Манько Леонід Якович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манько.

Леонід Якович Манько (нар. 17 (29) березня 1863(18630329), Полтава — пом. 16 квітня 1922, Єлисаветград, нині Кропивницький) — український актор і драматург.

Манько Леонід Якович
Народився	17 (29) березня 1863 Полтава, Російська імперія
Помер	16 квітня 1922(1922-04-16) (59 років) Єлисаветград, Миколаївська губернія, Українська СРР
Поховання	Кропивницький
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	актор, актор театру, драматург
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Вчився в гімназії у Полтаві. З 17 років брав участь у полтавському аматорському драматичному гуртку, співробітничав у російській трупі Г. Виходцева. 1882 року вступив до трупи М. Кропивницького. У 1885—1890 роках був членом товариства М. Старицького. У 1891 році знову в трупі Кропивницького. Згодом працював в українських трупах М. Садовського, (Г. Деркача), О. Суслова, О. Суходольського, Д. Гайдамаки.

Яскравий комедійний талант актора визначився після виконання ним у 1883 році ролі Гордія Поваренка («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» Кропивницького).

Найкращі ролі: Іван Непокритий («Дай серцеві волю — заведе у неволю» Кропивницького), Василь («Кум-мірошник, або Сатана в бочці» Дмитра Дмитренка), Дмитро, Печериця («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Крути, та не перекручуй» Старицького).

Автор п'єс «Нещасне кохання», «Розбите щастя», «Пройдисвіт», «Що посієш, те й пожнеш», «Кара Божа» (у співавторстві з Боярською) та ін.

Дружина — О. Міленко, українська актриса.

Література

• Манько Леонід Якович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 387. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
• Театральная энциклопедия: В 5 т. — Т. 3: Кетчер—Нежданова. — М.: Советская энциклопедия, 1964.
• Українська Радянська Енциклопедія: В 12 т. — 2-е вид. — Т. 6: Куликів—Мікроклімат — К., 1981.

Посилання

• Я. Лучына. Дабрадзею артысту Манько