Манн за словами римського письменника Тацита був особою міфах про створення германських племен Тацит є єдиним джерелом ц

Манн, за словами римського письменника Тацита, був особою міфах про створення германських племен. Тацит є єдиним джерелом цих міфів.

Тацит писав, що Манн був син Туїсто й прабатько трьох німецьких племен: інгевонів, й істевонів. При обговоренні германських племен Тацит писав:

B давніх співах, - а німцям відомий тільки такий вид розповіді про минуле та тільки такі літописи, - вони славлять породженого землею бога . Його син Манн - прабатько й праотець їх народу; Манну вони приписують трьох синів, за іменами яких, ті що мешкають поблизу Океану називаються інгевонами, посередині - герміонами, всі інші - істевонами; але оскільки давнина завжди доставляє простір для всіляких домислів, деякі стверджують, що у бога було більше число синів, звідки й більше число найменувань народів, як марси, , свеби, вандалії, і що ці імена справжні й давні.(Германія, Розділ 2)

Деякі автори вважають, що ім'я Манн у праці Тацита, походить від індоєвропейського кореня; що є частиною (прото-Індо-європейської релігії).

Імена Манн й Туїсто/Туїско, ймовірно, мають якесь відношення до прото-германського Манназ, «людина» й Тмваз, «Бог Тир».

Манн знову став популярним в літературі у 16 сторіччі, після праць Аннія де Вітербо та Йоханнеса Авентима, що зображають його початковим князем над Германією й Сарматією.

У 19 сторіччі Ф. Норк писав, що імена трьох синів Манна можуть бути екстрапольовані як Інгуй, Ірмін та Істаєв або Ісціо. Кілька вчених, як Ральф Т. Х. Гріффіт висловилися про зв'язок між Манном та імена інших стародавніх царів-засновників, таких як Мінос у грецькій міфології, й Ману, — в індуїстській традиції.

Гвідо фон Ліст включив міф про Манна та його синів у свої окультні переконання, що згодом були прийняті до нацистських окультних вірувань.

Див. також

Ману (Індуїзм)
Аск і Ембла — перші люди в скандинавської міфології
Манназ
Тваштар (пор. з Туїсто)

Посилання

Publishers, Struik; Stanton, Janet Parker, Alice Mills, Julie (2 листопада 2007). . Struik. с. 234–. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.
Інтерфейс фонології/paraphonology і звуки німецької мови у часі, стор Пітер Ленг Раух Ирменгард 64,, 2008,
«Слово і влада в середньовічній Болгарії», стор 167.
Мітра-Варуна: есе на два індо-європейських уявлень, стор 87, Жорж Дюмезиль, зоні, 1988, «есе про двох індоєвропейських уявлень Жорж Дюмезиль. санскритське Ману (ім'я та ім'я загальне для „людини“), дав, зокрема, німецьких Маннус (-НН -, *- з — регулярно), міфічний предок німців».
http://etymonline.com/index.php?term=man&allowed_in_frame=0 [ 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]
http://etymonline.com/index.php?term=Tuesday&allowed_in_frame=0 [ 24 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Німеччина і Священна Римська імперія: Том I: Максиміліан I до Вестфальського миру, 1493—1648, стор 110, Йоахім Уейл, Видавництво Оксфордського Університету, 2012
Історик в епоху кризи: життя і творчість Йоганна Aventinus, 1477—1534, стор 121 Джеральд Штраус, Гарвардський Ун-Т, 1963
Вільям Джонс, 1999, «сприйняття місце німецької мови в родині мови» в образи мови: шість есеїв про німецької орієнтації, Р9 ФФ.
Populäre сайт mythologie, Götterlehre Одер Аллер Фелькер, стор 112, Ф. Норк, Шайбле, Рігер & Сеттлер (1845)
«Класичний словник Індія: ілюстративний міфології, філософії, літератури, старожитностей, мистецтва, моралі, звичаїв і т. д. індусів», стор 383, Джон Гаррет, Хиггинботам і компанії (1873)
Goodrick-Clarke, Nicholas (1992). . NYU Press. с. 56–. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.

[PublishersStanton2007-1] Publishers, Struik; Stanton, Janet Parker, Alice Mills, Julie (2 листопада 2007). . Struik. с. 234–. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.

[2] Інтерфейс фонології/paraphonology і звуки німецької мови у часі, стор Пітер Ленг Раух Ирменгард 64,, 2008,

[3] «Слово і влада в середньовічній Болгарії», стор 167.

[4] Мітра-Варуна: есе на два індо-європейських уявлень, стор 87, Жорж Дюмезиль, зоні, 1988, «есе про двох індоєвропейських уявлень Жорж Дюмезиль. санскритське Ману (ім'я та ім'я загальне для „людини“), дав, зокрема, німецьких Маннус (-НН -, *- з — регулярно), міфічний предок німців».

[5] ttp://etymonline.com/index.php?term=man&allowed_in_frame=0 [ 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[6] ttp://etymonline.com/index.php?term=Tuesday&allowed_in_frame=0 [ 24 лютого 2017 у Wayback Machine.]

[7] Німеччина і Священна Римська імперія: Том I: Максиміліан I до Вестфальського миру, 1493—1648, стор 110, Йоахім Уейл, Видавництво Оксфордського Університету, 2012

[8] Історик в епоху кризи: життя і творчість Йоганна Aventinus, 1477—1534, стор 121 Джеральд Штраус, Гарвардський Ун-Т, 1963

[9] Вільям Джонс, 1999, «сприйняття місце німецької мови в родині мови» в образи мови: шість есеїв про німецької орієнтації, Р9 ФФ.

[10] Populäre сайт mythologie, Götterlehre Одер Аллер Фелькер, стор 112, Ф. Норк, Шайбле, Рігер & Сеттлер (1845)

[11] «Класичний словник Індія: ілюстративний міфології, філософії, літератури, старожитностей, мистецтва, моралі, звичаїв і т. д. індусів», стор 383, Джон Гаррет, Хиггинботам і компанії (1873)

[Goodrick-Clarke1992-12] Goodrick-Clarke, Nicholas (1992). . NYU Press. с. 56–. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.