Ма ликов Степа н Фе дорович 13 26 грудня 1909 Горлівка 18 січня 1983 1983 01 18 Київ партійний і господарський діяч СРСР

Ма́ликов Степа́н Фе́дорович (13 (26) грудня 1909, Горлівка — 18 січня 1983(1983-01-18), Київ) — партійний і господарський діяч СРСР, один з організаторів партизанського руху на території України в 1941–1944 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 3–4-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ (1952–1956).

Маликов Степан Федорович

Народження

13 (26) грудня 1909
Горлівка

Смерть

18 січня 1983 (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР

Поховання

Країна

Роки служби

1941–1944

Партія

КПРС

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Маликов Степан Федорович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маликов.

Біографія

Народився 13 (26) грудня 1909(19091226) року в місті Горлівка, тепер Донецької області (за іншими даними — в місті Старий Оскол Курської губернії) в родині робітників. З 1924 року працював слюсарем Горлівського машинобудівного заводу в Донбасі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

З 1930 року — на керівній комсомольській та партійній роботі. У 1938 році закінчив Московський інститут народного господарства. Напередодні та на початку Німецько-радянської війни перебував на партійній і господарській роботі в Харкові і Києві. На момент початку війни обіймав посаду заступника голови правління Укоопспілки.

З перших днів Німецько-радянської війни Маликов брав участь в організації евакуації промислових підприємств і населення України на схід. З грудня 1941 року — на фронті. Однак невдовзі був відкликаний в (УШПР), де очолював відділ матеріально-технічного забезпечення.

Командири партизанських з'єднань А. Ф. Федоров і С. Ф. Маліков (другий з права), комісар В. М. Дружинін і начальник штабу Д. І. Рванов обмірковують план удару по ворожому гарнізону в Ковелі

У жовтні 1942 року був призначений керівником оперативної партизанської групи по Житомирській області і як уповноважений УШПР закинутий у тил противника на територію Житомирщини для організації партизанського і підпільного руху. З грудня 1942 року — член Житомирського обласного штабу партизанського руху, уповноважений ЦК КП(б)У з організації партизанського підпілля і партизанського руху на Житомирщині.

Після об'єднання окремих партизанських загонів Маликова було призначено командиром з'єднання імені Миколи Щорса, 14 грудня 1943 року реорганізованого в партизанську дивізію. 27 травня 1943 Степана Федоровича затверджено на посаду 1-го секретаря Житомирського підпільного обкому КП(б)У, яку він займав до травня 1944 року.

Саме під керівництвом Маликова були встановлені надійні зв'язки з підпіллям міст і сіл, визначені завдання окремим загонам і групам, які в результаті були повністю виконані. Маликов організував тісну взаємодію і якісний зв'язок з партизанськими з'єднаннями Сабурова, Федорова, Наумова, Ковпака, партизанами Білорусі.

Всіх зусиль Маликов доклав аби пройшла успішно Житомирська-Бердичівська наступальна операція військ 1-го Українського фронту. Партизани під час цієї операції тримали під контролем усі залізниці, що вели до лінії фронту.

З травня по жовтень 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих.

У жовтні 1944 — червні 1949 року — заступник наркома (міністра) торгівлі Української РСР.

У червні 1949 — червні 1956 року — голова правління Української спілки споживчих товариств (Укоопспілки).

До 1973 року — 1-й заступник міністра торгівлі Української РСР.

З 1973 року — на пенсії. Продовжував працювати до 1983 року директором Інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів торгівлі Міністерства торгівлі СРСР.

Обирався кандидатом у члени ЦК КПУ на XVII (1952) і XVIII (1954) з'їздах комуністичної партії України. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го і 4-го скликань.

Помер 18 січня 1983 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Нагороди

два ордени Леніна
орден Жовтневої революції
орден Червоного Прапора (2.05.1945)
орден Богдана Хмельницького I ступеня (7.08.1944)
орден Вітчизняної війни 1-го ст.
орден Вітчизняної війни 2-го ст.
три ордени Трудового Червоного Прапора
два ордени Червоної Зірки
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (25.11.1969)
медалі

Посилання

Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941–1944.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Вулиця Маликова. Запрошуємо у Житомир. [ 18 грудня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

Коваль В. С., Поїздник І. І. Маликов Степан Федорович [ 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 471. — .
Кучер В. І. Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1944). К., 1974;
Україна. Партизанська війна 1941–1945 рр. Партизанські формування та органи керівництва ними: Науково-довідкове видання. К., 2001;
Чайковський А. С. Невідома війна: Партизанський рух в Україні 1941–1944 рр.: мовою документів, очима істориків. К., 1994;
Кентій А. В., Лозицький В. С. Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт у тилу вермахту в Україні (1941–1944). К., 2005.