Лісові барабанщики, 1964 (книжка)

Лісові барабанщики — природоохоронна книга видана очільником заповіднику «Конча-Заспа», видатним зоологом Миколою Васильовичем Шарлеманем. Книга орієнтована на дітей шкільного віку.

Бібліографічне посилання

Шарлемань М. Лісові барабанщики. Нотатки натураліста / М. Шарлемань. — Київ: Дитвидав, 1964. — 37 с.

Зміст

1. Лісові барабанщики
2. Ропуха
3. Сови
4. Про що кує зозуля
5. Незвичайні повітроплавці
6. Птах-паразит
7. Дрімлюга
8. Загадкові страховиська
9. Ховрахи

Історія написання

1964 року видатний зоолог та природоохоронець Микола Васильович Шарлемань видав другу свою натуралістичну книжку для юннатів «Лісові барабанщики». Усі тексти книжки розповідають про заповідники «Конча-Заспа», «Хомутовський степ», «Асканія-Нова». Мова, якою написана книжка, видає, що написана вона була так само в кінці 1920-х. У тексті багато слів, які в 1964 році вже давно вийшли з обігу.

У редакційній передмові дуже тепло сказано про автора: «Цього невисокого худорлявого дідуся, якому вже близько вісімдесяти років, ви мало не щодня можете зустріти на Трухановому острові Дніпра, в Голосіївському лісопарку, на озерах заповідника „Пуща-Водиця“… Як і у дні далекої молодості, відомий київський зоолог і натураліст Микола Васильович Шарлемань пристрасно любить рідну природу».

Книжка є бібліографічною рідкістю. Єдиний примірник книжки нині зберігається в Національній бібліотеці України для дітей, хоча видана вона була накладом 30000 примірників.

На пам'ятному вечорі 7 червня 1970 року О. Плевако попросив всіх присутніх зібрати матеріали про М.Шарлеманя для передачі їх до Відділу рукопису держбібліотеки, М.Візерю; відзначив книги «Лісові барабанщики» та «Весна-Красна» .

Джерела

1. Шарлемань М. Лісові барабанщики. Нотатки натураліста / М. Шарлемань. — Київ: Дитвидав, 1964. — 37 с.
2. Василюк О. Микола Шарлемань: сторінки біографії видатного природоохоронця // «Біологія і хімія в рідній школі». — 2016. — № 1.с.36-43

Примітки

1. Звичайно, йдеться про заповідник „Конча-Заспа“, адже це в нього є озера і про нього написана книга. При цьому в Пуща-Водиці заповідника не було ніколи. Імовірно, передмова була написана про колишній заповідник „Конча-Заспа“, а очевидно помилкова згадка про „Пущу-Водицю“ умисно або помилково внесена на етапі верстки (дійсно, не всі 1964 року пам'ятали, що 30 років тому під Києвом був заповідник).