Берніков Станіслав Васильович

Станіслав Васильович Берніков (нар. 1 жовтня 1953, Липецьк, Воронезька область, РРФСР) — радянський футболіст, захисник та півзахисник, згодом — футбольний тренер.

Станіслав Берніков
Станіслав Берніков
Особисті дані
Повне ім'я	Станіслав Васильович Берніков
Народження	1 жовтня 1953(1953-10-01)
	Липецьк, Воронезька область, РРФСР
Смерть	23 квітня 2019(2019-04-23) (65 років)
	Липецьк, Росія
Зріст	174 см
Вага	73 кг
Громадянство	СРСР  Росія
Позиція	захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
	«Металург» (Л)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1974—1976 «Новолипецьк» (Л) 72 (3) 1977—1978 «Металіст» (Х) 87 (26) 1979 «Шахтар» (Д) 4 (0) 1979—1983 «Металіст» (Х) 134 (11) 1984—1988 «Металург» (Л) 143 (46) 1988 «Спартак» (А) 6 (1) 1989—1990 «Трактор» (П) 64 (7) 1991 «Волга» (Т) 0 (0) 1991 33 (6)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1994—1995 1999 2005 2006	«Темп» (Ш) «Металург» (Л) «Металург» (Л) «Металург» (Л)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Станіслав Берніков народився 1 жовтня 1953 року в Липецьку, Воронезька область. Вихованець групи підготовки при місцевому «Металург» (Л). Футбольну кар'єру розпочав у 1974 році в липецькому «Металурзі», який за підсумками сезону зі скандалом вилетів з Першої союзної ліги. Тому наступного сезону в Другій лізі виступав вже «Новолипецьк». Протягом свого перебування в складі липецького клубу в чемпіонаті СРСР зіграв 72 матчі та відзначився 3-ма голами, ще 2 поєдинки провів у кубку СРСР. Проте через складний характер тренерський штаб та керівництво команди вирішило позбутися гравця, звинувативши його в зловживанні алкоголем. Молодий гравець дуже швидко знайшов команду, перейшовши до харківського «Металіста». Протягом двох сезонів у харківському клубі в чемпіонаті СРСР зіграв 87 матчів та відзначився 26-ма голами, ще 2 поєдинки (1 гол) провів у кубку СРСР. У 1979 році отримав запрошення від донецького «Шахтаря», який на той час виступав у Вищій лізі чемпіонату СРСР. Дебютував у футболці донецького клубу 28 лютого 1979 року в переможному (2:1) домашньому поєдинку групи 3 кубку СРСР проти павлодарського «Трактора». Станіслав вийшов у стартовому складі, а на 70-ій хвилині його замінив . Дебютував у вищій лізі 11 квітня 1979 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку 3-го туру проти СКА (Ростов-на-Дону). Берніков вийшов на поле на 80-ій хвилині, замінивши Михайла Соколовського. У складі донецького клубу зіграв 4 матчі у вищій лізі та 5 — у кубку СРСР. У 1979 році повернувся до «Металіста», в складі харківського клубу був переможцем другої та першої ліг радянського чемпіонату, фіналістом кубку СРСР. У футболці харківського клубу в вищій лізі чемпіонату СРСР дебютував 26 березня 1982 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 1-го туру проти дніпропетровського «Дніпра». Станіслав вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 32-ій хвиині відзначився голом. Протягом свого перебування в «Металісті» в радянському чемпіонаті зіграв 134 матчі та відзначився 11-ма голами, ще 22 поєдинки (3 голи) провів у кубку СРСР.

У 1984 році мати Станіслава захворіла, через що Бернікову довелося повернутися до Липецька. Там він продовжив свою кар'єру в місцевому «Металурзі». На той час «Металург» був одним з лідерів Другої ліги. У складі металургів у чемпіонаті СРСР зіграв 143 матчі та відзначився 46-ма голами, ще 5 пооєдинків провів у кубку СРСР. У 1988 році через конфлікт з тодішнім тренером «Металурга» залишив Володимиром Михайловим залишив розташування клубу. Того ж року зіграв 6 матчів (1 гол) у складі клубу «Спартак» (Анапа). У 1989 році перейшов до павлодарського «Трактора», кольори якого захищав до 1990 року. За цей час у футболці павлодарського клубу в другій лізі зіграв 64 матчі та відзначився 7-ма голами, ще 2 поєдинки провів у кубку СРСР. Завершував кар'єру футболіста Берніков у нижчолігових тверській «Волзі» (не зіграв жодного офіційного поєдинку) та .

Кар'єра тренера

Тренерську кар'єру станіслав розпочав ще будучи гравцем, з липня 1990 року був тренером у павлодарському «Тракторі». З 1992 по червень 1993 — тренував харківський «Металіст». У 1994 році був тренером СДЮШОР «Металург» (Липецьк). З листоада 1994 по квітень 1995 роки був головним тренером клубу «Темп» (Шепетівка). У 1995 році повернувся до Липецька, де знову почав працювати в СДЮШОР «Металузі» (Липецьк). На цій посаді перебував до 1997 року. З 1998 по 16 вересня 2006 років працював головним тренером та тренером дорослої команди липецького «Металурга».

Досягнення

Кубок СРСР

• Фіналіст (1): 1983

Перша ліга чемпіонату СРСР

• Бронзовий призер (1): 1980

Чемпіонат УРСР

• Чемпіон (1): 1978

Примітки

1. . Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 20 липня 2017.
2. . Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 21 липня 2017.
3. . Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 21 липня 2017.
4. . Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 21 липня 2017.

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль гравця [ 6 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті metalist-kh-stat.net.ua
• Профіль тренера [ 5 березня 2020 у Wayback Machine.] на сайті sportbox.ru