Максимова Олена Олександрівна

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Максимова.

Максимова Олена Олександрівна (1905—1986) — російська радянська кіноактриса. Заслужена артистка РРФСР (1958).

Максимова Олена Олександрівна
Олена Максимова в ролі Марії у фільмі «Любов і ненависть» (1935)
Олена Максимова в ролі Марії у фільмі «Любов і ненависть» (1935)
Народилася	23 листопада 1905(1905-11-23)^[1] Москва, Російська імперія
Померла	23 вересня 1986(1986-09-23)^[1] (80 років) Москва, РРФСР, СРСР^[2]
Громадянство	СРСР
Діяльність	кіноакторка
Роки діяльності	з 1926
IMDb	nm0538791
Нагороди та премії

Життєпис

Народилася 23 листопада 1905 р. в Москві. Закінчила студію (1921).

У кіно — з 1926 р. Знялася більш ніж у ста тридцяти кінофільмах, переважно грала ролі другого і третього плану, епізоди (фільми: «Баби рязанські» (1927), (1928), «Тихий Дон» (1930, Дарина, головна роль), (1936), «Йшов солдат з фронту» (1939), «Тимур і його команда» (1940), «Сільський лікар» (1951, тітка Феня), «Чужа рідня» (1955), «Два капітани» (1956), «Висота» (1957, Берестова), «Тихий Дон» (1958, мати Кошового), «Пісня про Кольцова» (1959, мати Кольцова), «Коротке літо в горах» (1963), «Зелений будинок» (1964), «Батько солдата» (1964), «Денні зірки» (1966), «Випадок з Полиніним» (1970), «Старі стіни», «Калина червона» (1973), «А у нас була тиша...» (1977), «Фотографії на стіні» (1978), «Карнавал» (1981, літня жінка в ломбарді), «Повернення резидента» (1982, сусідка Уткіна) та ін.).

Грала в українських стрічках: «Земля» (1930, Наталя, наречена Василя), «Аероград» (1935, вдова старовіра), «Циган» (1967, Лущилиха), «Будемо чекати, повертайся» (1981, т/ф, бабуся).

Померла 23 вересня 1986 р. в Москві.

Література

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.249—250.

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Freebase Data Dumps — Google.
   d:Track:Q95d:Track:Q648625d:Track:Q15241312d:Track:Q1453477

Посилання

• Фільмографія на kino-teatr.ru [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)