Максимум-брейк

Максима́льний бре́йк (англ. maximum break) — максимально можлива серія у снукері без використання вільної кулі.

Щоб зробити максимальний брейк, гравець повинен забити всі червоні кулі, при цьому після кожної червоної потрібно забити чорну, а потім, після таким чином забитих всіх червоних — кольорові кулі відповідно до . У цьому випадку гравець набере 147 очок.
Щоб уникнути різночитань, у регламенті будь-якого професійного турніру записано, що слід розуміти під цим терміном — це по черзі забиті 15 червоних і чорних куль, після яких слід забити жовту, зелену, коричневу, синю, рожеву і чорну кулі. Будь-яка інша комбінація забитих куль, яка дає в сумі ті ж 147 очок (наприклад, гравець може почати з вільної кулі і таким чином «компенсувати» втрачені очки) максимальним брейком вважатися не буде.

Максимальний брейк — показник високого професійного рівня гри. Виконання максимуму є подією на турнірі та сезоні. На кожному турнірі передбачено грошовий приз для гравця, який виконав максимальний брейк. Наприклад, на чемпіонаті світу цей приз досягав 147 тисяч фунтів стерлінгів (по одній тисячі за кожне очко).

За всю історію офіційних змагань (за деякими винятками) тільки 51 гравець зміг зробити один або більше максимальних брейків, що доводить високу складність його виконання.

Список офіційно зареєстрованих максимальних брейків

Світло-зеленим виділено матчі, які транслювалися у прямому ефірі

Номер	Дата	Гравець	Суперник	Турнір	Відео
--	22 січня 1955	Джо Девіс	Віллі Сміт	Виставковий матч
--	22 грудня 1965	Рекс Вільямс		Виставковий матч
1	11 січня 1982	Стів Девіс	Джон Спенсер
2	23 квітня 1983	Кліфф Торбурн	Террі Гріффітс	(1/8 фіналу)
3	28 січня 1984	Кірк Стівенс	Джиммі Вайт	(1/2 фіналу)
--	18 березня 1986			Виставковий матч
4	17 листопада 1987	Віллі Торн		(1/16 фіналу)
5	20 лютого 1988	Тоні Мео	Стівен Хендрі
6	24 вересня 1988	Ален Робіду	Джим Мідоукрофт	Відкритий чемпіонат Європи (кваліфікація)
7	18 лютого 1989	Джон Рі		(1/4 фіналу)
8	8 березня 1989	Кліфф Торбурн	Джиммі Вайт
9	16 січня 1991	Джеймс Ваттана		(1 раунд)
10	червень 1991	Пітер Ебдон		(кваліфікація)
11	лютий 1992	Джеймс Ваттана	Тоні Драго	(1/8 фіналу)
12	22 квітня 1992	Джиммі Вайт	Тоні Драго	(1/16 фіналу)
13	9 травня 1992	Джон Перрот	Тоні Мео
14	24 травня 1992	Стівен Хендрі	Віллі Торн
15	листопад 1992	Пітер Ебдон	Кен Догерті	(кваліфікація)
16	вересень 1994	Девід Макдоннелл		(кваліфікація)
17	27 квітня 1995	Стівен Хендрі	Джиммі Вайт	(1/2 фіналу)
18	25 листопада 1995	Стівен Хендрі	Гері Вілкінсон	(1/8 фіналу)
19	5 січня 1997	Стівен Хендрі	Ронні О'Салліван	(фінал)
20	21 квітня 1997	Ронні О'Салліван	Мік Прайс	(1/16 фіналу)
21	вересень 1997	Джеймс Ваттана		(1/4 фіналу)
22	16 травня 1998	Стівен Хендрі	Кен Догерті
23	10 серпня 1998	Едріан Ганнел		(кваліфікація)
24	13 серпня 1998			(кваліфікація)
25	13 січня 1999	Джейсон Прінс		(кваліфікація)
26	29 січня 1999	Ронні О'Салліван	Джеймс Ваттана	(1/4 фіналу)
27	4 лютого 1999	Стюарт Бінгем	Баррі Гокінс
28	22 березня 1999	Нік Дайсон	Едріан Ганнел
29	6 квітня 1999	Грем Дотт	Девід Ро	(1/32 фіналу)
30	19 вересня 1999	Стівен Хендрі	Пітер Ебдон	(фінал)
31	21 вересня 1999	Баррі Пінчес	Джо Джонсон	(кваліфікація)
32	13 жовтня 1999	Ронні О'Салліван	Грем Дотт	(1/16 фіналу)
33	4 листопада 1999	Карл Берроуз	Едріан Роса
34	22 листопада 1999	Стівен Хендрі	Пол Вайкс	(1/8 фіналу)
35	21 січня 2000	Джон Хіггінс	Денніс Тейлор
36	24 березня 2000	Джон Хіггінс	Джиммі Вайт	(1 раунд)
37	24 березня 2000	Стівен Магвайр		(кваліфікація)
38	5 квітня 2000	Ронні О'Салліван		(1/16 фіналу)
39	25 жовтня 2000	Марко Фу	Кен Догерті	(1 раунд)
40	7 листопада 2000
41	19 листопада 2000	Нік Дайсон	Роберт Мілкінс	(кваліфікація)
42	25 лютого 2001	Стівен Хендрі	Марк Вільямс	(фінал)
43	17 жовтня 2001	Ронні О'Салліван		(1/8 фіналу)
44	12 листопада 2001	Шон Мерфі	Едріан Роса
45	28 жовтня 2002	Тоні Драго	Стюарт Бінгем
46	22 квітня 2003	Ронні О'Салліван	Марко Фу	(1/16 фіналу)
47	12 жовтня 2003	Джон Хіггінс	Марк Вільямс	(фінал)
48	12 листопада 2003	Джон Хіггінс	Майкл Джадж	(1/16 фіналу)
49	4 жовтня 2004	Джон Хіггінс	Ріккі Волден	(1/32 фіналу)
50	17 листопада 2004		Марк Селбі	(1/16 фіналу)
51	20 квітня 2005	Марк Вільямс	Роберт Мілкінс	(1/16 фіналу)
52	22 листопада 2005	Стюарт Бінгем		(кваліфікація)
53	14 березня 2006	Роберт Мілкінс	Марк Селбі	(кваліфікація)
54	23 жовтня 2006	Джеймі Коуп		(груповий етап)
55	14 січня 2007	Дін Цзюньхуей	Ентоні Гамільтон	(вайлд-кард раунд)
56	16 лютого 2007	Ендрю Хіггінсон		(1/4 фіналу)
--	10 березня 2007	Ронні О'Салліван	Джо Свейл
57	19 вересня 2007	Джеймі Бернетт		(кваліфікація)
58	14 жовтня 2007	Том Форд	Стів Девіс	(груповий етап)
59	8 листопада 2007	Ронні О'Салліван		(1/8 фіналу)
60	15 грудня 2007	Ронні О'Салліван	Марк Селбі	(1/2 фіналу)
61	29 березня 2008	Стівен Магвайр	Раян Дей	(1/2 фіналу)
62	28 квітня 2008	Ронні О'Салліван	Марк Вільямс	(1/8 фіналу)
63	29 квітня 2008		Пітер Ебдон	(1/4 фіналу)
64	2 жовтня 2008	Джеймі Коуп	Марк Вільямс	(1/8 фіналу)
65	29 жовтня 2008		Мартін Гулд	(кваліфікація)
66	8 листопада 2008			(1/16 фіналу)
67	16 грудня 2008	Дін Цзюньхуей	Джон Хіггінс	(1/8 фіналу)
68	28 квітня 2009	Стівен Хендрі	Шон Мерфі	(1/4 фіналу)
69	5 червня 2009	Марк Селбі	Джо Перрі	(груповий етап)
70	1 квітня 2010	Ніл Робертсон	Пітер Ебдон	(1/8 фіналу)
71	25 червня 2010			(1/64 фіналу)
72	6 серпня 2010	Баррі Гокінс		(1/16 фіналу)
73	20 вересня 2010	Ронні О'Салліван	Марк Кінг	(1/32 фіналу)
74	22 жовтня 2010	Танават Тірапонгпаїбун	Баррі Гокінс	(1/16 фіналу)
75	23 жовтня 2010	Марк Вільямс	Діана Шулер	(1/64 фіналу)
76	19 листопада 2010	Рорі Маклауд		(1/16 фіналу)
77	17 лютого 2011	Стівен Хендрі	Стівен Магвайр	(1/8 фіналу)
78	26 серпня 2011	Ронні О'Салліван		(1/16 фіналу)
79	22 листопада 2011			(кваліфікація)
80	27 листопада 2011			(кваліфікація)
81	29 листопада 2011	Ріккі Волден		(3 раунд)
82	15 грудня 2011	Меттью Стівенс	Майкл Веслі	(1/64 фіналу)
83	15 грудня 2011	Дін Цзюньхуей	Брендон Вінстон	(1/32 фіналу)
84	17 грудня 2011	Дін Цзюньхуей	Джеймс Кехілл	(1/64 фіналу)
85	18 грудня 2011	Джеймі Коуп		(1/16 фіналу)
86	14 січня 2012	Марко Фу		(кваліфікація)
87	11 квітня 2012	Роберт Мілкінс		(кваліфікація)
88	21 квітня 2012	Стівен Хендрі	Стюарт Бінгем	(1/16 фіналу)
89	1 липня 2012	Стюарт Бінгем	Ріккі Волден	(фінал)	[1] [ 23 липня 2013 у Wayback Machine.]
90	24 серпня 2012	Кен Догерті		(1/64 фіналу)
91	23 вересня 2012	Джон Хіггінс	Джадд Трамп
92	16 листопада 2012	Том Форд	Меттью Стівенс
93	21 листопада 2012			(Q)
94	22 листопада 2012			(Q)
95	5 грудня 2012	Джон Хіггінс	Джадд Трамп	1/8
96	14 грудня 2012
97	16 березня 2013	Дін Цзюньхуей	Марк Аллен	(1/4 фіналу)

Примітки

1. не входять до офіційного списку, оскільки зроблені за межами (англ. main tour)
2. не включено до офіційного списку через невідповідність розмірів луз
3. . worldsnooker.com. . 23 вересня 2012. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 23 вересня 2012.
4. . worldsnooker.com. . 16 листопада 2012. Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 16 листопада 2012.
5. . worldsnooker.com. . Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 21 листопада 2012.
6. Kalb, Rolf. UK Championship - Auch Lisowski gelingt ein Maximum-Break (German) . Eurosport DE. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 22 листопада 2012.
7. John Higgins racks up maximum break at UK Championship. . Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 5 грудня 2012.
8. . worldsnooker.com. . Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 14 грудня 2012.

Відео

1. John Higgins, Shanghai Masters, 2012 на YouTube
2. Tom Ford, Bulgarian Open, 2012 на YouTube
3. John Higgins, UK Championship, 2012 на YouTube
4. Ding Junhui, PTC Finals, 2013 на YouTube

Посилання

• (англ.)
• Світові рекорди [ 20 серпня 2011 у Wayback Machine.](англ.)