У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамін Аскар Узакпаєвич Мамін каз Asqar Ūzaqbaiūly Mamin нар 23 жовтня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамін.

Аскар Узакпаєвич Мамін (каз. Asqar Ūzaqbaiūly Mamin; нар. 23 жовтня 1965, Цілиноград, Казахська РСР) — казахстанський політичний діяч. Прем'єр-міністр Казахстану з 25 лютого 2019 до 5 січня 2022 року.

Мамін Аскар Узакпаєвич
каз. Асқар Ұзақбайұлы Мамин

Прапор

Прем'єр-міністр Казахстану

25 лютого 2019 — 5 січня 2022
(В. о. 21 лютого 2019 — 25 лютого 2019)

Попередник:

Бакитжан Сагінтаєв

Наступник:

Аліхан Смаїлов (в. о.)

Народження:

23 жовтня 1965 (58 років)
Цілиноград, Казахська РСР, СРСР

Країна:

Казахстан

Освіта:

Російський економічний університет імені Плеханова

Партія:

Нур Отан^[d] і Нур Отан

Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі

Перший заступник прем'єр-міністра Республіки Казахстан, обіймав посади акима Астани, а також міністра транспорту та комунікацій (2005—2006), з 25 лютого 2019 р. до 5 січня 2022 року обіймав посаду Прем'єр-міністра Казахстану. Виконував обов'язки прем'єра країни з 21 лютого.

Життєпис

Народився 1965 року. Закінчив Целиноградський інженерно-будівельний інститут, Російську економічну академію ім. Плеханова за спеціальністю інженер-будівельник, економіст. Походить з роду канжигали племені аргин.

Трудову діяльність почав монтажником тресту «Целинтяжстрой». З 1996 до 2008 — перший заступник акима міста Астана, віцеміністр транспорту і комунікацій, перший віцеміністр індустрії і торгівлі, міністр транспорту і комунікацій Казахстану, аким Астани.

З квітня 2008 — 9 вересня 2016 — Президент АО "НК «Қазақстан Темір Жолы». З вересня 2016 року голова ради директорів Казахської залізниці.

9 вересня 2016 — перший заступник прем'єр-міністра Казахстану в уряді Бакитжана Сагінтаєва.

8 січня 2018 — як перший заступник прем'єр-міністра ввійшов до ради директорів національної компанії Kazakh Tourism.

21 лютого 2019 року призначений виконувачем обов'язків прем'єр-міністра Казахстану.

25 лютого 2019 року призначений на посаду прем'єр-міністра Казахстану. Пішов у відставку 5 січня 2022 року в зв'язку з масовими протестами у Казахстані.

Нагороди

Країна	Дата	Нагорода
Казахстан	1998	Медаль «Ерен загиніңбегі үшін»
Казахстан	2006	Кавалер ордена Курмет
Казахстан	2008	Ювілейна медаль «10 років Астане»
Казахстан	2011	Кавалер ордена Барыс 2 ступеня
Казахстан	2011	Почесний громадянин міста Астана
Казахстан	2012	Почесний залізничник
Казахстан	2013	Почесний будівельник Казахстану^{[недоступне посилання]}
Казахстан	2018	Ювілейна медаль «20 років Астані» [ 9 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Нагороди іноземних держав

Країна	Дата вручення	Нагорода
Франція	2013	Кавалер ордену Почесного легіону
Латвія	2013	Гранд-офіцер Хресту Визнання
Іспанія	2014	Кавалер Великого хреста ордена «За цивільні заслуги»
Узбекистан	2017	Кавалер ордена Дружби

Нагороди іноземних організацій

Країна	Дата вручення	Нагорода		Літери
РПЦ	2010	Кавалер ордену Святого Благовірного Князя Даниїла Московського 3 ступеня

Примітки

. РБК-Україна (українською) . 5 січня 2022. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 10 вересня 2016.
Қанжығалы шежіресі, Құрастырушылар Ғ. Умаров, Қ. Әлімжанов, бас редактор Негимов Сірокік 558 бет, Астана 2017 —
. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 20 березня 2019.
. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 20 березня 2019.
(рос.). Zakon.kz. 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
. Радіо Свобода (українською) . 5 січня 2022. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 20 березня 2019.
За вклад в развитие Астаны Сагинтаев вручил юбилейные медали^{[недоступне посилання]}
. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 20 березня 2019.

[1] . РБК-Україна (українською) . 5 січня 2022. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.

[2] . Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 10 вересня 2016.

[3] Қанжығалы шежіресі, Құрастырушылар Ғ. Умаров, Қ. Әлімжанов, бас редактор Негимов Сірокік 558 бет, Астана 2017 —

[4] . Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 20 березня 2019.

[5] . Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 20 березня 2019.

[6] (рос.). Zakon.kz. 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.

[7] . Радіо Свобода (українською) . 5 січня 2022. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.

[8] . Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 20 березня 2019.

[9] За вклад в развитие Астаны Сагинтаев вручил юбилейные медали^{[недоступне посилання]}

[10] . Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 20 березня 2019.