Ліхарєв Володимир Миколайович

Ліхарєв Володимир Миколайович (1803 — 10 або 11 липня 1840) — підпоручик квартирмейстерської частини, згодом рядовий. Декабрист. Походить з дворян Тульської губернії, рід яких веде свій початок від знатного татарина Бахти-Хозі, у святому хрещенні Ананія, на прізвисько Іван-Ліхарєв, який у 1391 році виїхав із Золотої Орди до великого князя Василя Дмитровича, старшого сина Дмитра Донського.

Ліхарєв Володимир Миколайович
Ліхарєв Володимир Миколайович
Народився	1803(1803) Тульська губернія, Російська імперія
Помер	11 липня 1840(1840-07-11) Кавказ ·загиблий у бою
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	офіцер
Alma mater	Московський навчальний заклад для колоновожатих
Учасник	Кавказька війна
Військове звання	підпоручик, згодом рядовий
Термін	1820–1825; 1837 1840
Конфесія	синодальне Православ'я
У шлюбі з	Бороздіна Катерина Андріївна
Діти	Син Микола
Герб
Біографія До 15 років виховувався вдома у батьків під керівництвом Деліля, потім у пастора Галера. 7 грудня 1817 вступив в Московський навчальний заклад для колоновожатих. 12 березня 1820 випущений по іспиту прапорщиком в свиту по квартирмейстерської частини і призначений у Головну штаб-квартиру 1 армії. У 1821 році відряджений до генерал-лейтенанта графа Палена в кінно-єгерський дивізіон. 10 червня 1821 відряджений на зйомку земель військового поселення Бузької та Української уланської дивізій. З 12 березня 1823 року підпоручик. Член Південного товариства, прийнятий полковником В. Л. Давидовим. Потаємної мети товариства не знав, розмови про введення Республіканського правління іноді чув. Знав, що Північне і Польське товариства були пов'язані з Південним. Склав Погляд на військові поселення в дусі товариства. Ліхарев Володимир Миколайович. 1828 р. Акварель Бестужева М. О. Автограф Ліхарева. Наказ про арешт від 18 грудня 1825 року, 29 грудня 1825 арештований в будинку Йосипа Поджіо в селі Янівка (вони одружені з рідними сестрами), доставлений з Єлисаветграда в Санкт-Петербург на головну гауптвахту — 8 січня 1826 року, в той же день переведений у Петропавловську фортецю, в № 13 куртини між бастіонами Катерини I і Трубецького. Віднесений до VII розряду державних злочинців і Миколою І після конфірмації 10 липня 1826 року засуджений на каторжні роботи на 2 роки , 22 серпня 1826 року термін скорочений до 1 року. Відправлений з Петропавлівської фортеці в Сибір 7 лютого 1827 року. Прикмети: зріст 2 аршини 150 см, «обличчя біле, довгасте, очі сірі, ніс середній, довгастий, волосся на голові і бровах світло-русе, на правому боці нижче ребер від рани шрам і куля всередині». Доставлений в Читинський острог 4 квітня 1827 року. Після закінчення терміну каторги в квітні 1828 року випущений на поселення в с. Кондинське Березовського округу Тобольської губернії, в 1829 році мати і дружина невдало клопотали про визначення його рядовим в регулярну армію. За клопотанням матері дозволено перевести в місто Курган Курганського округу Тобольської губернії в травні 1830 року. Ті, хто близько знав Ліхарєва називали його одним з найбільш чудових людей свого часу. Він знав чотири мови і говорив та писав на них однаково вільно. Він був людиною широкої душі, завжди готовий був не тільки ділитися, а й віддавати саме останнє. Всупереч офіційним приписам активно спілкувався з Курганськими чиновниками та громадянами. При всьому цьому він пристрасно любив картярську гру і взагалі розгульне життя. У 1837 році призначено рядовим в Окремий кавказький корпус, виїхав з Кургану 21 березня 1837 року, 28 липня 1837 року зарахований до Куринського піхотного полку, в 1838 році призначений в загін М. М. Раєвського в Тенгінський піхотний полк. Убитий в битві з горцями (можливо, в битві на річці Валерик). Примітки . Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 18 березня 2011. Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академиека М. В. Нечкиной. — М., «Наука»,1988 , с. 277 Джерела Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академиека М. В. Нечкиной. — М., «Наука»,1988 , с. 103 (рос.)