini i 2 j pol 20 st vidozminenij marksizm abo jogo riznovidi vikoristovuvalisya bagatma susp ruhami ta ideologiyami dlya dosyagnennya polit cilej Ideyi marksizmu sho posluzhili stimulom dlya pogliblennya nauk suspilstvoznavchih doslidzhen u 20 st viyavilisya transformovanimi vidpovidno do novih piznavalnih zdobutkiv u t zv postmarksizmi predstavniki yakogo na bazi kritiki teor zasad marksizmu sformuvali postmodernistski pidhodi do socialnoyi realnosti Zh Derida F Lakan F Bodriyar M Fuko zaperechivshi jogo gol teor postulati ob yektivnij universalizm determinizm i monizm Na yih misce voni zaprovadili susp vo yak uyavnij konstrukt gegemonizm yak rezultat spryamovanoyi polit diyi logiku rivnosti zamist borotbi superechnostej ta radikalnu demokratiyu zamist diktaturi klasu Poshirennya marksizmuNa pochatkovomu etapi poshirennya marksizmu v 19 st jogo metodologichni nastanovi spryamovuvalisya na podolannya obmezhenosti poperednih idealistichnih filosofsko istor shem i zoseredzhennya uvagi na vivchenni realnih susp vidnosin v yih integralno sociologichnomu vimiri Privablivoyu storonoyu materialistichnogo pidhodu do istoriyi buv analiz socialnih struktur v yih konkretnij vzayemodiyi v pevnih chasovih i prostorovih ramkah z posilenoyu uvagoyu do ekon pitan Ce dalo pidstavi akademichnim uchenim togochasnih yevrop krayin skeptichno postavitisya do marksizmu zapozichayuchi tilki okremi komponenti jogo vchennya pro kapitalizm i ekon determinizm Bilshu populyarnist materialistichne rozuminnya istoriyi znajshlo sered diyachiv social demokrat ruhu yaki propaguvali jogo vchennya sered mas P Lafarg u Franciyi A Bebel V Libkneht K Kautskij E Bernshtejn u Nimechchini A Labriola v Italiyi G Plehanov u Rosiyi F Zorge v SShA L Kshivickij u Polshi ta in Naprikinci 60 h rr 19 st marksistski ideyi z yavilisya v ukr zemlyah iz Zahodu Kiyiv profesor ekonomiyi M Ziber a takozh deyaki in profesori Kiyivskogo ta Harkivskogo un tiv vklyuchili marksiv analiz kapitalizmu do svoyih lekcij a pracya M Zibera pro D Rikardo bula pozitivno ocinena K Marksom i F Engelsom z yakimi vin zustrichavsya osobisto Uchen M Zibera S Podolinskij pid vplivom marksizmu napisav kilka prac pro kapitalist prom st v Ukrayini a molodi galicki intelektuali I Franko i M Pavlik perekladali ukr movoyu i populyarizuvali v zahidnoukr zemlyah praci jogo osnovopolozhnikiv Pid vplivom marksizmu pevnij chas perebuvali vidomi ukr ekonomisti i sociologi t zv legalni marksisti div Legalnij marksizm B Kistyakivskij Maks Kovalevskij M Tugan Baranovskij ta in Pribichnikom marksistskoyi interpretaciyi istoriyi do kincya zhittya zalishavsya diyach zahidnoukr komunist ruhu R Rozdolskij yakij zalishiv praci z istoriyi marksizmu robitn ruhu opublikovani perevazhno pislya Drugoyi svitovoyi vijni na emigraciyi v SShA zokrema 2 tomnik Stvorennya K Marksom Kapitalu 1968 69 Reviziya marksistskih pidvalinZmina susp umov v industrialnih krayinah Zahodu na poch 20 st novi nauk vidkrittya sprichinili pochatok reviziyi marksistskih pidvalin zokrema v traktuvanni istor yavish Z odnogo boku v Rosijskij imperiyi prihilniki marksizmu poryad z propagandoyu marksizmu rozpochali jogo zastosuvannya do analizu istor minulogo i teor vdoskonalennya Najbilshoyu aktivnistyu viriznyavsya lider bilshovickogo krila ros social demokratiyi V Lenin yakij zalishiv bagato propagandistskih i teor tvoriv v yakih rozvivav aktivistichni storoni marksizmu dopovnyuyuchi yih teoriyeyu partiyi novogo tipu poklikanoyi zavoyuvati vladu i vstanoviti diktaturu proletariatu Z cih pozicij vin analizuvav istor minule Rosiyi ta in krayin pidganyayuchi jogo pid visnovok pro zakonomirnist socialist revolyuciyi Pidsumkom jogo teor rozvidok stalo zhorstke pidporyadkuvannya nauki i k ri ideologichnim kanonam partijnist a teoretichni i praktichni visnovki posluzhili pidstavoyu dlya viniknennya doktrini marksizmu leninizmu sformulovanoyi ta dogmatizovanoyi jogo nastupnikom J Stalinim Na pochatkah isnuvannya SRSR marksistska metodologiya she davala pevnij prostir dlya tvorchogo rozglyadu istor problem i vidbilasya v tvorchosti deyakih yiyi adeptiv O Bogdanova M Buharina M Pokrovskogo Ye Tarle ale pislya pochatku socialistichnogo nastupu po vsomu frontu bud yaki vidhilennya vid vstanovlenih part dogm karalisya represivnimi organami Rozpochalasya rozrobka marksistsko leninskoyi versiyi rad ta svit istoriyi yaka gruntuvalasya na preparovanomu na dogodu pravlyachij partiyi visvitlenni i tlumachenni minulogo Rad istor nauka azh do krahu SRSR perebuvala pid zhorstkim ideologichnim kontrolem komunist partiyi a istoriki vikonuvali partijne zavdannya ideologichnoyi obrobki mas Ce ne zaperechuvalo okremih uspishnih tvorchih zdobutkiv rad istorikiv zokrema u vivchenni bagatoh socialno ekon pitan minulogo Ale part diktat i vidirvanist vid svit strumenya istor dumki negativno vidbilisya na yihnij fahovij pidgotovci sho ne dozvolyala na rivnih iz zakordonnimi kolegami vistupati na mizhnar areni Podibna situaciya z pevnimi vidminnostyami sklalasya j u krayinah t zv socialist sistemi yaki opinilisya pid ideologichnim kontrolem komunist partij Kritika marksizmuZ drugogo boku na Zahodi marksizm stav v epicentri diskusij shodo mozhlivosti suspilno polit onovlennya kapitalist svitu Kritici bulo piddano shematichni polozhennya marksizmu pro avtomatizm socialnih zmin pro nevidvorotnist revolyuc form peretvorennya susp va ta inshi Zh marksisti reaguvali na kritiku j namagalisya osmisliti novi tendenciyi transformaciyi susp vidnosin sho stali pomitnimi naprikinci 19 st Reviziya nizki osnovopolozhnih zasad marksizmu bula zdijsnena v pracyah nim ta avstrijs marksistiv diyachiv social demokratiyi K Kautskij odnim z pershih vidmovivsya vid ekon determinizmu v poyasnenni susp zmin 2 tomnik Materialistichne rozuminnya istoriyi 1927 29 E Bernshtejn protistaviv revolyuc shlyahu zmini ustroyu evolyucijnij Avstrijs marksisti postavili pitannya pro dopovnennya marksizmu zdobutkami sociologiyi psihologiyi etnologiyi a takozh moralno etichnimi idealami Pislya voyennih i revolyuc potryasin 1917 23 vinik napryam neomarksizmu pov yazanij z imenami ugor komunista D Lukacha nim social demokrata K Korsha ital komunista A Gramshi Zgodom napryam rozgaluzivsya na kilka samostijnih ugrupovan filosofiv Frankfurtskoyi shkoli V Benyamin T Alorno Yu Gabermas frejdomarksistiv V Rajh G Markuze E Fromm ekzistencialnih marksistiv Zh P Sartr A Kamyu M Merlo Ponti fenomenologichnih marksistiv E Pachi P Pikone grupa yugoslavskogo chas Praksis analitichnih marksistiv L Altyusser L Koen D Elster D Remer Spilnim dlya nih bulo kritichne pereosmislennya vsih skladovih marksistskogo vchennya z dialektiko gumanistichnih pozicij i zdobutkiv socialnih ta gumanitarnih nauk Yihni teor napracyuvannya neznachnoyu miroyu vplinuli na istoriopisannya na Zahodi de prihilniki marksizmu nadali dotrimuvalisya strukturno sociologichnoyi modeli interpretaciyi minulih yavish z osoblivoyu uvagoyu do nemajnovih socialnih grup E Gobsbaum L Goldman A Lefevr A V Gouldner I L Gorovic N Birnbaum L Levental R Frideriks Ch R Mills ta in Natomist metodologichni korektivi v tvorchist marksistiv vnesli teor napracyuvannya franc Annaliv shkoli v yakih socialni vimiri istor procesu organichno poyednuvalisya iz svidomisnimi istorichna pam yat mentalnist ta prirodnicho geografichnimi chas i seredovishe a istor yavisha doslidzhuvalisya iz zaluchennyam metodiv ta instrumentiv in socialnih i gumanitarnih nauk Vpliv postmodernizmuU seredini i 2 j polovini 20 na poch 21 st znachnij vpliv na transformaciyu istor paradigmi marksizmu na Zahodi vchinili zmini epistemologichnih zasad istoriografichnoyi tvorchosti pov yazani z kognitivnim povorotom poststrukturalizmom i dekonstruktivizmom lingvistichnim zvorotom kulturno antropologichnim viklikom viniknennyam narativnoyi filosofiyi istoriyi ta in novaciyami v rozuminni socialnih procesiv kotri pokrivayutsya ponyattyam postmodernizm div Postmodernizm v istorichnij nauci Zag spryamuvannyam situaciyi postmodernu ye kulturnickij pidhid do vsih zdobutkiv lyudskogo rozumu usunennya abo viznannya ideologichnogo zabarvlennya tvoriv lyudskoyi dumki akcent na kult plyuralizmi yak osnovi socialnogo spivzhittya lyudej i spilnot vidmova vid nadmirnih ambicij racionalizmu na korist chuttyevosti Hocha vnaslidok postmodernistskogo vikliku nauk ideyi ta ideali poperednogo chasu zaznali potuzhnogo strusu paradigmi zaproponovani nim vidkrili novi obriyi ta mozhlivosti piznannya Marksistska paradigma postupovo rozchinilasya v novih napryamah i shkolah suspilstvoznavstva sho vinikli pid vplivom postmodernu novij istorichnij nauci psihoistoriyi intelektualnij istoriyi kulturno antropologichnij istoriyi mikroistoriyi gendernij istoriyi usnij istoriyi postkolonialnih studiyah istoriyi ponyat istoriyi rechej tosho Usi voni vidkidayut mozhlivist nauk sintezu susp procesiv u viglyadi metaopovidej nadayut perevagu analizu sub yektivnosti v rekonstrukciyi minulih podij ta yavish yaka daye zmogu glibshe proniknuti v minulij lyudskij svit mislennya svitobachennya i diyannya U takomu zh rakursi doslidzhuyetsya takozh socialna istoriya riznih susp grup ta osib Marksizm dlya istorichnoyi nauki peretvorivsya z metodologiyi na ob yekt istor analizu Div takozhMarksistska sociologiyaDzherela ta literaturaZashkilnyak L O Marksizm v istorichnij nauci 9 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1