Ігри дев ятої Олімпіади були проведені в 1928 році в Амстердамі Нідерланди Амстердам раніше був кандидатом на проведення

Ігри дев'ятої Олімпіади були проведені в 1928 році в Амстердамі, Нідерланди. Амстердам раніше був кандидатом на проведення Олімпійських ігор, але в 1920 році вибір було зроблено на користь найбільш постраждалої від війни Бельгії (Антверпен), а в 1924 році — на користь Парижа, завдяки голові Міжнародного олімпійського комітету П'єру де Кубертену. На проведення ігор 1928 року претендував також Лос-Анджелес. Це були перші Олімпійські ігри, які не проходили під керівництвом Де Кубертена. В 1925 році він віддав керівництво бельгійському графу Анрі де Байє-Латуру.

Ігри ІХ Олімпіади
Ігри ІХ Олімпіади Ігри ІХ Олімпіади
Місто	Амстердам
Країн	46
Спортсменів	2883 (2606 чоловіків, 277 жінок)
Розіграно медалей	109 у 14 видах спорту
Церемонія відкриття	28 липня 1928
Церемонія закриття	12 серпня 1928
Вебсторінка	olympics.com/en/olympic-games/amsterdam-1928
← 1924 1932 →
Літні Олімпійські ігри 1928 у Вікісховищі

Основні факти

На Олімпійських іграх вперше було запалено Олімпійський вогонь. Це сталося на Олімпійському стадіоні, проте його запалив не спортсмен, що стало традицією пізніше, а звичайний працівник газової фабрики. Естафета з передачею олімпійського смолоскипа вперше пройшла під час літніх Олімпійських ігор 1936 року в Берліні.
Вперше парад учасників Олімпіади відкривала Греція, країна-засновник Олімпійських ігор. Парад закривався країною-хазяйкою ігор. Ця традиція існує і донині.
Королева Вільгельміна віддала право відкривати церемонію своєму чоловікові, кронпринцу Хендріку. Проте вона відвідала церемонію закриття, яка пройшла у неділю, що дуже обурило представників Державної Реформатської Партії.
Американські спортсмени виграли 56 медалей. Британський атлет Джек Лондон створив сенсацію на дистанції 100 метрів тим, що використовував стартові блоки, а інші атлети просто ставили свої ноги на землю.
Джонні Вайсмюллер, який згодом став відомий, як актор у фільмах про Тарзана, виграв дві золоті медалі з плавання (100 м і 4 × 200 м кролем).
Німеччина брала участь в Олімпіаді вперше з кінця Першої Світової війни. Вона послала команду з 223 учасників і завоювала 31 медаль. В цілому участь брали 46 країн. Загальна кількість учасників була меншою, ніж на минулих іграх у Парижі в 1924 році.
Пааво Нурмі з Фінляндії виграв свою дев'яту золоту медаль на дистанції 10 000 метрів з результатом 30 хвилин 18,9 секунди. Потім він ще двічі вигравав срібні медалі на дистанції 5000 метрів, де першим був його співвітчизник Вілле Рітола і на дистанції 3000 метрів з бар'єрами, де першим був Тоіво Лукола, теж фін. Фінські чоловіки виграли всі забіги, починаючи з дистанції 1500 метрів.
Завдяки протестам, вперше в легкій атлетиці і в гімнастиці були представлені програми для жінок. Галина Конопацька з Польщі стала першою жінкою — олімпійським чемпіоном з легкої атлетики. У кінці забігу на 800 метрів, частина з учасників була повністю виснажена. Це призвело до гострих дебатів у Міжнародному олімпійському комітеті про допустимість і потрібність змагань для жінок на Олімпійських іграх. Новий голова Олімпійського комітету, бельгійський граф Анрі де Байє-Латур, був прибічником виключення змагань для жінок, за виключенням спортивної гімнастики, плавання, тенісу і катання на ковзанах. Проте, ця пропозиція не була розглянута на олімпійському Конгресі 1930 року в Берліні. Біг на 800 метрів був виключений з олімпійської програми і знову з'явився тільки на Іграх 1960 року в Римі.
Довжина марафонської дистанції була офіційно встановлена на позначці 42 км 195 м. Цей марафон був виграний алжирцем французького походження Ахмедом Бугера Ель-Уафі.
Південноамериканський футбол здійснив прорив у своєму розвитку. Діючий олімпійський чемпіон Уругвай виграв у Аргентини в фіналі. Перша зустріч закінчилась в нічию з рахунком 1:1, по регламенту була організована друга зустріч, яку Уругвай виграв з рахунком 2:1.