Маяпанська ліга союз маянських держав на півострові Юкатан що утворилася наприкінці X століття Фактичним гегемоном Маяпа

Маяпанська ліга — союз маянських держав на півострові Юкатан), що утворилася наприкінці X століття. Фактичним гегемоном Маяпанської ліги була місто-держава Чичен-Іца. Внаслідок повстання 1194 року інших членів ліги влада Чичен-Іци занепала. Новим лідером ліги став Маяпан, влада якого тривала до 1441 року. Остаточно Маяпанська ліга розпалася близько 1461 року.

Luub Mayapan

Маяпанська ліга

987 – 1461

Маяанська ліга наприкінці XII ст.

Столиця

Маяпан (до 1047 року)
Чичен-Іца (1047-1194 роки)
Маяпан (1228-1441 роки)

Мови

мая

Релігії

Поганство

Форма правління

союз монархій

Історія

- Засноване

987

- Розпад

1461

Історія

Започаткування

Напочатку IX ст. Юкатан являв собою декілька окремих могутніх держав, яким підкорялися значно менші. Серед найпотужнішим були Чичен-Іца (тут правили мая-іца), Талол (в Ек-Баламі), держава зі столицею в Тіхо.

Близько 980-х років до юкатану дерлися племена-науа, які перемогли тодішні юкатанські царства. Попередній шлях їх невідомий: за різними версіями племена йшли із центральної Мексики (тольтеки) або з території сучасного штату Табаско. На чолі їх стояв верховний жрець Кукулькан. Ці племена підкорили старовинні юкатанські міста або заснували нові. Основними завойовників стали Ічкаан-сіхоо, Маяпан, Ушмаль. Саме перші двоє стали засновниками Маяпанської ліги. За деякими відомостями ця подія відбулася близько 987 року. Ймовірно укладання своєрідної угоди відбулося в Маяпані, що тоді був найпотужнішим містом, тому дав назвою союзу (лізі). її члени отримали титул халач-вінік.

У подальшому до Маяпанської ліги приєдналися Чичен-Іца, Ушмаль (близько 1008 року), Зама (Тулум), Ічпаатун, Т'хо, Іцамаль та інші міста Юкатану. Формування цього союзу сприяло встановленню стабільності на півострові, охопленого внутрішніми розбратами й міжусобицями. На початку не існувало певного лідера ліги, оскільки кожне з міст очолював вождь потужного племені. Втім релігійним центром стає Чичен-Іца, де мешкав Кукулькан та його жерці-нажадки. Тут також знаходився священний сенот.

До 1030-х років зберігалося рівновага серед членів Маяпанської ліги, які були зацікавлені у збережені влади в поневолених містах, заснуванні там нових правлячих династій, відродження землеробства, ремісництва та торгівлі.

Перший розквіт

Новий період у розвитку ліги пов'язаний із діяльністю правителя Почек-Іш-Цоєм, який спочатку перетворився Чичен-Іцу на одну з впливових держав поруч із Маяпаном та Ушмалєм. Незабаром за невідомих обставин Чичен-Іца стає фактичним керівником Маяпанської ліги й гегемоном Юкатану.

Втім про політику та діяльність правителів Маяпанської ліги у 1040—1190 роках практично нічого невідомо. Чичен-Іца була столицею імперії, при цьому місцеві володарі зберігали внутрішню самостійність.

Занепад Чичен-Іци

У 1194 році амбіції володарів Маяпану та Ушмалю й все більша пиха і зажерливість правителів Чичен-Іци призвело до повстання перших проти гегемонії останнього. Перебіг подій достеменно невідомий. У битві біля Чикен-Чеєні повсталі міста здобули перемогу над військами Чичен-Іци, а через 222 дні місто здобули штурмом і спалили маяпанці, яких очолював Хунаккеель. Правитель Чичен-Іци — Чак-Шиб-Чак із рештками своїх прибічників втік до Петен-Іци.

Стосовно подальшого існування Маяпанської ліги дослідники розходяться: одні вважаються 1194 рік днем припинення ліги, інші розглядають можливість перенесення її центру до Маяпану. З огляду на це не виключено, що Маяпанська ліга до 1194 року називалася якось інакше, лише тривале правління Маяпану в наступні роки закарбувалося у пам'яті людей, що практично забули про часи панування Чичен-Іци

Ахав Маяпана — Хунаккеель — намагався заступити місто Чичен-Іци як головне серед правителів Маяпанської ліги. Відповідно Чилам Балам з Чумауеля йому це вдалося. Втім Ушмаль залишався нескореним. Визнається, що панування Маяпана в лізі та на півострові в цей період не було певним.

Правління Кокомів

У 1228 році до влади в Маяпані приходить династія Кокомів, яка у 1285—1286 роках змогла досягти піднесення статусу Маяпана, відродження ліги в новому статусі. При цьому Кокоми спиралися на найманців. Саме із цього моменту Маяпанська ліга перетворюються на нову імперію зі столицею в Маяпані, а його володарі приймають титул котекпанів.

Зусилля Кокомів і Маяпана з консолідації держав Юкатану сприяло політичний стабілізації, новому економічному піднесенню усіх основних міст Юкатану. З'являються нові поселення на торговельних шляхах. Існування майже централізованої держави допомогло мая у 1340-1360-х роках відбити численні напади племен з Антильських островів.

Розпад ліги

Поступове посилення дій Маяпану із централізації держави, посилення впливу військових найманців (останні перетворювалися на нову знать) призвели до повстання на чолі з Ушмалєм у 1441 році. У результаті стрімких дій влада Маяпана пала, а само місто захоплено династією Тутуль Шіу з Ушмаля. Намагання останніх затвердитися в статусі нових лідерів Маяпанської ліги викликало спротив інших міст та династії Кокомів, що зберегла свій вплив.

У результаті військових дій 1441—1461 років Маяпан занепав і водночас розпалася Маяпанська ліга: єдина маянська держава Юкатану припинила своє існування. Утворилося 19 або 22 держави, які запекло боролися одне з один. Зрештою це призвело до їх поневолення іспанськими конкістадорами.

Джерела

Alfred M. Tozzer: Chichen Itza and its Cenote of Sacrifice: a comparative study of contemporaneous Maya and Toltec. Harvard University, Peabody Museum, Cambridge, MA 1957
Ringle, William, Gallereta Negrón Tomas, and George Bey. The Return of Quetzalcoatl: Evidence for the Spread of a World Religion during the Epiclassic Period // Ancient Mesoamerica: 1998
Schmidt, Peter J. Nuevos datos sobre la arquelogía e iconografía de Chichén Itzá // Investigadores de la Cultura Maya, No 8(1). 2000. Pág. 46.
Cobos, Rafael. Chichén Itzá: Análisis de una comunidad del Período Clásico Terminal. P.322; Idem. Chichén Itzá // Oxford Encyclopedia of Mesoamerican Cultures. Vol. 1. New York, 2001. P. 186
Milbrath, Susane and Carlos Peraza Lope. Revisiting Mayapan. Mexico's last Maya capital // Ancient Mesoamerica: 2003, No 14. Pp. 2-8.
Peraza Lope, Carlos, Marilyn A. Masson, Timothy S. Hare and Pedro Candelario Delgado Kú. The Chronology of Mayapán: new radiocarbon evidence // Ancient Mesoamerica 17(2), 2006. Pp. 153—160
Berthold Riese: Die Maya: Geschichte — Kultur — Religion (aus der Reihe «Beck Wissen»). Verlag C. H. Beck, München 2006