Лінкор скорочена назва ліні йного корабля важкого артилерійського військового корабля призначеного для ведення морського

Лінкор скорочена назва ліні́йного корабля — важкого артилерійського військового корабля, призначеного для ведення морського бою у кільватерних колонах.

Лінкор — термін, який має кілька значень. Ця містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за , будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.

Терміном «Лінійний корабель» позначаються

Лінійний корабель (вітрильний) — у вітрильному флоті останньої третини 17 ст. та першої половини 19 ст. найменування найбільших трищоглових бойових кораблів. Залежно від числа батарейних палуб (деков) вони підрозділялися на дво- та тридекові. Поява лінкорів пов'язана зі зміною морської тактики в ході 2-ї англо-голландської війни 1665-67. Замість абордажної сутички найбільш потужні за озброєнням кораблі стали вести артилерійський бій, вишикувавшись в кільватерну колону (лінію баталії), звідси пішла назва «лінкор». До кінця 17 ст. лінкори мали водотоннажність 1500—1750 т, 80-100 гармат, екіпаж 600—700 чол. Водотоннажність останніх вітрильних лінкорів (сер 19 в.) сягала 5000 т, на озброєнні знаходилося до 120—130 гармат, екіпаж до 800 чол. Застосування в морській справі парових двигунів і гвинта, нарізної артилерії і бронювання призвело на початку 60-х рр. 19 в. до ліквідації вітрильних лінійних кораблів і появи броненосців.

Лінійний корабель — у один з основних типів великих бойових кораблів, призначених для знищення в бою кораблів усіх типів, а також завдання потужних артилерійських ударів по берегових об'єктах. Назва «лінійний корабель» відродилося на початку 20 ст. після появи англійського «Дредноута», що став родоначальником цього типу кораблів. У Росії з 1907 ескадрені броненосці були перейменовані на лінійні. Одночасно почалася підготовка будівництва лінкорів нового типу, з більш потужним озброєнням, лінкори періоду 1-ї світової війни мали водотоннажність 18-32 тис. т, швидкість 21 — 25 вузлів (39-46 км/год), озброєння: 8-12 гармат калібром 280—381 мм, 12 — 20 гармат калібром 100—152 мм, 4-8 зенітних гармат калібром 40-88 мм; екіпаж 900—1200 чол. Лінкори періоду 2-ї світової війни мали стандартну водотоннажність 20 000 — 65 000 т, швидкість 20-33 вузла (37-61 км/год), озброєння: 8 — 12 гармат калібром 280—457 мм, до 20 універсальних гармат калібром 100—152 мм, до 140 зенітних малокаліберних гармат і великокаліберних кулеметів, екіпаж 1500—2800 чол. В ході 2-ї світової війни лінкори використовувалися головним чином для захисту авіаносців від кораблів противника і забезпечення десантних операцій. Ще в ході 2-ї світової воїни лінкори поступово почали втрачати своє бойове значення. У післявоєнний період, з появою ракетно-ядерної зброї і ще більшим вдосконаленням авіації та підводних човнів, значення лінкорів різко впало.

Джерела

Adrian Gilbert. The Encyclopedia of Warfare from Earliest Times to the Present Day. — London — Chicago : Fitzroy Dearborn Publishers, 2000. — 304 с. — . (англ.)