Магнус Сергій Рейнгольдович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Магнус.

Сергій Рейнгольдович Магнус (24 квітня 1871, Російська імперія — 28 вересня 1914, Ханко) — російський військовий моряк, Капітан 1-го рангу.

Сергій Рейнгольдович Магнус
Народження	24 квітня 1871(1871-04-24) Російська імперія
Смерть	28 вересня 1914(1914-09-28) (43 роки) Ханко, Фінляндське князівство, Російська імперія
Приналежність	Російська імперія
Рід військ	Російський імператорський флот
Роки служби	1887 — 1914
Звання
Війни / битви	Російсько-японська війна Перша світова війна
Нагороди	Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Біографія

Народився в збіднілій шляхетській родині лютеранського віросповідання. У вересні 1884 року вступив до Морського училища, на військовій службі з 1887 року. На додаток у 1892 р. закінчив навчання у Морській стрілецькій команді, в 1895 р. у Мінному офіцерському класі, 1907 р. у Навчальному загоні підводного плавання. Перебував у закордонному плаванні на крейсері «Генерал-Адмирал» (1893—1894), міноносці № 120 (1896—1897), ескадреному броненосці «Наварин» (1897—1900), ескадреному броненосці «Победа» (1902—1904). 1899 року призначений одним із мінних офіцерів 1-го розряду. Учасник облоги Порт-Артура, бувши офіцером Порт-Артурської ескадри, після здачі фортеці перебував у полоні в Японській імперії. Завідувач Загону підводних човнів Владивостоцького порту з 16 жовтня 1906 р. до 1908 р. З 18 травня 1909 р. до 28 вересня 1910 р. був командиром ескадреного міноносця «Гайдамак». Потім, до 1913 року, був начальником 2-го дивізіону підводних човнів морських сил Балтійського моря. З 21 січня 1913 р. до 28 вересня 1914 р. був командиром крейсера «Паллада». Загинув разом із крейсером, потопленим німецьким підводним човном U-26. Після його смерті без засобів для існування залишилася вдова Ольга Магнус, що мешкала в Гатчині з чотирма дітьми. Станом на сьогодні нащадки С. Р. Магнуса проживають у Санкт-Петербурзі.

Звання

• гардемарин;
• унтерофіцер (1880-ті);
• мічман (19 вересня 1890);
• лейтенант (14 травня 1896);
• капітан-лейтенант (8 грудня 1904);
• капітан 2-го рангу (2 квітня 1906);
• капітан 1-го рангу (6 грудня 1911).

Нагороди

• орден Святого Станіслава III ступеня (1899);
• орден Святої Анни IV ступеня з написом «За хоробрість» (1904).

Примітки

1. Балтийский флот. 1911 год. оригіналу за 7 лютого 2023. Процитовано 7 вересня 2022.
2. Магнус 1 Сергей Рейнгольдович. оригіналу за 7 вересня 2022. Процитовано 7 вересня 2022.

Література

• Граф Г. К. На «Новике». Балтийский флот в войну и революцию. — СПб.: «Гангут», 1997. — С. 51-52.
• В. Кислов. Гатчина и гатчинцы в великой войне (1914–1918). Очерк пятьдесят третий. Гатчинские офицеры – герои Великой войны. Сергей Романович Магнус (1871–1914) (PDF). kraeved-gatchina.de (рос.).

Посилання

• Сергей Рейнгольдович Магнус — герой российского флота