Лісабонський протокол

Не плутати з Лісабонською угодою.

Лісабонський протокол — протокол до Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Сполученими Штатами Америки про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-I), який був підписаний у Лісабоні 23 травня 1992 року Білоруссю, Казахстаном, Росією, Україною і США. Започаткував процес ядерного роззброєння Білорусі, Казахстану, України.

Лісабонський протокол
Тип	міжнародний договір
Підписано	23 травня 1992
Місце	Лісабон
Підписанти	Росія, Білорусь, Україна, Казахстан і США
Сторони	Білорусь, Казахстан, Росія, Україна і США

Короткий опис

Цей протокол є доповненням до радянсько-американського договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного 31 липня 1991 року.

Підписавши Лісабонський протокол, Україна, Казахстан і Білорусь були визнані сторонами договору СНО-I, приєдналися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і були занесені до списку країн, що не володіють ядерною зброєю. Усі наявні на їх території стратегічні ядерні боєголовки вони зобов'язалися ліквідувати або передати Росії.

Договір підписали представники кожної з країн — міністри закордонних справ або особи, що виконують їх обов'язки:

• За Білорусь — Петро Кравченко,
• За Казахстан — Тулеген Жука,
• За Російську Федерацію — Андрій Козирєв,
• За Україну — Анатолій Зленко,
• За Сполучені Штати Америки — Джеймс Бейкер.

Ратифікація Україною

Протокол ратифікований (крім ст.V) Постановою Верховної Ради N 3624-XII від 18 листопада 1993 року.

Застереження щодо Статті V Протоколу до Договору про СНО, підписаного у Лісабоні 23 травня 1992 року зняті Постановою Верховної Ради № 3919-XII від 3 лютого 1994 року після отримання гарантій безпеки Україні від президентів США та Росії.

Дата набуття чинності для України: 05 грудня 1994 року.

Див. також

• СНО-1
• СНО-2
• Будапештський меморандум
• Ядерна зброя України
• Масандрівські угоди

Примітки

1. Стаття 5
   Республіка Білорусь, Республіка Казахстан і Україна приєднуються в можливо найкоротший термін до Договору про нерозповсюдженні ядерної зброї від 1 червня 1968 року як держави-учасники, що не володіють ядерною зброєю, і негайно приймають усі необхідні дії з цією метою в відповідності з їхньою конституційною практикою.
2. . Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 17 січня 2014.
3. . Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014.
4. . Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014.

Джерела

• Протокол до Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь (укр/рос) (Лісабон, 23 травня 1992 року) [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] — Переглянуто 17.01.2014
• Постанова Верховної Ради України від 18.11.1993 № 3624-XII «Про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного у Москві 31 липня 1991 року, і Протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року» [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] — Переглянуто 17.01.2014
• Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь 1991 року від 31.07.1991 [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] — Переглянуто 17.01.2014
• Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] — Переглянуто 17.01.2014

Література

• С. П. Галака. Лісабонський протокол 1992 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.

Посилання

• Ядерне роззброєння України// Міністерство закордонних справ України. Офіційний вебресурс [ 24 січня 2014 у Wayback Machine.] — Переглянуто 29.01.2014