Лінке Володимир Іванович

Володимир Іванович Лінке (нар. 27 березня 1958, Харків, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник, який грав за харківські клуби «Металіст» і «Маяк», а також за інші команди України й Росії. Майстер спорту СРСР з 1980 року. Третій бомбардир «Металіста» за всю історію і другий у списку гравців, які провели найбільшу кількість матчів за «Металіст». У 2016—2020 роках був генеральним директором «Металіста 1925».

Володимир Лінке
Володимир Лінке
Володимир Лінке під час участі в матчі 25-річчя кубка СРСР
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Іванович Лінке
Народження	27 березня 1958(1958-03-27) (66 років)
	Харків, УРСР
Зріст	170 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
	«Металіст» (Х)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1976—1985 «Металіст» (Х) 315 (74) 1984—1985 →  «Маяк» (Х) 8 (2) 1985—1987 «Нафтовик» (Охтирка) 30 (2) 1987—1991 «Маяк» (Х) 18 (2) 1991—1992 «Авангард» (М) 15 (14) 1992—1993 «Маяк» (Х) 4 (2) 1993—1994 АПК 26 (8) 1994—1996 «Металіст» (Х) 36 (3) 1996—1997 32 (8)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лінке.

Кар'єра гравця

Початок кар'єри

За словами самого футболіста, бити по м'ячу він навчився раніше, ніж ходити. У віці 9 років потрапив до школи «Металіста» (прийом розпочинався з цього віку). Першими тренерами початківця футболіста стали Аркадій Рабинович, Олександр Азаров і Микола Масленников. Брав участь у турнірах «Шкіряний м'яч» (виступав за команди хлопців, як правило, старших за віком, іноді на 4 роки). У 1972 році вступив до Харківського спортінтернат, в якому навчався до 1976 року. Тренером Лінке в спортінтернаті був Микола Кольцов.

1976—1985

У «Металісті» нападник дебютував 30 квітня 1976 року у другій лізі в домашньому матчі з командою «Колос» (Полтава). Для того, щоб Володимир зміг взяти участь в грі представники клубу забрали його прямо з уроку в школі (разом Сергієм Балтачею). Молодий футболіст вийшов на заміну в другому таймі замість Сергія Корякіна, за рахунку 0:1 на користь гостей. Однак незабаром Роман Шподарунок зрівняв рахунок, а на 72-ій хвилині Лінке забив переможний м'яч після удару того ж Шподарунка. До завершення того сезону Володимир виходив на поле ще в 26-ти матчах, в яких забив 7 м'ячів (у тому числі й один дубль), ставши другим за результативністю бомбардиром команди після Юрія Цимбалюка (він відзначився 22-ма голами).

Після завершення успішного сезону молодому нападнику надходили пропозиції від команд вищої ліги: «Динамо» (Київ) і «Дніпра». За словами самого Лінке, в «Динамо» футболіст, який мав деякі проблеми з серцем, злякався надмірних фізичних навантажень, а «Дніпро» вже заявив на той момент трьох новачків. І Лінке продовжив виступи в «Металісті». У сезоні 1977 року Володимира був безумовним гравцем основного складу і в 42 матчах забив 11 м'ячів (у тому числі й один дубль; більше забив тільки Станіслав Берников — 14).

У 1978 році «Металіст» займає перше місце в другій зоні другої ліги, завоювавши звання чемпіона України. Лінке в тому сезоні, також був на перших ролях, взявши участь у 40 матчах, в яких забив 8 голів (в тому числі й два дублі). У стикових матчах за вихід у першу лігу (в обох матчах Лінке виходив на заміну), «Металіст» обіграв «Факел» з Воронежа, і повернувся в першу лігу. Після завершення того сезону в інтерв'ю газеті «Вечірній Харків», капітан «Металіста» Берніков охарактеризував Володимира, як перспективного гравця, який володіє хорошим дриблінгом, завжди націлений на ворота і гостро грає в межах штрафного майданчика.

По поверненню до першої ліги в 1979 році «Металіст» зайняв пристойне для новачка 7-ме місце. Володимир Лінке, який рідко проводив на полі всі 90 хвилин, взяв участь у 42 матчах, в яких забив 7 м'ячів (знову став другим бомбардиром команди). Головний тренер команди Євген Лемешко, залишився незадоволений грою нападників команди. На його думку в Володимира Лінке не вистачило фізичної готовності, для того щоб забивати ще більше. Наступний сезон і для команди, і для гравця став більш успішним. «Металіст» зайняв третє місце в першій лізі, відставши всього на 2 очки від «Дніпра», який вийшов у вищу лігу. З 24 перемог, здобутих командою, 10 — з великим рахунком. Лінке був одним з лідерів команди в тому чемпіонаті, і знову став другим бомбардиром команди, забивши 16 голів (у тому числі — три дублі; більше — 21 м'яч забив лише Нодар Бачіашвілі). Позицію Володимира в тому сезоні визначали як напівнападник.

У 1981 році Лінке трохи знизив результативність: в 40 матчах він лише 9 разів вражав ворота суперників. Він став третім за результативністю гравцем команди: більше забили Нодар Бачіашвілі і Сергій Малько. Команда ж вистрілилала і через 18 років повернулася у вищу лігу чемпіонату СРСР, посівши перше місце в першій лізі. Окремо для Лінке варто матч 22 туру в Кемерово. «Металіст» виграв у місцевого «Кузбасу» 3:2 і всі три м'ячі забив Володимир (вперше своїй кар'єрі форвард зробив хет-трик). Успіху, як для першолігової команди, домігся «Металіст» у кубку СРСР: команда дійшла до півфіналу, де тільки в серії пенальті програла «Спартаку» з Москви. Володимир взяв участь у 7-ми з 8-ми кубкових матчах, в яких забив 2 м'ячі (обидва московським клубам: «Торпедо» й «Локомотиву»). Оглядачі відзначали техніку Лінке, яка дозволяла обводити декількох суперників і викладати м'яч нападникам. Після завершення сезону Лінке надійшла пропозиція від «Спартака», проте він вирішив команду не змінювати.

У чемпіонаті 1982 року в вищій лізі «Металіст» вище голови не стрибнув — 12-те місце. Команда забила лише 32 голи (менше всіх в лізі), правда менше «Металіста» пропустили тільки «Динамо» (Київ) і «Торпедо» (Москва). Володимир Лінке в 31-му матчі забив 8 голів (в тому числі один дубль), ставши найкращим бомбардиром команди. Першим своїм голом у вищій лізі нападник відзначився у 6-му турі 25 квітня 1982 року в ворота динамівців Москви. На 60-ій хвилині він метрів з десяти замкнув головою навіс з кутового, вивівши свою команду вперед (матч закінчився внічию 1:1). У наступному чемпіонаті команда зробила крок вперед — 11-те місце. Досвідчений Лінке забив 5 м'ячів і став другим бомбардиром «Металіста» (Юрій Тарасов забив 7), при чому 4 з його голів стали переможними. Успіху «Металіст» добився в кубку СРСР — вперше дійшовши до фіналу, в якому поступився донецькому «Шахтарю». Лінке взяв участь у всіх 5 матчах команди і забив один гол (у 1/8 в ворота «Арарату»).

У 1984 році «Металіст» знову зайняв 12-те місце. Лінке був у поганій формі і провів всього 9 матчів (останній раз виходив на поле в 12-му турі в домашньому матчі з «Кайратом») і другу частину сезону провів у «Маяку» (на поле не виходив жодного разу). У наступному сезоні Лінке з'являвся на полі лише 8 разів (причому тільки двічі він починав в основному складі). За відведений час він зумів забити 2 м'ячі (у перших двох турах). Останній раз за «Металіст» Лінке зіграв 14 травня 1985 року в Воронежі, вийшовши на заміну у другому таймі замість Панчишина. Всього за 10 сезонів в «Металісті» в чемпіонатах СРСР Лінке провів 315 матчів, в яких забив 74 голи. В «Металіст» він повернеться в 1994 році.

1985—1994

Залишивши «Металіст» Лінке приєднався до «Нафтовика» з Охтирки. Нападник допоміг своєму новому клубу спочатку зайняти перше місце в третій зоні чемпіонату України серед команд колективів фізкультури, а потім перше місце фінальному турнірі, що дало команді можливість дебютувати в другій лізі. У наступному сезоні Володимир відіграв 30 матчів за «Нафтовик» в шостий зоні другої ліги, в яких забив 2 м'ячі (у тому числі єдиний гол у переможному матчі в Ірпені з місцевою командою «Динамо», який став першим голом «Нафтовика» в турнірах команд майстрів).

Після «Нафтовика» Лінке повернувся до Харкова, де став працювати з дітьми (спочатку 1978 року народження в школі «Спартак», пізніше з тим же 1978 роком в спортінтернаті). Паралельно, на прохання головного тренера Станіслава Костюка, провів декілька ігор за місцевий «Маяк», допомагаючи клубу залишитися в другій лізі (Лінке приїздив тільки на ігри, з командою не тренувався). Після «Маяка» Лінке грав за «Олімпік» в першості колективів фізкультури, за аналогічною схемою, як і в «Маяку». Перший сезон незалежної України 1992 року-весна Володимир Лінке відіграв за найсильніший в ті роки в першості Харківської області «Авангард» (Мерефа), в 15 матчах забив 14 голів. У складі «Олімпіка» Лінке дебютував в чемпіонатах незалежної України: у перехідній лізі сезону 1992/93 років він провів за команду 4 матчі, в яких забив 2 голи (дебютував він 15 серпня 1992 року в матчі «Електрон» (Ромни) — «Олімпік»; обидва м'ячі забив 22 серпня в домашньому матчі з «Нафтохіміком» (Кременчук), який закінчився перемогою 4:2). У тому ж «Олімпіку» розпочинав тоді свою кар'єру Олександр Горяїнов, який побив рекорд Лінке по кількості матчів за «Металіст». Частина сезону 1992/93 років Лінке дограв у тому ж «Авангарді» (Мерефа), забивши в 14-ти своїх матчах 14 м'ячів, допомагаючи Мерефі стати чемпіоном області.

У 1993 році футболіст вирішив спробувати свої сили в чемпіонаті Росії: він прийняв запрошення від клубу першої ліги «АПК» (Азов), з райцентру Ростовської області. В цілому Володимир провів непоганий сезон: він взяв участь в 26 іграх, в яких забив 8 м'ячів, ставши найкращим бомбардиром команди і безумовно найкращим гравцем. У своєму новому клубі він дебютував 3 квітня 1993 в домашньому матчі зі «Спартаком» з Анапи, програному 1:2 (гол на рахунку Лінке). Однак його досвід команді не допомогло: вона зайняла останнє 22-ге місце в західній зоні першої ліги.

Повернення в «Металіст» та завершення кар'єри

У сезоні 1994/95 років Володимир повертається в «Металіст», який до цього моменту опустився до першої ліги. Лінке, також виконував в команді роль граючого тренера, в тому сезоні провів 27 ігор, в яких забив 3 м'ячі. М'яч, забитий ним в 13 червня 1995 року в ворота «Ворскли» на 27-ій хвилині матчу, став для Володимира останнім голом за «Металіст» (причому гол був забитий п'ятою після подачі з кутового). Наступний сезон став для «Металіста» став найневдалішим в чемпіонатах України: команда зайняла 19-те місце в першій лізі (з 22-ох команд) і ледь не вилетіла у другу лігу. Лінке відіграв в команді лише половину сезону, після чого поїхав у Росію — в . Прощання Володимира з «Металістом» вийшло змазаним: в своєму останньому матчі (13 вересня 1995 року. «Темп-АДВІС» (Хмельницький) — «Металіст» 2:0) він був видалений з поля за фол останньої надії (що не допомогло команді: зі штрафного, призначеного за цей фол, рахунок в матчі був відкритий).

У Росії Лінке відіграв ще два сезони в третій лізі (в обох сезону «Спартак-Братський» займав 4-те місце). У 1996 році Володимир провів 20 матчів, в яких забив 7 м'ячів. Лінке був штатним пенальтистом команди і реалізував 6 з 7-ми пенальті, які бив. Більше, ніж досвідчений півзахисник забили лише два гравці команди (Ернест Саруханянц і Олексій Бурлуцький забили 10 та 8 м'ячів відповідно). У наступному сезоні Лінке провів ще одинадцять матчів і завершив кар'єру професійного гравця.

Кар'єра футбольного функціонера

Володимир Іванович має вищу освіту: закінчив Харківський педагогічний інститут. Деякий час він працював інспектором Федерації Футболу України. Станом на 2010 рік Лінке був заступником директора дитячої академії «Металіста». Регулярно бере участь в матчах команд ветеранів.

З 17 серпня 2016 року до 14 серпня 2020 року працював генеральним директором ФК «Металіста 1925».

Досягнення

• Кубок СРСР
  • Фіналіст (1): 1983

• Перша ліга чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1981

• Друга ліга чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1978

Статистика виступів

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Європа/Інше		Загалом
		Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи
«Металіст» (Харків)	1976	27	8	0	0	0	0	27	8
	1977	42	11	2	0	0	0	44	11
	1978	40	8	0	0	0	0	40	8
	1979	42	7	4	0	0	0	46	7
	1980	43	16	0	0	0	0	43	16
	1981	40	9	7	2	0	0	47	11
	1982	31	8	4	1	0	0	35	9
	1983	33	5	5	1	0	0	38	6
	1984	9	0	2	0	0	0	11	0
	1985	8	2	0	0	0	0	8	2
	За весь час	315	74	24	4	0	0	339	78
«Маяк» (Харків)	1984	0	0	0	0	0	0	0	0
Нафтовик (Охтирка)	1985	?	?	?	?	?	?	?	?
	1986	30	2	?	?	?	?	?	?
	За весь час	?	?	?	?	?	?	?	?
«Маяк» (Харків)	1987	8	1	0	0	0	0	8	1
	1988	10	1	0	0	0	0	10	1
	За весь час	18	2	0	0	0	0	18	2
«Олімпік» (Харків)	1992	4	2	0	0	0	0	4	2
АПК (Азов)	1993	26	8	2	0	0	0	28	8
«Металіст» (Харків)	1994/95	27	3	1	0	0	0	28	3
	1995/96	9	0	0	0	0	0	9	0
	За весь час	36	3	1	0	0	0	37	3
	1996	20	7	2	1	0	0	22	8
	1997	11	0	0	0	0	0	11	0
	За весь час	31	7	2	1	0	0	33	8
За весь час		460+	98+	25+	6+	0	0	485+	104+

Примітки

1. . metalist1925.com. Офіційний сайт ФК «Металіст 1925». Архів оригіналу за 21 вересня 2020.
2. Галич В. Володимир Лінке: «Все життя віддав футболу». — Металіст. Офіційний журнал футбольного клубу, 2008. — № 1 (13). — С. 30-34.
3. 1976 р Чемпіонат СРСР. Друга ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 17 жовтня 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
4. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.
5. Володимир Лінке: Довічний харків'янин. mediaport.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 25 жовтня 2010.
6. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.
7. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
8. 1978 р. Чемпіонат СРСР. Друга ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
9. Станіслав Берніков. Капітан про своїх товаришів. газ. «Вечірній Харків» 1978 р. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
10. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
11. З довідника Футбол-80. Металіст: вчора, сьогодні, завтра. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
12. 1980 — найкращий рік в історії Металіста. sport.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 13 листопада 2010.
13. . Евгений Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
14. «Металіст» Харків. Рекорд уваги. Місто Харків, Віктор Асаулов — спеціальний кореспондент тижневика «Футбол-Хокей». 2 листопада 1980 року. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
15. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
16. 1981 р. Перша ліга. Звіти про матчі «Металіста» в чемпіонаті СРСР з газет: «Вечерний Харьков» і «Спортивна Газета». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
17. 40-ий розіграш Кубка СРСР 1981 р. Статті-звіти про матчі Харківського «Металіста» з газет «Червоний Прапор», «Вечірній Харків» і к/с «Футбол-82» Харків. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
18. Через 18 років команда Харкова знову у вищій лізі! З тижневика «Футбол-Хокей», 1981, №45. Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
19. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
20. 1982 р. 45-й Чемпіонат СРСР. Вища ліга. Звіти про матчі харківського «Металіста» з газет «Червоний Прапор», «Вечірній Харків» і «Спортивна газета». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
21. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
22. 42-ий розіграш Кубка СРСР 1983 р. Звіти про матчі харківського «Металіста» з тижневика «Футбол-Хокей» і газети «Червоний Прапор». Євген Аргунов. Процитовано 13 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
23. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
24. . Євген Аргунов. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 28 липня 2017.
25. Сторінки біографії «Нафтовика». www.fcnaftovyk.com.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 14 листопада 2010.
26. Чемпіонат України 1992/93. Перехідна ліга. Результати ігор. Олексій Кобизєв. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 14 листопада 2010.
27. С. Малишев. Щорічник російського футбола. Частина 2. 1993 рік. — Луч-1, 1994. — С. 69-91. — 5000 прим. — .
28. 1994-95 Чемпіонат України. Перша ліга. Євген Аргунов. Процитовано 20 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
29. 1994-95 рр. Чемпіонат України. Перша ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 20 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
30. 1995-96 рр. Чемпіонат України. Перша ліга, звіти про матчі «Металіста» з газети «Вечірній Харків». Євген Аргунов. Процитовано 20 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
31. В. Бєлвков. Щорічник російського футбола. Частина 5. 1996 рік. — Луч-1, 1997. — С. 242-252. — .
32. В. Бєлвков. Щорічник російського футбола. Частина 6. 1997 рік. — Луч-1, 1998. — С. 238-248. — 1500 прим. — .
33. Керівництво дитячої академії. metalist.kharkov.ua. Процитовано 20 листопада 2010.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
34. Виступав у другій лізі
35. Виступав у першій лізі
36. Виступав у чемпіонаті КФК
37. Виступав у перехідній лізі
38. Виступав у західній зоні першої ліги Росії
39. Виступав у другій зоні третьої ліги
40. У статистиці не враховано анульований матч з (Ростов-на-Дону), в якому Лінке відзначився голом

Посилання

• Статистика виступів на офіційному сайті ФФУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця [ 3 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті metalist-kh-stat.net.ua
• Біографія на сайті історії і статистики ФК «Металіст» [ 16 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Рекордсмени МХ за зіграними матчами. Сайт історії і статистики ФК «Металіст» [ 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Профіль гравця [ 13 листопада 2016 у Wayback Machine.] на сайті sportbox.ru
• Володимир Лінке про нову харківську команду «Металіст 1925». Програма «Мова футболу», 30.01.2017 (відео)
• Володимир Лінке про «Металіст 1925» у програмі «Мова футболу». 8.04.2019 (відео) [ 14 квітня 2019 у Wayback Machine.]