Мандрикін Юхим Іванович

Юхим Іванович Мандрикин (1915-1998) — учасник Німецько-радянської війни, підполковник, Герой Радянського Союзу (1943).

Мандрикін Юхим Іванович
Народження	15 січня 1915(1915-01-15) Q4242596?, Сальський район, Ростовська область, СРСР
Смерть	11 лютого 1998(1998-02-11) (83 роки) Москва, Росія
Поховання	Митинський цвинтар
Країна	СРСР
Партія	КПРС
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 2 січня (15 січня за новим стилем) 1915 року в селі Медвеженського повіту Ставропольської губернії, нині Сальського району Ростовської області в сім'ї робітника. Росіянин.

Наприкінці 1929 року батька Юхима — Івана Васильовича — перевели працювати в село Цілинського району (тоді Західно-Кінозаводського району) Ростовської області, куди він переїхав з усією родиною.

Юхим працював у колгоспі імені Будьонного. У віці двадцяти років поїхав з Хліборобного для навчання у кооперативній школі. Пізніше, 1938 року, з відзнакою закінчив борошномельний технікум у місті Новочеркаську Ростовської області. Працював на елеваторі.

У Червоній Армії з 1939 року. Член ВКП(б) з 1939 року. 1941 року закінчив військово-політичне училище. На фронтах Німецько-радянської війни з липня 1941 року. Брав участь в обороні Москви, у Сталінградській битві, у звільненні Донбасу (зокрема, міста Торецька), Криму, міста Севастополя та Балтії.

Особливо відзначився у боях за Мелітополь, де він воював у званні підполковника на посаді командира стрілецького полку. У період з 14 по 16 жовтня 1943 року його стрілецький полк прикривав лівий фланг стрілецького корпусу, відбиваючи контратаки супротивника. Долаючи завзятий ворожий опір, у вуличних боях у Мелітополі воїни полку під командуванням Мандрикина завдали німцям значних втрат у живій силі та техніці. Командир полку було двічі поранений, але не залишив поле бою.

Після війни Мандрикін продовжував службу в армії. Понад 10 років служив військовим комісаром Орловської області. Закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії імені М. В. Фрунзе, а в 1953 році — .

Коли у 1950-ті роки група орловських художників на чолі з (до неї входили та ) працювала над створенням діорами «Орловська наступальна операція. Прорив німецької оборони біля деревні Мале Ізмайлово 12 липня 1943 року», Мандрикін брав участь у цій роботі як військовий консультант.

З 1970 року полковник Мандрикін перебував у відставці. Жив у Москві, де й помер 11 лютого 1998 року. Похований на Мітинському цвинтарі в Москві (дільниця 24).

Пам'ять

• Пам'ятна стела із барельєфом Мандрикина на пл. Свободи в Сальську

  На Алеї Героїв на площі Свободи міста Сальська встановлено пам'ятну стелу з барельєфом Мандрикина.
• Спогади Мандрикина «Веління та біль пам'яті», видані після смерті автора його друзями із Сальська, були у 2000 році відзначені спеціальною авторською премією конкурсу, оголошеного урядом Москви до Дня Перемоги.
• Почесний громадянин Дзержинська.
• Почесний громадянин Мелітополя (1993).
• Почесний громадянин Сальська та Сальського району (1995).

Нагороди

• Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року за вміле командування стрілецьким полком, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і виявлені при цьому мужність і героїзм підполковнику Мандрикину Євсипу Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» (№ 1291).
• Нагороджений орденами Червоного Прапора, Суворова 3-го ступеня, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Примітки

1. Гольцова А. Подвигу посвящается. К 30-летию со дня открытия музея-диорамы «Орловская наступательная операция». // «Орловский военный вестник». — 2013. — № 7. — С. 4.
2. Надгробный памятник.
3. У мест священных постоим…. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2010.
4. газета «Сальская степь» от 23.09.1995 года № 153 (16.026)

Посилання

• Мандрикін Юхим Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Мандрыкин Ефим Иванович // Герои Дона: биобиблиографический справочник / Донская государственная публичная библиотека ; сост. Н. Н. Зайцева. Ростов-на-Дону, 2017–.
• Вечности достойны — «Целинские ведомости» № 50-51 (1232—1233), 22 июня 2010 года.